25 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 165/4388/24 пров. № А/857/9684/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Демчик Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2025 року (головуючий суддя Василюк А.В., м.Нововолинськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП серії ГАБ №095231 від 21 вересня 2024 року, а провадження у справі закрити.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Постанову серії ГАБ №095231 від 21 вересня 2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) гривень, скасовано, а провадження у справі закрито.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в користь ОСОБА_1 , 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат понесених на професійну правничу допомогу, а всього 3605 (три тисячі шістсот п'ять) гривень. 60 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що 21.09.2024 під час несення служби інспектором взводу № 2 роти ТОР управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Куц Юрієм Миколайовичем (далі - інспектор) о 22 год. 22 хв. у м. Нововолинськ по вул. Некрасова, 2, було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме, невідома особа чоловічої статі перебувала у громадському місці (біля церкви), з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя).
Після чого інспектор підійшов до невідомої особи, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, підставу перевірки документів для встановлення особи та попросив пред'явити документи для ознайомлення на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N9 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні») запроваджено у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред'явлення нею військово-облікового документа разом з документом, то посвідчує особу. у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
У подальшому вказана особа не взяла до уваги зауваження інспектора та відмовилася виконувати закону вимогу працівника поліції, щодо пред'явлення будь-якого документа, що посвідчує особу, у спосіб, який дасть можливість інспектору прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.
Останньому було повідомлено про адміністративне затримання та подальше доставлення до Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області у разі не виконання законних вимог працівника поліції, після чого останній почав агресивно розмовляти, здійснювати не зрозумілі дзвінки, відповідно, внаслідок чого було застосовано фізичну силу та затримано останнього і доставлено до Нововолинського ВП ГУНП у Волинській області з метою складання адміністративних матеріалів та встановлення особи.
Згодом, на виконання законних вимог інспектора, останній повідомив свої персональні дані, ким виявився гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Позивач).
Позивачу було повідомлено, що він вчинив аморальний проступок, а саме перебував у громадському місці у стані алкогольного сп'яніння (дозволяв собі непристойні висловлювання, жести, грубі вигуки у присутності сторонніх осіб), адміністративна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 178 КУпАП.
Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності. які склалися в суспільстві. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи всі вище вказані обставини, інспектором було прийнято рішення про проведення розгляду справи, щодо Позивача з дотриманої визначеної законом процедури.
Перед початком розгляду справи Позивачу було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення, заявляти клопотання та знайомитись з матеріалами справи, користуватися юридичною допомогою адвоката та іншого фахівця в галузі права тощо.
Під час встановлення обставин події, Позивач хотів ознайомитися з доказами, які безпосередньо підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення, проте інспектором було повідомлено, що на місці розгляду справи це не можливо по технічних причинах (відсутня технічна можливість продемонструвати відеозаписи з портативного нагрудного відеореєстратора).
Відповідно, після розгляду справи, щодо Позивача, було винесено постанову серії ГАБ № 095231 від 21.09.2024 за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 85 грн., відповідно до санкції статті.
Згідно зі ст. 285 КУпАП, Позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови. Копію постанови Позивач отримав на місці розгляду справи під підпис.
Тому апелянт вважає, щовраховуючи вищезазначені доводи відповідача, постанова серії ГАБ № 095231 від 21.09.2024 не підлягала скасуванню рішенням суду.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, яку, суд стягнув з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в користь ОСОБА_1 в розмірі 3000 грн., то апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи зконкретних обставин справи.
Сума штрафу, якумав сплатити Позивач згідно постанови серії ГАБ № 095231 від 21.09,2024 складає 85 (вісімдесят п'ять)грн., а сума адвокатських послуг- 3000 грн. на професійну правничу допомогу, яка значно перевищує суму, якумав би сплатити Позивач відповідно до постанови. Дана сума є не співмірною із складністю справи, оскільки дана справа не потребує затрати великого проміжкучасу для підготовки необхідних матеріалів.
Згідно з договором від 30 вересня 2024 року, укладеним між адвокатом Улибіна-Вельгус М.В. та Позивачем, а саме п. 3.1. за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату Фіксований гонорар, який складає 3000, 00 (три) тисячі гривень.
Відповідно до наданої Адвокатом квитанції до прибуткового касового ордера сепії І № 03-09 від 30 вересня 2024 року, не зазначений особистий рахунок Адвоката, який свідчать про реальну оплату зазначених коштів, томудана квитанція не відповідає вимогам «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
За таких обставин вважає, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу завищені та жодним належним документом не підтверджені, а тому не можутьбратись Судом до уваги.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови, уповноважена особа вказала на те, що о 22 год. 22 хв. 21 вересня 2024 року у м. Нововолинську по вул. Некрасова, 2, у громадському місці, а саме поблизу церкви, ОСОБА_1 перебував у п'яному вигляді, чим образив людську гідність та громадську мораль.
Постановляючи рішення суд першої інстанції правильно врахував, що статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З відеозапису технічних приладів із портативних відеореєстраторів (а.с.29,61) вбачається, що 21 вересня 2024 року по вул. Некрасова у м. Нововолинську, на вимогу працівника, поліції позивач ОСОБА_1 показав документи в додатку «Дія». Поліцейський, перевіривши документи, вказав на те, що потрібно зачекати. На питання ОСОБА_1 , чи він затриманий і чи потрібно телефонувати до адвоката, поліцейський відповів: «телефонуй адвокату». Відійшовши на декілька метрів, ОСОБА_1 почав розмовляти по телефону, тоді працівник поліції гукнув, щоб він нікуди не йшов. На запитання ОСОБА_1 , чи можна швидше перевірити документи, оскільки він поспішає, поліцейський висловився в його адресу необґрунтовані претензії, зокрема, що він перепив та щоб «збавив обороти». За кілька хвилин після цього працівник поліції різко підійшовши до позивача свідомо, ударом вибив телефон з його з рук, та коли телефон впав на землю розбив його своєю ногою. Інші поліцейські повалили ОСОБА_1 на землю та заломили йому руки, як наслідок, позивач голосно кричав та просив про допомогу. Також позивач повідомив, що працівники поліції розбили йому новий наручний годинник. З оглянутого відеозапису, що позивач стояв на місця, втікати з місця його зупинки не намагався.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження відповідача про перебування позивача в стані алкогольного спґяніння не підтверджено жодними доказами і у матеріалах справи такі відсутні.
З відеозапису технічних приладів із портативних відеореєстраторів вбачається що Позивач поводив себе адекватно, дикція не порушена.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції підставно врахував і ту обставину, що постановою Нововолинського міського суду від 11 грудня 2024 року, яка набрала законної сили 24 грудня 2024 року, справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.173, ст.185 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень (а.с.37). Протоколи, що були складені відносно ОСОБА_1 за ст.173, ст.185 КУпАП, містять відомості про події, які мали місце того ж 21 вересня 2024 року в тому ж місці, в той же час, що зазначені і у оскаржуваній постанові.
Відповідно до положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст. 173 КУпАП, необхідно виходити з того, що як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Також у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, бо згідно ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували винну та протиправну поведінку ОСОБА_1 надано не було, а оскільки доказів того, що останній перебував у стані алкогольного спґяніння, і такий його вигляд ображав людську гідність і громадську мораль не встановлено, тому оскаржувана постанова серії ГАБ №095231 від 21 вересня 2024 року підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Крім того колегія суддів погоджується, враховуючи принцип співмірності та розумності, з розміром визначеної судом першої інстанції суми 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, такі відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2025 року у справі №165/4388/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко