ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 283/2557/23
провадження № 2/753/2737/25
(Заочне)
23 червня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Кулик С.В., за участю секретаря судового засідання Боярської Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, -
До Дарницького районного суду м. Києва звернувся представник ТОВ «ФК «Гефест» з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних. В обґрунтування позову зазначено, що 24.09.2008 року між ПАТ комерційний банк «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , було укладено договір, відповідно до якого відповідачу було надано кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей в розмірі 500000,00 доларів США, а також з метою сплати страхових платежів відповідно до договорів страхування заставного майна, строком з 24.09.2008 року по 24.09.2013 року зі сплатою 14,99 процентів річних. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2013 року рішення Малинського районного суду Житомирської області скасовано та ухвалено по справі нове рішення, згідно якого стягнено в солідарному порядку з ОСОБА_1 , та ПП «Арболіт» на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 712548,00 доларів США. 18.01.2020 року ухвалою Малинського районного суду Житомирської області було замінено стягувача з ПАТ «Правекс-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Гефест».Станом на дату подачі позову вищевказане рішення не виконано. З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 12591,60 доларів США.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 17.10.2023 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 15.04.2024 року вказану цивільну справу було передано до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.06.2024 року було прийнято вказану справу та призначено до розгляду.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2013 року було скасовано рішення Малинського районного суду Житомирської області від 01.04.2013 року, та ухвалено нове рішення, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , та ПП «Арболіт» на користь публічного акціонерного товариства банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 712548 доларів США.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 18.08.2020 року було замінено сторону виконавчого провадження у виконавчому листі № 0614/2906/2012, виданому Малинським районним судом Житомирської області у справі за позовом ПАТ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ПП «Арболіт» про стягнення заборгованості за кредитним договором №555-006/08Ф від 24.09.2008 року, а саме АТ «Правекс-Банк» на стягувача ТОВ «ФК «Гефест».
Згідно з розрахунком наданого позивачем за несвоєчасне виконання рішення Малинського районного суду Житомирської області, виникла заборгованість 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання за період з 24.07.2021 року по 23.02.2022 року в розмірі 12591,60 доларів США.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 01.12.2018 №325/1729/16-ц та викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Правомірність застосування ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також у наступних постановах: Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, Постановах Верховного Суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018, № 703/4704/15-ц від 28.02.2018, № 361/7939/2015ц від 06.08.2018.
У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, також з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
За змістом стст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до ст. 625 ЦК України підлягає стягненню з відповідачів заборгованість у вигляді 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачем не виконується рішення Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2013 року, яким стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов'язання підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6906,86 грн.
Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 133, 141, 265, ч. 1 ст. 267, ст. 268, 274, 279, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», ЄДРПОУ 42350033, три відсотки річних у розмірі 12591,60 доларів США, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6906,86 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», ЄДРПОУ 42350033, адреса: м. Київ, вул. Ігоря Брановицького, буд.3.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя С.В.Кулик