Справа № 343/854/24
Провадження № 33/4808/207/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.
Суддя-доповідач Васильєв
20 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,-
Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2024 року о 16:45 год. в смт. Вигода по вул. Д.Галицького Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу «Alcotest Drager 6810», результат тесту огляду позитивний - 2,77 %о. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Долинського районного суду від 27.01.2025 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. При розгляді справи суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, відмовив у клопотання сторони захисту про допит свідків, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, через що підлягає скасуванню.
Посилається на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що фіксація адміністративного правопорушення проводиться за допомогою відео пристрою, однак запис долучено до матеріалів справи. Крім того, в матеріалах справи відсутній відеозапис працівників поліції, який би підтверджував факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом.
Вважає, що у нього не було проявлено жодних ознак сп'яніння. Працівники поліції не назвали йому наявні у нього ознаки та не повідомили про порядок застосування приладу Драгер, а також не роз'яснили права та у зв'язку із чим проводився огляд.
Звертає увагу, що відеозапис долучений до матеріалів справи є фрагментарним та переривчастим, а тому не може бути належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 .
Вказує, що до матеріалів справи не долучено доказів проходження огляду ОСОБА_1 , оскільки йому надали приклад із встановленим мундштуком та не проводили контрольного заміру.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Апеляційний суд звертає увагу, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №585597 від 09 квітня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 09.04.2024. року в смт Вигода, по вул. Галицька, керував транспортним засобом Фольксваген Пасат д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки т/з із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатор Алкотест Драгер 6810, результат 2,77% проміле, тест №12810. Від керування транспортним засобом водій відсторонений, транспортний засіб затриманий на майданчик тимчасового утримання, чим порушила п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським СРПП відділення поліції № 1 (м. Долина) старшим сержантом поліції Микуляком Ю.Л. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, нічого не зазначено.
У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у суді м. Долина.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його власноручним підписом.
Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, почервоніння шкірного покриву обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою приладу алкотестера Драгер 6810, результати огляду на стан сп'яніння - 2,77 проміле. ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що з результатами він згідний. (а.с. 3)
Згідно з даними направлення в КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 09.04.2024 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкірного покриву обличчя Особу на огляд у заклад охорони здоров'я не доставили, оскільки вона відмовилася. (а.с. 3).
Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився, оскільки ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення доводиться роздруківкою газоаналізатора Драгер 6810 , який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд вказав, що згідно змісту роздруківки даних проведення перевірки на стан сп'яніння з приладу «Alcotest 6810» (а.с. 2), за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки, з якої вбачається, що 09.04.2024 року о 16:51 год. проведено дослідження на визначення стану алкогольного сп'яніння за № 12810, результат тесту - 2,77 %, підпис ОСОБА_1 на даній роздруківці підтверджує факт ознайомлення його з результатами огляду;
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Також до матеріалів справи долучені: акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 5), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1867128 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП (а.с. 6), довідка щодо інформації про посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 7) та копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 8).
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9).
Відеозаписом (0000000_00000020240409165933_0026) зафіксовано, як працівники поліції складають адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 .
Відеозаписом (0000000_00000020240409171433_0027) зафіксовано, що працівники поліції ознайомлюють ОСОБА_1 зі складеним відносно нього протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері заперечення безпеки дорожнього руху ,зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.5 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_1 розписався про ознайомлення із протоколом.
Відеозаписом (2024_0409_164418_1) зафіксовано, як рухається та зупиняється на вимогу працівників поліції ТЗ марки Фольксваген Пасат д.н.з. НОМЕР_1 та до нього підходять працівник поліції.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що до матеріалів провадження не долучено відеозапис, яким зафіксовано проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу.
Так, відповідно до закону під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, вважається недійсним.
Відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», у разі якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).
Апеляційний суд враховує, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції не порушували права та свободи ОСОБА_1 і наявні у справі докази, не здобуті завдяки інформації, яку було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод.
Апеляційний суд приймає до уваги, що вимога щодо застосування технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування проведення огляду у присутності двох свідків спрямована на забезпечення отримання об'єктивного результату огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу.
Разом з тим, апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення та проводиться з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.
В той же час, питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, як і доведення будь-якого іншого факту, який має істотне значення для розгляду провадження та висновку суду про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення, повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об'єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких обставин, результати огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів та висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не можуть бути визнані єдиним доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та повністю визнавав вживання алкогольних напоїв.
Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, порушення координації рухів та демонстрував поведінку, яка не відповідала обстановці, звертався до працівника поліції як до свого знайомого та називав його прізвищем, яке не відповідало дійсності, плакав та стверджував, що поважає працівників поліції, висловлювався нецензурною лайкою та скаржився на те, що за відсутності права керування транспортним засобом не зможе працювати, повністю визнавав, що керував транспортним засобом у стані сп'яніння та стверджував, що випив «пляшку горілки, а можливо і більше». Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю погоджувався з правомірністю дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та розумів необхідність виконання ними своїх службових обов'язків, вказував, що не ображається на них та в майбутньому забезпечить їм якісну музику, оскільки є музикантом. Вищевказані обставини дозволяють прийти до обґрунтованого та переконливого висновку про те, що водій ОСОБА_1 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, яке явно перевищувало встановлений граничний допустимий рівень алкоголю для водіїв транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Так, в матеріалах провадження наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА №1867128 від 09.04.2024 року , відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП за керування транспортним засобом з порушенням користування ременями безпеки. ( а.п.6)
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд враховує, що сукупність наявних у справі доказів оцінюється судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи. При цьому, суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що працівники поліції зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення ним ПДР України, встановили у водія транспортного засобу явні ознаки алкогольного сп'яніння та переконавшись в тому, що останній перебуває у стані сп'яніння, склали стосовно нього відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи довічно з 21.05.2025 року за загальним захворюванням та у відповідності до вимог ст.34 КУпАП визнає вказану обставину як таку, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов'язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2025 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв