іменем України
24 червня 2025 рокуСправа №451/757/25
Провадження № 2/451/286/25
Радехівський районний суд Львівської області в складі
головуючого судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.,
з участю представника позивача Струць Т.І., представника відповідача Ніколаєвої Г.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів,
установив:
Стислий виклад позиції позивача
12 травня 2025 року представник позивача - адвокат Струць Тетяна Ігорівна звернулася до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів.
Свої вимоги представник позивача Струць Т.І. обґрунтувала тим, що 18.04.2024 Радехівським районним судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з Позивача аліментів на користь Відповідача на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 від усього доходу позивача. Хоча подружнє життя з Відповідачем не склалось, Позивач не відмовляється брати участь у вихованні їх спільної дитини, сплачувати аліменти та виконувати свій батьківський обов'язок. Проте у зв'язку із зміною певних обставин, а саме відсутності реальної можливості забезпечити належну сплату аліментів у такому розмірі, він змушений звернутись в суд із заявою про зменшення розміру аліментів. Після винесення вищевказаного рішення сімейний та матеріальний стан Позивача змінився. 26.10.2024 Позивач уклав новий шлюб з ОСОБА_5 , яка має 2 групу інвалідності перебуває на його утриманні. Крім того, позивач вимушений матеріально забезпечувати і свого непрацездатного батька - ОСОБА_6 , який має 3 гр. інвалідності та потребують допомоги у витратах на лікування. Він вимушений забезпечувати його всім необхідним, ліками, оплатою житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни тощо. На підставі викладеного, варто зробити висновок про відсутність реальної можливості забезпечити належну сплату аліментів у такому великому розмірі. Позивач може сплачувати аліменти у розмірі 1/9 від доходу. Стягнення аліментів у більшому розмірі ставить Позивача у скрутне матеріальне становище. Отож, саме такий розмір аліментів, з врахуванням принципу справедливості та розумності буде доцільним та не буде суперечити чинному законодавству (а.с.3-7).
Стислий виклад позиції відповідача
12 травня 2025 року адвокат Ніколаєва Галина Григорівна в інтересах відповідача ОСОБА_2 до суду подала відзив на позовну заяву, оскільки Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі. Вважають позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Доводи Позивача не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства, а тому мають бути відхилені в повному обсязі, з огляду на наступне. Позивач просить зменшити розмір аліментів, а саме - стягувати з нього, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 до 1/9 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. Він обґрунтовує свою вимогу тим, що вступив у новий шлюб з ОСОБА_5 , яка має 2 групу інвалідності перебуває на його утриманні. Однак друга група інвалідності не передбачає повної втрати працездатності, а лише її обмеження, і не вимагає повного стороннього утримання. Згідно із довідкою МСЕК за №935185 інвалідність встановлена строком до 1 липня 2025 року. Не надано жодних підтверджень того, що дружина позивача не отримує жодних державних соціальних виплат чи пільг, відсутня інформація про її доходи. Відсутні фінансові документи, які б свідчили про конкретні витрати на її утримання (лікування, реабілітацію тощо). З огляду на це, стан дружини Позивача, навіть за наявності інвалідності, не є достатньою обґрунтованою підставою для зменшення обов'язкових аліментних зобов'язань щодо його двох неповнолітніх дітей. Також Позивач стверджує, що вимушений матеріально забезпечувати і свого непрацездатного батька - ОСОБА_6 . Він вимушений забезпечувати його всім необхідним, ліками, оплатою житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни тощо. Згідно із Законом про Державний бюджет України на 2025 рік, прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року становить 2361 грн для осіб які втратили працездатність. Як видно із пенсійного посвідчення батько позивача отримує пенсію в розмірі 2580,71 грн. Проте, навіть при наявності хвороб у батька відповідача останнім не надано рішення суду або угоди, які б зобов'язували Позивача офіційно утримувати свого батька, а також не подано жодних фінансових доказів витрат: квитанцій на ліки, оплату послуг, медичних рахунків, сам факт хвороби родича не є автоматичною підставою для зменшення аліментів на неповнолітніх дітей. Водночас, обов'язок утримання дітей (у тому числі фінансово) є прямим і безумовним, визначеним законом (ст. 180 СК України), і не може бути обмежений через родинні обставини повнолітніх батьків. Також позивач зазначає, що відбулися зміни його сімейного та майнового стану, які, на його думку, впливають на неможливість утримання дітей в попередньо встановленому розмірі. Позивач обґрунтовує позовну вимогу про зменшення розміру аліментів посиланням на начебто погіршення свого матеріального становища, зокрема у зв'язку з укладенням нового шлюбу, утриманням дружини з інвалідністю, необхідністю матеріально підтримувати свого батька, а також загальним збільшенням витрат. Однак такі аргументи не є належним підтвердженням істотної зміни обставин у розумінні ст. 192 СК України. Усі обставини, на які посилається Позивач, є добровільно прийнятими ним зобов'язаннями як повнолітньою дієздатною особою та не можуть ставитися вище обов'язку щодо належного утримання двох його неповнолітніх дітей. Закон не передбачає можливості перекласти тягар батьківських обов'язків на самих дітей або на другого з батьків лише через зміну особистих життєвих обставин Позивача. Потреби дітей залишаються незмінно першочерговими, а спроба зменшення аліментів на користь меншої частки (1/9) є свідомою спробою ухилення від належного