Справа № 535/89/25
Провадження № 2/535/211/25
19 червня 2025 року селище Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Шолудько А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Плотник І.А.,
представника позивача адвоката Лизенко І.В.,
представника відповідача адвоката Клименка О.Ю.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу №535/89/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
29 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лизенко Ілону Василівну, яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1275155 від 29.01.2025 (а.с. 7), подав до суду через систему «Електронний суд» позовну заяву до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно до 1/6 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; шлюб з відповідачкою розірвано; за спільною домовленістю малолітній син залишився проживати з матір'ю. Після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів позивач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу). На даний час матеріальний та сімейний стан ОСОБА_1 змінився, а саме: позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 , у шлюбі з якою народився син ОСОБА_6 ; разом з ними проживає малолітня дочка дружини від попереднього шлюбу; також разом з ними проживає мати позивача, яка є непрацездатною за віком й отримує пенсію. Таким чином ОСОБА_1 одноосібно забезпечує сім'ю, окрім сина ОСОБА_3 , на якого сплачує аліменти, утримує двох малолітніх дітей, непрацюючу дружину та непрацездатну матір, внаслідок чого він не має можливості сплачувати аліменти у тому ж розмірі, що був визначений рішенням суду.
Провадження у справі №535/89/25 відкрито ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 31.01.2025 у порядку загального позовного провадження (том 1 а.с. 45).
Ухвалою суду від 19.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів (том 1 а.с. 87-88).
31.03.2025 представник відповідачки - адвокат Клименко Олександр Юрійович, який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВІ №1262911 від 14.03.2025 (том 1 а.с. 81), подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_1 приховано від суду дані про дійсні доходи позивача, його матері та дружини, а також дійсний життєвий рівень сім'ї, також дружина позивача оформила право власності на два автомобілі марки BMW 525 й Audi Q7. Крім того, зазначив, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації, реальною загрозою життю і здоров'ю відповідачка з сином ОСОБА_3 виїхали з України, знайшовши тимчасовий прихисток у Німеччині, життєвий рівень проживання в цій країні на одну лише допомогу суттєво обмежений, доходи складаються із соціальної допомоги від Джобцентру - 506 євро на відповідача, й 219 євро на сина ОСОБА_3 , в той же час щомісячні витрати складають мінімум 952,30 євро; відповідачка вважає, що розмір аліментів, що сплачує позивач, не може бути меншим встановленого судовим рішенням; доходи позивача значно перевищують доходи відповідачки, яка фактично самостійно виховує та утримує сина протягом всього часу, а тому аліменти у розмірі 1/6 частки від доходів ОСОБА_1 є недостатнім для покриття половини витрат, які щомісячно потребує дитина. Виходячи з дійсних доходів позивача та окремо кожного із дорослих членів його родини, їх дійсний життєвий рівень не є таким, що обмежує малолітню дитину позивача у даному шлюбі, а тому позов не підлягає до задоволення (том 1 а.с. 95-166).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 25.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 1 а.с. 245-246).
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у тому числі відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128, ч.5 ст.130 ЦПК України (том 1 а.с. 70, 79, том 2 а.с. 40, 74-76).
Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі за участі його представника адвоката Лизенко І.В., та підтримує викладене у позовній заяві й просить її задовольнити у повному обсязі (том 1 а.с. 60).
Під час судового розгляду представник позивача - адвокат Лизенко І.В. підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Під час судового розгляду представник відповідачки - адвокат Клименко О.Ю. позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, з наступних підстав.
ОСОБА_1 й ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.01.2025 (том 1 а.с. 13).
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 02.02.2017 у справі №535/52/17 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 10.08.2011 у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №920 (а.с. 14).
Відповідно до рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 08.07.2011 у справі №535/555/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.06.2013 і до досягнення дитиною повноліття (том 1 а.с. 15-16).
13.09.2013 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження НОМЕР_10 на підставі виконавчого листа №2/535/168/13, виданого Котелевським районним судом Полтавської області 03.09.2013, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (том 1 а.с. 122 на звороті).
Син сторін є учнем 7-Г класу Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №37 Полтавської міської ради на дистанційній формі навчання, оскільки проживає за кордоном - у Німеччині (том 1 а.с. 108); є учнем 6 класу у 2024/2025 навчальному році в м. Гамбург (том 1 а.с. 135); користується транспортними послугами шляхом придбання шкільного квитка (том 1 а.с. 113-114); отримує пільги для забезпечення засобів до існування через уповноваженого представника - матір (том 1 а.с. 119-121); проходив медичне обстеження 13.07.2023 (том 1 а.с.211-212).
