Справа № 157/688/25
Провадження №2-а/157/83/25
24 червня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
представника позивача - адвоката Колєсніка Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа - поліцейський Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Антонюк Віталій Вікторович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позов шляхом подання позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет, що підписана електронним цифровим підписом його представником - адвокатом Колєсніком Б.В., повноваження якого підтверджуються ордером серії АС № 1136600 від 17 квітня 2025 року та дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги №017/02.1/3579 від 15 квітня 2025 року, до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУНП у Волинській області), третя особа - поліцейський Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюк В.В., у якому просить поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюка В.В. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4292247 від 17 березня 2025 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_1 являється особою з інвалідністю другої групи з дитинства довічно, оскільки в останнього діагностовано легку розумову відсталість, олігофренію в ступені легко вираженої дебільності. Поліцейським Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюком В.В. 17 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4292247. Вказану постанову позивач фактично отримав 11 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку у конверті з ідентифікатором № 4450100063689, що підтверджується відомостями про відстеження поштового відправлення за аналогічним номером, хоча в них з невідомих для сторони позивача причин помилково вказано датою вручення вищезгаданого конверту «16.04.2025». Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 нібито 17 березня 2025 року о 17 годині 26 хвилин 43 секунди по вул. Олексіївка у селі Олексіївка Камінь-Каширського району Волинської області керував транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «LT 45» з д.н.з НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1 «ґ» ПДР України та в чому поліцейський вбачає ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України. Відповідно до постанови поліцейським було прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Саму оскаржувану постанову винесено о 17 годині 31 хвилині 17 березня 2025 року і від її підписання ОСОБА_1 начебто відмовився. У свою чергу, як стверджує ОСОБА_1 , він інкримінованого йому діяння не вчиняв і таке цілком оспорює, оскільки транспортними засобами ніколи не керував, посвідчення водія взагалі не отримував, навичками водіння транспортними засобами не володіє, а поліцейський жодних постанов у його присутності не виносив і не пропонував для підписання. ОСОБА_1 впевнений, що твердження поліцейського, наведені в оспорюваній постанові, про начебто наявність доказів наявності події інкримінованого йому правопорушення є неправдивим та буде цілком спростоване за наслідком судового розгляду. Як убачається з доданих до позовної заяви копій матеріалів, працівниками Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області 17 березня 2025 року відносно позивача було складено цілу низку адміністративних матеріалів. Так, відповідно до постанови серії ЕНА № 4291702 від 17 березня 2025 року, складеної о 16 годині 16 хвилин 01 секунді, той же поліцейський (прим. - ОСОБА_3 ) звинуватив позивача у тому, що останній начебто 17 березня 2025 року о 16 годині 04 хвилини 54 секунди по вул. Олексіївка у селі Олексіївка Камінь-Каширського району Волинської області (прим. - те ж саме місце, що і в оскаржуваній постанові) керував транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «LT 45» з д.н.з НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 (прим. - той самий автомобіль), та не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України та в чому поліцейський вбачає ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України. Окрім того, 17 березня 2025 року о 15 годині 28 хвилин 15 секунд тим же поліцейським (прим. - Антонюком В.В.) було складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 274081, відповідно до якого ОСОБА_1 було інкриміновано те, що він начебто 17 березня 2025 року близько 13 години 30 хвилин, керуючи по вул. Олексіївка у селі Олексіївка Камінь-Каширського району Волинської області (прим. - те ж саме місце, що і в оскаржуваній постанові) транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «LT 45» з д.н.з НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 (прим. - той самий автомобіль), проявив неуважність, відволікся від керування, внаслідок чого, не впоравшись із керуванням, здійснив наїзд на арматуру вуличного газопроводу (газопостачання), від чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а Камінь-Каширська дільниця Ратнівського УГГ Волинської філії ТОВ «Газмережі» - матеріальні збитки, чим порушив п. 12.1 ПДР України та в чому поліцейський вбачає ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Після цього того ж самого дня (прим. - 17 березня 2025 року) о 15 годині 51 хвилині 13 секунді вже інший поліцейський Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області - старший лейтенант поліції ОСОБА_4 склав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 274109, за змістом якого позивач начебто 17 березня 2025 року близько 13 години керував по вул. Олексіївка у селі Олексіївка Камінь-Каширського району Волинської області (прим. - те ж саме місце, що і в оскаржуваній постанові) транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «LT 45» з д.н.з НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 (прим. - той самий автомобіль), з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нечітка вимова) та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі на безперервну дію нагрудної бодікамери поліцейського за номером «12» відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», чим порушив п. 2.5 ПДР України та в чому поліцейський вбачає ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Як убачається зі змісту перелічених вище постанов та протоколів поліцейські в кожному з наведених документів зазначили різний час так званого «керування» ОСОБА_1 автомобілем марки «Volkswagen» моделі «LT 45» з д.н.з НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 . При цьому, відповідно до долученого до цієї позовної заяви копії акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 17 березня 2025 року, складеного о 17 годині 00 хвилин інспектором СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Коширцем С.Д., останній здійснив огляд, тимчасове затримання та доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку по вул. Незалежності в сел. Любешів Камінь-Каширського району Волинської області транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «LT 45» з д.н.з НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 , у зв'язку зі скоєнням адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КпАП України, подолавши 45 км відстані до відповідної стоянки. Тобто, станом на момент складення вищевказаного акта (прим. - 17 година 00 хвилин) транспортний засіб, у керуванні яким без страхового поліса звинувачується ОСОБА_1 за оспорюваною постановою, вже був тимчасово затриманим та доставленим до сел. Любешів за 45 км від місця події, у зв'язку із чим ОСОБА_1 аж ніяк не міг порушувати жодні пункти ПДР України цим автомобілем 17 березня 2025 року о 17 годині 26 хвилин 43 секунди. З отриманих стороною позивача з матеріалів справ про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КпАП України відеозаписів подій в цілому вбачається, що ОСОБА_1 не визнавав факту керування транспортним засобом 17 березня 2025 року, категорично заперечував можливість створення ним дорожньо-транспортної пригоди, а особи, що першими прибули на місце події (зокрема працівник швидкої, інші невстановлені очевидці) пояснювали, що автомобілем насправді керувала інша, невідома особа, котра за своєю статурою була повнішою за позивача та яка втекла з місця події до приїзду поліції. Навіть самі поліцейські в ході спілкування між собою вказували про те, що за словами очевидців дорожньо-транспортної пригоди водієм вказаного в оскаржуваній постанові автомобіля був інший чоловік. З цих же відеозаписів вбачається, що транспортний засіб внаслідок зіткнення отримав механічні пошкодження, у зв'язку із якими не міг здійснювати подальший рух, а відтак цілком логічним є висновок про те, що з моменту приїзду працівників поліції на місце події до тимчасового вилучення автомобіля ним жодна особа об'єктивно керувати не могла, а відтак усі твердження поліцейських стосовно нібито «керування» ОСОБА_1 о 16 годині 04 хвилини 54 секунди чи о 17 годині 26 хвилин 43 секунди автомобілем марки «Volkswagen» моделі «LT 45» з д.н.з НОМЕР_1 є цілком неспроможними та непідтвердженими жодним доказом, незважаючи на те, що у постановах йдеться про протилежне. У зв'язку із цим підставним та правильним є висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, котрого він насправді не вчиняв. Тобто, відсутньою є сама подія інкримінованого правопорушення. Отже, на переконання сторони позивача, поліцейський неналежним чином виконав свій обов'язок щодо збирання доказів, закріплений ч. 2 ст. 251 КпАП України, та обов'язок належного оформлення адміністративних матеріалів, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених в оскаржуваній постанові і, відповідно, недоведеність складу й події інкримінованого позивачу правопорушення. Таким чином, оскаржувана постанова є незаконною, протиправною, такою, що містить неправдиву інформацію, яка не підкріплена жодним належним і допустимим джерелом фактичних даних і не відповідає дійсності, а також складеною з очевидними, грубими порушеннями чинного законодавства України та об'єктивною відсутністю будь-яких доказів самої події правопорушення, внаслідок чого вона має бути скасована, а провадження у справі закрито. Поліцейським при складанні вказаної вище постанови було вчинено порушення наступних правових норм: ч. 2 ст. 36 КпАП України, оскільки поліцейський Антонюк В.В., здійснюючи розгляд двох справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КпАП України, наклав стягнення за кожне інкриміноване правопорушення, а не в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, як того вимагає законодавство; ч. 2 ст. 251 КпАП України, оскільки поліцейський неналежним чином виконав свій обов'язок щодо збирання доказів, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених в постанові, і, відповідно, недоведеність складу й події правопорушення; ст. 268 КпАП України, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності та без повідомлення позивача про такий розгляд, а у відповідача відсутні будь-які докази зворотного, в результаті чого істотно обмежено конституційне право на захист особи, що притягується до відповідальності, право заявляти клопотання, ознайомлюватись з адміністративними матеріалами, надавати пояснення; ст. 280 КпАП України внаслідок невстановлення поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови всіх обов'язкових обставин: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, чи був виклик завідомо неправдивим і безпідставним. Тобто, взагалі не встановлювались подія та склад правопорушення, обтяжуючі та пом'якшуючі обставини; ст. 283 КпАП України, так як в оскаржуваній постанові не зазначено жодного належного та допустимого доказу наявності події адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачу, в результаті чого лишається незрозумілим, яким чином поліцейський дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 . Всупереч вищенаведеному, у відповідача відсутні будь-які належні і допустимі докази скоєння позивачем вказаного в оскаржуваній постанові правопорушення. Окрім того, відповідач (його посадова особа) навіть не з'ясовував обставини, перелічені в ст. 280 КпАП України та які підлягали обов'язковому встановленню (зокрема, чи здатен ОСОБА_1 внаслідок наявних у нього психічних захворювань усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними), не роз'яснював позивачу детально у вчиненні яких діянь його звинувачують та якими доказами доводиться його вина, самоусунувся від об'єктивної перевірки досліджуваних подій, у такий спосіб позбавивши ОСОБА_1 можливості захиститись від пред'явленого звинувачення, надати власні пояснення, подати докази чи: викликати свідків на користь його невинуватості. Більш того, на виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, поліцейський з метою підтвердження всіх зазначених в оскаржуваній постанові обставин, в якості доказу по справі мав би надати безперервний (суцільний) відеозапис з портативного відеореєстратора з моменту початку спілкування із позивачем до моменту завершення розгляду справи (винесення постанови) 17 березня 2025 року. Безперервний відеозапис з портативного реєстратора відповідача за період спілкування з ОСОБА_1 17 березня 2025 року мав би бути беззаперечним, належним й допустимим доказом у даній справі за умови достовірного встановлення приладу (або приладів), яким такий відеозапис здійснювався, а також його належного засвідчення відповідно до приписів ст. 99 КАС України. У зв'язку ж із відсутністю в постанові інформації про пристрій, яким було здійснено відеозапис (не зазначено марку, модель, серійний номер та на який саме носій інформації здійснювався запис), неможливо розглядати наявні дані як належний і допустимий доказ при достовірному встановленні факту переривання відеофіксації зі змісту тих файлів, котрі ним були отримані. Таким чином, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на твердженнях працівника поліції (по суті - відповідача), викладених в самій постанові, які відповідно до п. 7 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, не можуть вважатись допустимими й достовірними доказами, оскільки в неупередженості поліцейських є сумніви, з чим погодився і Верховний Суд в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, вказавши: «колегія суддів звертає увагу на те, що суди обґрунтовано не взяли до уваги покази працівника поліції ОСОБА 2, надані під час розгляду справи в суді першої інстанції в якості свідка, зважаючи на те, що він є заінтересованою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин». Підсумовуючи викладене, оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки винесена без дотримання вищенаведених правових норм та висновків Верховного Суду, якими передбачено чітку процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, є протиправною та, відповідно, підлягає обов'язковому скасуванню.
Ухвалою судді від 22 квітня 2025 року визнано причини пропуску строку звернення ОСОБА_5 до суду з позовом поважними та поновлено строк звернення до суду з позовною заявою, позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Колєснік Б.В. у судовому засідання позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити, крім того, пояснив, що вина позивача у скоєні правопорушення спростовується наданими доказами, зокрема протоколами щодо нього, у яких зазначено різний час керування, та наданим суду відеозаписом з місця події, згідно з яким поліцейський Каширець зазначає про ОСОБА_6 , а в дійсності прізвище останнього ОСОБА_7 , як особи, яка керувала автомобілем, та відсутністю на цьому відеозапису факту керування позивачем транспортним засобом.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області, у судове засідання не з'явився, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судових повісток про виклик до суду до електронного кабінету у системі «Електронний суд» та відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 124 КАС України шляхом надіслання повістки про виклик на офіційну електронну адресу, зазначеному на його офіційному сайті.
Третя особа - поліцейський Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Антонюк В.В. у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 17 березня 2025 року поліцейським Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Антонюком В.В. було винесено постанову серії ЕНА № 4292247 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Як вбачається із змісту вказаної постанови, ОСОБА_5 порушив вимоги п. 2.1. «ґ» Правил дорожнього руху, а саме 17 березня 2025 року о 17 год 26 хв у с. Олексіївка по вул. Олексіївка керував транспортним засобом марки «Volkswagen LT45», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без чинного страхового полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною 1 ст. 126 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).
Окрім того, відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.
Крім того, як вбачається з наданого представником позивача відеозапису, доказів на спростування якого відповідач не надав, на місці події позивач факт керування транспортним засобом заперечив, а очевидці, зокрема медичний працівник карети швидкої медичної допомоги повідомляв, що автомобілем керувала інша особа, яка втекла, а не ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн закрити.
Оскільки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача ОСОБА_1 як особу з інвалідністю ІІ групи від сплати судового звільнено, тому немає підстав для їх стягнення.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа - поліцейський Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Антонюк Віталій Вікторович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Постанову серії ЕНА № 4292247 від 17 березня 2025 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Дата складення судового рішення 24 червня 2025 року.
Головуючий:О.В. Антонюк