Провадження № 11-кп/803/2150/25 Справа № 180/667/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальні провадження № 12023041330000071 та № 12023041330000517 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. Кримінальне провадження № 12023041330000071 за ч. 4 ст. 185 КК України закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлено протиправність такого діяння.
Згідно вироку, 21.11.2023 року приблизно об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_8 з дозволу користувача житла - ОСОБА_9 знаходився у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де розпивав спиртні напої з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння мобільним телефоном марки «Xiaomi», моделі Redmi Note 12S 8/256, належного ОСОБА_11 , який останній мав при собі та демонстрував його.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, ввійшов у довіру до потерпілого ОСОБА_11 та, зловживаючи довірою останнього, що полягало у використанні ОСОБА_8 довірливих відносин з потерпілим, заснованих на попередньому знайомстві, ОСОБА_8 21.11.2023 року приблизно об 11 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_3 , ввівши в оману потерпілого ОСОБА_11 , під приводом необхідності зателефонувати, добровільно отримав від нього телефон марки «Xiaomi», моделі Redmi Note 12S 8/256, вартістю 8999,10 грн., належний останньому, та, створивши видимість розмови, зник з місця події, заволодівши таким чином вказаним мобільним телефоном марки «Xiaomi», моделі Redmi Note 12S 8/256, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 8999,10 грн.
Крім того, ОСОБА_8 31.01.2023 року близько 23:00 години з дозволу власника житла - ОСОБА_12 знаходився у приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де розпивав спиртні напої з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з яким у ОСОБА_8 та ОСОБА_13 виник словесний конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 вийшли на двір, де на перехресті вулиць Кільцева та вулиці Грибоєдова в місті Марганці Дніпропетровської області виникла бійка, під час якої у ОСОБА_14 з кишені на землю випав мобільний телефон марки «Nokia 220» моделі RM-969, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 . Після чого у ОСОБА_8 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме - мобільного телефону марки «Nokia 220» моделі RM-969, який знаходився на землі.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, 31.01.2023 року близько 23 години 10 хвилин ОСОБА_8 , впевнившись, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 відволіклись, та його дії є таємними, умисно, повторно, з корисливих мотивів, діючи в умовах воєнного стану, підняв із землі мобільний телефон марки «Nokia 220» моделі RM-969 вартістю 450 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Водафон», яка для ОСОБА_14 матеріальної цінності не представляє, та покалв собі до кишені. Після цього ОСОБА_8 разом із ОСОБА_13 залишили місце вчинення злочину. Викраденим майном ОСОБА_8 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на загальну суму 450 грн.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує на порушення судом положень ст. 369, 373 КПК України, оскільки за результатом розгляду кримінального провадження одним судовим рішенням у формі вироку прийнято два процесуальних рішення. Просив суд кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції, доводи обвинуваченого і захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Згідно вимог ч.ч. 1,2 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому слідчий суддя, суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Положенями ч. 2 ст. 373 КПК України встановлено, що якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 4-1 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Однак судом першої інстанції допущено порушення вищезазначених норм кримінального процесуального закону, а саме за результатами розгляду кримінального провадження одним судовим рішенням у формі вироку прийнято два процесуальних рішення: про визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та про закриття провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Зазначене порушення кримінального процесуального закону, на думку апеляційного суду, є істотним, що тягне за собою часткове скасування вироку суду першої інстанції із закриттям в цій частині кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів відзначає, шо 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З матеріалів справи вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 вчинив 31 січня 2023 року. Діями ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_14 заподіяна матеріальна шкода на суму 450 грн.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2684 грн (1342?2=2684).
Враховуючи те, що вартість майна, викраденого ОСОБА_8 , становила 450 грн., тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн., то колегія суддів вважає, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, це може бути лише підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 скасуванню в частині закриття провадження за ч. 4 ст. 185 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині закриття провадження за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлено протиправність такого діяння.
Кримінальне провадження № 12023041330000071 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Судді