Згідно з довідкою №25а/02.9-11 про зареєстрованих у житловому приміщення/будинку осіб ЦНАП від 15.01.2025, на підставі відомостей Виконавчого комітету Котелевської селищної ради, виданої власнику житлового приміщення/будинку ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період реєстрації з 06.01.2012 по теперішній час, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період реєстрації з 04.02.2003 по т.ч., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , період реєстрації з 21.11.1986 по т.ч., ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , період реєстрації з 27.09.2021 по т.ч., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , період реєстрації з 27.09.2021 по т.ч., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , період реєстрації з 20.10.2021 по т.ч. (а.с. 34).
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, необхідно з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я.
Таким чином, суд з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
При розгляді справ зазначеної категорії до предмета доказування відносяться обставин, які свідчать про існування змін, що відбулись в матеріальному чи сімейному становищі платника аліментів, і що саме такі зміни вплинули на його здатність сплачувати аліменти в присудженому судовим рішенням розмірі.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зі змісту ст. 27 Конвенції про права дитини та ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України вбачається, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати ряд обставин, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Разом з тим, визначальним при вирішенні питання про розмір аліментів є інтереси дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Щодо зміни сімейного стану позивача, пов'язаного з укладенням шлюбу та народженням дитини, як вказаної позивачем підстави для зменшення розміру аліментів, суд зазначає наступне.
21 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським районним у місті Полтава відділі ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області від 21.12.2019. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_5 (том 1 а.с. 17).
У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають спільну дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20.10.2021 (том 1 а.с. 19).
Згідно з довідками Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості №Е1650115/01/2025/0003 від 15.01.2025 та №Е165021/04/2025/0001 від 21.04.2025, ОСОБА_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована як безробітна в Полтавській філії Полтавського обласного центру зайнятості з 13.11.2024; дохід за період з 14.11.2024 по 30.04.2025 усього становить 10654,29 грн (том 1 а.с. 21, 230).
Отже, на час звернення позивача до суду з позовом його дружина отримувала дохід як безробітна, є працездатною особою. Під час перебування у шлюбі з позивачем, згідно з інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) №31/32 від 04.04.2025, відповідно до ЄДР ТЗ за ОСОБА_5 , зареєстровані/були зареєстровані наступні транспортні засоби: 1) AUDI Q7, BA3 21134, 2007 року випуску, об'єм двигуна 2967 см. куб., зареєстрований 01.11.2023, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб'єктом господарювання; 2) BMW 525, 1996 року випуску, об'єм двигуна 2497 см. куб., зареєстрований 30.03.2024, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб'єктом господарювання; 3) CHEVROLET AVEO, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1498 см. куб., зареєстрований 27.07.2021, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб'єктом господарювання, перереєстровано на іншу фізичну особу 31.10.2023, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в територіальному сервісному центрі №5942 (том 1 а.с. 188).
Отже, суд не приймає до уваги доводи позивача, що зміна сімейного стану у зв'язку з укладенням шлюбу 11.09.2024 є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки сама по собі зміна сімейного стану, а саме одруження, без надання доказів неспроможності сплати аліментів на утримання дитини в розмірі, що був встановлений рішенням суду, не тягне за собою зменшення розміру аліментів.
Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №727/1599/22, від 10.10.2023 у справі №682/2454/22, від 27.11.2024 у справі №613/1404/23.
Разом з тим, само по собі народження дитини в другому шлюбі не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів, оскільки така обставина має доводиться належними та допустимими доказами, чого позивачем в ході розгляду справи здійснено не було.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Щодо зміни сімейного стану позивача, пов'язаного з перебуванням на його утриманні падчірки, як вказаної позивачем підстави для зменшення розміру аліментів, суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві зазначив, що на його утриманні перебуває дочка дружини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з свідоцтвом про народження, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (остання після укладення шлюбу з позивачем змінила прізвище на ОСОБА_5 ) (том 1 а.с. 17, 18, 20).
Як встановлено судом вище, падчірка зареєстрована та проживає разом з позивачем та її матір'ю ОСОБА_5 .
Приписами статті 260 Сімейного кодексу України регламентовано, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, падчерки. Сімейне законодавство передбачає права та обов'язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст. 268 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 268 Сімейного кодексу України, мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Виходячи із вказаного припису закону, вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинка, прямо передбачений законом, лише за сукупності наступних обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Згідно з матеріалами справи падчірка позивача має рідних батьків і беззаперечних доказів, які б вказували на те, що біологічні батьки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інші особи, визначені ст. 268 Сімейного кодексу України, не виконують обов'язку щодо утримання своє дитини, чи наявність у них поважних причин, що впливають на їх неможливість його виконання, позивачем суду не надано.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню 47631276 за період з листопада 2014 року по березень 2025 року, виданої Котелевським відділом ДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №5121, на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №1613/1004/2012 від 12.05.2015, виданий Котелевським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.10.2012 і до повноліття дитини. Заборгованість несплачених аліментів станом на 01.04.2025 становить 3592,45 грн (том 1 а.с. 231-235).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується обов'язок позивача утримувати малолітню падчірку, відповідно до вимог ст.268 Сімейного кодексу України.
