25 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/2896/25 пров. № А/857/17882/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року, прийняте суддею Ковтуненко В.В. у м. Луцьк, повний текст складено 18 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 117 від 10 лютого 2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності та провадження у справі закрити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 відмовлено в позові.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 31 жовтня 2024 (зазначено у постанові) за повісткою № 420026 від 07 жовтня 2024, чим порушив п.п. 2 п. 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022.
Суд зазначив, що допущена в постанові № 117 від 10 лютого 2025 описка щодо дати явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не може бути самостійною підставою для скасування.
Суд звернув увагу, що безпосередньо позивачем не заперечувався факт виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у вигляді повістки.
Факт неотримання ОСОБА_1 повістки № 420026 від 07 жовтня 2024, завчасно надісланої рекомендованим поштовим відправленням не впливає на обставини його належного повідомлення про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що фактично повістки №420026 від 07 жовтня 2024 року він не отримував. Твердження суду про те, що ОСОБА_1 повістку отримав 23 жовтня 2024 не відповідає дійсності, що підтверджується й викладеним у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_3 . Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 вказав у відзиві, що 23.10.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 повернувся лист (повістка) із відміткою за закінченням терміну зберігання.
Зазначає, що будь-яких причин не прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_3 у
нього не було, оскільки з 02 жовтня 2024 в нього оформлена відстрочка від
призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі
пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та
мобілізацію».
10 лютого 2025 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки помітив, що у додатку «Резерв+» зазначено, що виявлено порушення правил військового обліку.
Зазначає, що суддя не звернув уваги про відсутність в матеріалах справи відомостей, які саме дані відносно нього не має можливості отримати шляхом електронної інформаційної
взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому
числі публічними), базами (банками) даних.
Крім того, зважаючи на те, що він добровільно оновив свої дані у строк, передбачений законодавством, що підтверджується й твердженнями відповідача у відзиві, має відстрочку від призову, дані про яку наявні в ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що відповідач мав можливість отримати його персональні дані не викликаючи.
Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07 жовтня 2024 було здійснено оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11.00 годин 17 жовтня 2024. Оповіщення позивача було здійснене шляхом надіслання йому рекомендованим поштовим відправленням відповідної повістки. Мета виклику для уточнення даних.
Зазначені обставини були визнані ОСОБА_1 в повному обсязі.
Також судом достовірно встановлено, що в день та час, які були зазначені в повістці, а саме - 11.00 годин 17 жовтня 2024 ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився. Судом достовірно встановлено, що причиною неявки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 безпосередньо ОСОБА_1 зазначив, що жодних повісток він не отримував, та про обов'язок явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 йому нічого не було відомо.
28 січня 2025 помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з правової роботи ОСОБА_3 було складено протокол № 117 про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210 КУпАП. Як вбачається із змісту протоколу, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11.00 годин 17 жовтня 2024 за повісткою № 420026 від 07 жовтня 2024. У визначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив додаток 2 Постанови №1487 від 30 грудня 2022.
Судом зі змісту протоколу № 117 про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210 КУпАП, встановлено, що ОСОБА_1 викликався саме для уточнення облікових даних, внаслідок чого останнім порушено саме правила військового обліку, однак, не законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 15.00 годин 10 лютого 2025 в АДРЕСА_1 , кабінет № 406 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був особисто присутній під час складання протоколу № 117 про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210 КУпАП.
В подальшому, 10 лютого 2025, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 було винесено постанову № 117, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею ч. 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 31 жовтня 2024 (як зазначено у постанові) за повісткою № 420026 від 07 жовтня 2024. Своїми діями порушив п.п. 2 п. 1 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Водночас, військовозобов'язані чи резервісти повинні прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.
Як вже було зазначено вище, 07 жовтня 2024 було здійснено оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом надіслання йому рекомендованим поштовим відправленням відповідної повістки.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно трекінгу рекомендованого поштового відправлення № 0600293845180 (а.с.35), 14 жовтня 2024 мала місце невдала спроба вручення повістки адресату, а 23 жовтня 2024 зазначена повістка була вручена за довіреністю. Підставою для повернення повістки зазначено «одержувач відсутній за вказаною адресою». Таким чином, враховуючи п. 82 Правил, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивача було належним чином оповіщено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтак, апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на те, що він не знав про існування повістки №420026 від 07.10.2024. Така повістка вважається врученою.
Згідно ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Зокрема, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
З приводу покликання апелянта на те, що суддя не звернув уваги, що матеріали справи не містять відомостей, які саме дані відносно нього не має можливості отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, то зазначене не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, суд не повинен з'ясовувати, яку саме інформацію позивач мав надати відповідачу, чи яку він неможе самостійно здобути, оскільки неприбуття за викликом, у даному випадку, до ІНФОРМАЦІЯ_3 є окремим складом правопорушення.
З приводу покликання апелянта на порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Судом встановлено, що адміністративне правопорушення було вчинене 17.10.2024, коли позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Правопорушення було виявлено 28.01.2025. Стягнення на ОСОБА_5 накладено 10.02.2025. Таким чином, оскаржена постанова винесена у строк, передбачений ч.7 ст. 38 КУпАП.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що допущена в постанові № 117 від 10 лютого 2025 описка щодо дати явки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки сама повістка № 420026 від 07 жовтня 2024 в ній ідентифікована належним чином.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Провівши аналіз оскарженої постанови, колегія суддів приходить до висновку, що така складена у відповідності до вимог ст.283 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року у справі №161/2896/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М. А. Пліш