виконання батьківських обов'язків. У цій справі позивач не надав жодного доказу, який би доводив істотне зниження доходу або погіршення фінансового стану, що унеможливлює сплату встановленого судом розміру аліментів. Відсутня будь-яка довідка про доходи, офіційне працевлаштування або довідка з податкових органів про відсутність доходу, Не подано жодного розрахунку витрат чи балансу доходів і обов'язкових витрат, який би дозволив суду оцінити реальний фінансовий стан Позивача. Не підтверджено документально факт утримання інших осіб (батька чи дружини) у вигляді регулярної допомоги, догляду, витрат на лікування чи проживання. Відсутні банківські виписки, квитанції про оплату медичних послуг, придбання ліків, соціальних виплат або будь-які інші фінансові документи, що свідчили б про фінансове навантаження, яке унеможливлює сплату аліментів у попередньо встановленому розмірі. Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються виключно на суб'єктивних твердженнях Позивача, що не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України. Окрім двох неповнолітніх дітей, на утримання яких стягуються аліменти, у позивача є ще троє дочок, що додатково підтверджує обсяг його батьківських обов'язків. Цей факт свідчить про ще більшу відповідальність позивача, яку він намагається оминути, зменшуючи розмір аліментів, що є неприйнятним та порушує права дітей на належне утримання. Наголошує, що укладення Позивачем нового шлюбу жодним чином не звільняє його від обов'язку повноцінного утримання своїх інших дітей, народжених у попередньому шлюбі. На сьогодні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мають сталу потребу у щоденному забезпеченні, що включає витрати на освіту, медичне обслуговування, харчування, одяг, побутові засоби, транспортні витрати, а також інші потреби, притаманні дітям відповідного віку. Зменшення розміру аліментів до 1/9 частини доходу Позивача є абсолютно непропорційним та таким, що не дозволяє забезпечити базовий рівень життя дітей, суперечить принципам справедливості та порушує ст. 3 Конвенції про права дитини, яка встановлює пріоритет інтересів дитини у всіх діях, що стосуються її добробуту. Таким чином, ураховуючи викладене, вважають вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству України та найкращим інтересам дитини (а.с.46-52).
Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Суд своєю ухвалою від 14 травня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання (а.с.1-2).
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні надала пояснення пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Звертала увагу суду на те, що у позивача на утриманні перебуває дружина, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та батько, який також є особою з інвалідністю ІІІ групи, хоч рішень про те, що останні перебувають на його утриманні немає. Довідку про доходи позивача не долучала, оскільки підставою для задоволення поховних вимог є зміна сімейного стану позивача. Позивач в даний час є військовослужбовцем. Просила суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечила позовні вимоги повністю, покликаючись на аргументи зазначені у відзиві на позовну заяву. Звертала увагу суду, що доказів про зміну майнового стану позивач суду не надав, як і того, що батько, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, якому призначено пенсію у розмірі 2580 грн 70 коп, перебуває на його утриманні. Зміна сімейного стану не є підставою для зменшення розміру аліментів без доведення зміни майнового стану позивача. Просила у задоволенні позову відмовити.
Установлені судом фактичні обставини справи
18.04.2024 Радехівський районний суд Львівської області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 від усього доходу позивача (а.с.19-20).
26.10.2024 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 26 жовтня 2024 року (а.с.15).
ОСОБА_9 має другу групу інвалідності, яка встановлена до 01.07.2025, за загальні захворювання, що видно із довідки до акта огляду медико-соціально експертною комісією Хмельницької обласної медико-соціальної експертизної комісії, серії 12ААГ №935185 від 07.06.2024 (а.с.17-18).
Із копії посвідчення № НОМЕР_2 видно, що батькові Позивача - ОСОБА_6 призначена пенсія по віку в загальній сумі 2580 грн 70 коп. (а.с.21).
Із витягу медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого від 02.06.2006 видно, що ОСОБА_6 мав захворювання (а.с.22).
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наміром позивача зменшити розмір аліментів, визначеного рішенням суду, на утримання неповнолітніх дітей.
Позиція суду
Згідно із ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши подані сторонами документи, вислухавши позицію учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позову з таких підстав.
Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів та висновки суду
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує норми Конвенції про права дитини, Конституції України та Сімейного кодексу України (СК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України, утримання дітей є обов'язком батьків. Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платоспроможність платника аліментів, наявність інших дітей, інші обставини, що мають істотне значення.
Суд ураховує, що у позивача є дружина, яка має другу групу інвалідності. Проте, позивачем не надано будь-яких підтверджень того, що дружина позивача не отримує жодних державних соціальних виплат чи пільг, відсутня інформація про її доходи. Відсутні фінансові документи, які б свідчили про конкретні витрати на її утримання (лікування, реабілітацію тощо). З огляду на це, стан дружини Позивача, навіть за наявності інвалідності, не є достатньою обґрунтованою підставою для зменшення обов'язкових аліментних зобов'язань щодо його двох неповнолітніх дітей.