Отже, доводи позивача про те, що він перебуває у повторному шлюбі та на його утриманні також перебуває неповнолітня дочка дружини, не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо зміни сімейного стану позивача, пов'язаного з перебуванням на його утриманні непрацездатної матері, дохід якої після стягнення судом з позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 зменшився, оскільки вона звільнилася з роботи, й єдиним її доходом є пенсія за віком, як вказаної позивачем підстави для зменшення розміру аліментів, суд зазначає наступне.
Позивач є сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 (том 1 а.с. 22-24, 32/33).
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримує пенсію за віком з 01.09.2004 року й довічно, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 , від 25.10.2004 (а.с. 25).
Відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_7 , виданої 22.03.1977, ОСОБА_7 звільнилося з роботи в СВК «Батьківщина» 31.12.2016 (том 1 а.с. 26-30).
Згідно з довідкою відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Полтавській області №720207-13 від 17.01.2025, ОСОБА_7 перебуває на обліку в Чутівському об'єднаному управлінні ПФУ в Полтавській області і отримує пенсію за віком, сума пенсії за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 складає 27557,58 грн (том 1 а.с. 31/192).
Крім того, згідно з повідомленнями СК «Батьківщина» від 07.04.2025 за вих.№148, 23.04.2025 за вих.№173 в оренді СК «Батьківщина» знаходяться земельні ділянки ОСОБА_7 , площами 4,3901 га та 46200 га, розмір орендної плати у 2024 році склав 60372,67 грн, з урахуванням податків і зборів відповідно до чинного законодавства, виплати орендної плати за 2025 рік господарство не проводило (том 1 а.с. 140/187, 191, 236).
Отже, доводи позивача про те, що він має на утриманні непрацездатну за віком матір, не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо зміни майнового стану позивача, як вказаної позивачем підстави для зменшення розміру аліментів, суд зазначає наступне.
Постановою старшого державного виконавця Котелевського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було скасовано тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, яке було встановлено постановою державного виконавця від 24.06.2021, у зв'язку з погашенням заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (том 1 а.с. 36-37).
Постановою старшого державного виконавця Котелевського районного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 11.01.2021 було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , оскільки він перебував на обліку в Полтавському центрі зайнятості (том 1 а.с. 123).
Позивач був працевлаштований в ТОВ «Відрадне» (російська федерація) та отримував дохід в період з 12.03.2021 до 19.04.2022 (том 2 а.с. 69-73).
Постановою старшого державного виконавця Котелевського районного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 09.09.2022 було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , оскільки він працевлаштований та отримує доходи в ТОВ «Бейкень енергетика Україна» (том 1 зворот а.с. 184-185).
Звертаючись до суду з позовом 29.01.2025, позивач посилався на те, що він працює на посаді майстра бурової ТОВ «Бейкень енергетика Україна», та надав довідку ТОВ «Бейкень енергетика Україна» від 15.01.2025 №ВЕ00-000001, згідно з якою ОСОБА_1 працює у даному товаристві з 01.07.2022 на посаді майстра бурового, дохід ОСОБА_1 за період із липня 2024 по грудень 2025 становить 228803,28 грн, загальна сума нарахованих аліментів за цей період становить 40763,84 грн (том 1 а.с. 35).
Однак, згідно з витягом з наказу директора ТОВ «Бейкень енергетика Україна» №007-П від 20.01.2025, ОСОБА_1 переведений з посади майстра бурового на посаду начальника установки бурової з 21.01.2025 (том 1 а.с. 184).
Згідно з повідомленням №146/0425 від 01.04.2025, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації і проживання за адресою: АДРЕСА_2 , станом на лютий 2025 працює на посаді начальника установки бурової, який був переведений на дану посаду з 21.01.2025. Постанова державної виконавчої служби про стягнення з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 надійшла на підприємство 17.09.2022. Бухгалтерія підприємства здійснює відрахування аліментів з доходів ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа з 01.09.2022 (том 1 зворот а.с. 183 - 186).
Відповідно до довідки ТОВ «Бейкень енергетика Україна» від 18.04.2025 №ВЕ00-000010, ОСОБА_1 працює у даному товаристві з 01.07.2022, дохід ОСОБА_1 за період із жовтня 2024 по березень 2025 становить 179344,28 грн, загальна сума нарахованих аліментів за цей період становить 39943,60 грн. Станом на день видачі довідки займає посаду начальника установки бурової (том 1 а.с. 229).
Згідно з інформацією Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС) №31/32 від 04.04.2025, за ОСОБА_1 протягом 2018-2025 років зареєстровані/були зареєстровані наступні транспортні засоби: 1) ВАЗ 21134, 2007 року випуску, об'єм двигуна 1596 см.куб., зареєстрований 12.07.2016, на підставі договору купівлі-продажу, оформленого нотаріально. Перереєстровано на іншу фізичну особу 08.10.2020, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з суб'єктом господарювання; 2) причіп бортовий, 2009 року випуску, зареєстрований 22.05.2009, як первинна реєстрація для індивідуального власника; 3) причіп ПР КРД-050122, 2011 року випуску, зареєстрований 01.11.2011, на підставі акту приймання-передачі (том 1 а.с. 188).
Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату позивачем аліментів у раніше визначеному рішенням суду розмірі та на підтвердження зменшення розміру аліментів на утримання дитини з 1/4 до 1/6 частки заробітку доходу платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивач до суду не надав, а посилання позивача на те, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються на користь відповідачки на утримання їх сина є безпідставними та спростовуються вимогами закону та фактичними обставинами справи оскільки позивачем не доведено погіршення його матеріального стану та неспроможність сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, раніше визначеному рішенням суду і необхідності зменшення їх розміру.
ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву не погоджується щодо можливості зменшення розмірів аліментів, які стягуються з позивача, у зв'язку з його одноособовим утриманням непрацюючої дружини, оскільки ОСОБА_5 веде незареєстровану підприємницьку діяльність (надання послуг з нарощування вій), про що відкрито публікує рекламу своїх послуг у соціальній мережі. На підтвердження вказаних фактів надала скріншоти веб-сторінок, інформацію з опендатабот. Також посилається на наявність витрат, пов'язаних з утриманням сина, пов'язаних з забезпеченням належних умов навчання, проживання, у тому числі за кордоном, та здоров'ям сина сторін.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 100 ЦПК України, у подібних правовідносинах.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.
З огляду на наведену вище актуальну позицію Великої Палати Верховного Суду, надані відповідачем роздруківки електронної листування (паперова копія знімка екрана монітора комп'ютера/телефона) не є належними доказами, які дають можливість встановити авторів цього листування та його зміст, що підтверджує або спростовує утримання позивачем сім'ї, покращення його матеріального становища та членів його сім'ї (том 1 а.с.141-162, том 2 а.с. 44-68).
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Відповідно до ст. 9 ЦПК України, цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ст. 95 ЦПК України).
При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктами 2.1., 3.2.-3.5. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд не приймає до уваги докази, надані відповідачкою щодо: наявності її особистих транспортних витрат за місцем проживання в м. Гамбург, оскільки вони не стосуються предмету спору у даній справі (том 1 а.с. 115-116); наявності позики під заставу на оренду житла в м. Гамбург, оскільки переклад документу є вибірковим, а не повним (том 1 а.с. 117-118); наявності витрат на перевірку та встановлення зубних брекетів та надання стоматологічних послуг сину сторін, оскільки переклад документу додано відповідачкою без оригіналу/копії документу, з якого було здійснено переклад (том 1 зворот а.с. 136-137); фотозображення з текстом, викладеним іноземною мовою, оскільки відсутній його переклад (том 1 а.с. 213); отримання послуг (з позначкою відповідачки «за послуги стоматолога»), документ з позначкою відповідачки «електросамокат Дані», документ з позначкою відповідачки «ноутбук Дані», документ з позначкою відповідачки «телефон Дані», оскільки зазначені документи складені іноземною мовою, та не містять перекладу (том 1 а.с. 214-217).
Оскільки позовна вимога про зменшення розміру аліментів не підлягає до задоволення, суд приходить до висновку, що у задоволенні похідної від неї позовної вимоги щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з дня набрання судовим рішенням законної сили, слід відмовити.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача.
Згідно з ч. 2 - 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи зазначене вище, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат
Відповідачка, заявивши про понесення судових витрат на правничу допомогу та витрати з перекладу документів, не надала безсумнівних доказів на їх понесення. Так відповідачкою та представником відповідача не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також суд позбавлений можливості визначити конкретний розмір витрат, понесених відповідачкою за кожний окремий переклад документів, складених іноземними мовами, оскільки частина з них була відхилена судом, докази щодо умов надання послуг з перекладу, порядок їх оплати, їх вартість тощо відповідачкою не надані. Заява сторони відповідача в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачкою, до суду не надходила. Враховуючи вище викладене, судові витрати, понесені відповідачкою у даній справі, не підлягають до розподілу.
Керуючись ст. ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття; та визнання виконавчого листа №2/535/168/13, виданого 03.09.2013 Котелевським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, таким, що не підлягає виконанню, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Повне судове рішення складено 25.06.2025.
Суддя А.В. Шолудько