Також Позивач стверджує, що вимушений матеріально забезпечувати і свого непрацездатного батька - ОСОБА_6 . Він вимушений забезпечувати його всім необхідним, ліками, оплатою житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни тощо.
Згідно із Законом про Державний бюджет України на 2025 рік, прожитковий мінімум на одну особу у розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року становить 2361 грн для осіб які втратили працездатність. Відповідно до пенсійного посвідчення батько позивача отримує пенсію в розмірі 2580,71 грн.
Проте, навіть за наявності хвороб у батька відповідача останнім не надано рішення суду або угоди, які б зобов'язували Позивача офіційно утримувати свого батька, а також не подано жодних фінансових доказів витрат: квитанцій на ліки, оплату послуг, медичних рахунків, сам факт хвороби родича не є автоматичною підставою для зменшення аліментів на неповнолітніх дітей, а доказів про те, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні позивача суду не подано.
Водночас, обов'язок утримання дітей (у тому числі фінансово) є прямим і безумовним, визначеним законом (ст. 180 СК України), і не може бути обмежений через родинні обставини повнолітніх батьків.
Також позивач зазначає, що відбулися зміни його сімейного та майнового стану, які, на його думку, впливають на неможливість утримання дітей в попередньо встановленому розмірі.
Позивач обґрунтовує позовну вимогу про зменшення розміру аліментів посиланням на начебто погіршення свого матеріального становища, зокрема у зв'язку з укладенням нового шлюбу, утриманням дружини з інвалідністю, необхідністю матеріально підтримувати свого батька, а також загальним збільшенням витрат, що є зміною сімейного стану.
Однак такі аргументи не є належним підтвердженням істотної зміни обставин у розумінні ст. 192 СК України. Усі обставини, на які посилається Позивач, є добровільно прийнятими ним зобов'язаннями як повнолітньою дієздатною особою та не можуть ставитися вище обов'язку щодо належного утримання двох його неповнолітніх дітей.
Закон не передбачає можливості перекласти тягар батьківських обов'язків на самих дітей або на другого з батьків лише через зміну особистих життєвих обставин Позивача. Потреби дітей залишаються незмінно першочерговими, а спроба зменшення аліментів на користь меншої частки (1/9) є свідомою спробою ухилення від належного виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, що стягуються за рішенням суду, може бути зменшений або збільшений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану когось із них.
Проте частина друга статті 192 СК України передбачає, що суд змінює розмір аліментів у разі зміни обставин, що мають істотне значення. Тобто, саме істотна зміна обставин, підтверджена належними доказами, є підставою для зменшення аліментів.
У цій справі позивач не надав жодного доказу, який би доводив істотне зниження доходу або погіршення фінансового стану, що унеможливлює сплату встановленого судом розміру аліментів.
У матеріалах справи відсутня будь-яка довідка про доходи, офіційне працевлаштування або довідка з податкових органів про відсутність доходу. Позивач не подав жодного розрахунку витрат чи балансу доходів і обов'язкових витрат, який би дозволив суду оцінити реальний фінансовий стан Позивача. Не підтверджено документально факт утримання інших осіб (батька чи дружини) у вигляді регулярної допомоги, догляду, витрат на лікування чи проживання. Відсутні банківські виписки, квитанції про оплату медичних послуг, придбання ліків, соціальних виплат або будь-які інші фінансові документи, що свідчили б про фінансове навантаження, яке унеможливлює сплату аліментів у попередньо встановленому розмірі.
Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються виключно на суб'єктивних твердженнях Позивача, що не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути змінений у разі зміни матеріального або сімейного стану однієї зі сторін. Проте така зміна повинна бути суттєвою і мати підтвердження.
Суд бере до уваги те, що укладення позивачем нового шлюбу жодним чином не звільняє його від обов'язку повноцінного утримання своїх інших дітей, народжених у попередньому шлюбі. Це прямо підтверджується практикою Верховного Суду України, зокрема у постанові від 13.11.2019 у справі № 761/36455/16-ц, у якій суд зазначив, що новий шлюб не є безумовною підставою для зменшення аліментів, оскільки інтереси дитини не можуть бути знехтувані у зв'язку з новими сімейними обставинами платника аліментів.
Також суд ураховує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку із чим певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Вказана правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду у справі №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 7 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною, держава повинна забезпечити дитині захист та належне матеріальне утримання з боку обох батьків. Зменшення аліментів ставить під загрозу реалізацію цього права.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до положень ст. 181 СК України виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому, відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Разом з тим, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, інші доводи сторін, які надані у позовній заяві, відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене та рекомендації, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами, що свідчать про істотність підстав для зменшення розміру аліментів, відтак суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача
Керуючись, Конвенцією про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 80, 180, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 80, 81, 82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяСеменишин О. З.
Повний текст судового рішення виготовлено 26 червня 2025 року.