25 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/246/25 пров. № А/857/13848/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О. І.,
Запотічного І. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сорока Ю.Ю.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк 10 березня 2025 року у справі № 140/246/25 за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення,
10.01.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Волинської обласної прокуратури, просив:
визнати протиправними та скасувати наказ керівника Волинської обласної прокуратури Віктора Тимчука № 1528к від 29.11.2024 «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області» в частині затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_1 , та наказів керівника Волинської обласної прокуратури Віктора Тимчука «Про преміювання прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області» № 1625к від 06.12.2024 та від 18.12.2024 за № 1661к «Про внесення змін до наказу Волинської обласної прокуратури від 06.12.2024 №1625к «Про преміювання прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області», в частині не виплати щорічної премії прокурору Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_1 , роботу якого оцінено негативно, у розмірі 27 відсотків суми посадового окладу;
зобов'язати Волинську обласну прокуратуру здійснити виплату ОСОБА_1 щорічну премію за 2024 рік, з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 27 відсотків суми посадового окладу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що перший заступник керівника Луцької окружної прокуратури Олександр Олішкевич, виконуючи обов'язки начальника Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури, мав усі повноваження, визначені Тимчасовим положенням №503, для погодження звіту позивача та визначення оцінки за результатами оцінювання якості роботи у 2024 році. Суд першої інстанції вказав, що рапорти позивача від 12.06.2024 щодо листа Волинської обласної прокуратури від 21.05.2024 №09/1-1350вих-24, від 09.11.2024 щодо неможливості виконання функціональних обов'язків у зв'язку із незабезпеченням периферійною технікою для друку та копіювання та від 11.11.2024 щодо фальсифікації протоколу оперативної наради у виконувача обов'язків керівника Луцької окружної прокуратури від 18.10.2024 №180, розглянуті керівником окружної прокуратури та надано відповіді за №53/2-582вн-24 від 11.11.2024 та від 15.11.2024 за №53/2-626вн-24. Суд першої інстанції також вказав, що доказів того, що реальною причиною виставлення негативної оцінка є переслідування позивача за викриття ним та його рідними корупції, матеріали справи не містять. Також суд першої інстанції вказав, що сам лише факт оскарження позивачем дій керівника Волинської обласної прокуратури, для якого за результатами розгляду відповідних скарг не настали будь-які негативні наслідки особистого характеру, не породжує і не може породжувати у нього будь-якого майнового чи немайнового інтересу, водночас зумовленого особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, що виключає наявність в нього приватного інтересу стосовно позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях керівника Волинської обласної прокуратури за таких обставин відсутній реальний конфлікт інтересів. Суд першої інстанції вказав, що під час встановлення позивачу підсумкової оцінки «негативно» безпосереднім керівником враховано неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 упродовж 2024 року, що було предметом неодноразових оперативних нарад, не виконання доручення керівництва. Суд першої інстанції також зазначив, що позивач несвоєчасно чи не ефективно виконував завдання і доручення керівників органів прокуратури. До того ж, суд першої інстанції звернув увагу, що згідно з рішенням КДКП від 08.01.2025 №6дп-24 прокурор ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена пунктами 5, 6, 8 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачу за результатами оцінювання якості його роботи виставлено оцінку негативно, доказів необґрунтованості такої оцінки або порушення порядку проведення оцінювання позивача суду не надано та в ході розгляду справи не встановлено, тому позовні вимоги є безпідставними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції проігноровано та не надано оцінки тому, що член КДКП ОСОБА_2 у своїх рішеннях від 21.03.2024 та 15.04.2024 за цими ж дисциплінарними скаргами (службове розслідування в яких проведене з 01.01.2024 по 29.02.2024 на підставі наказу «Про призначення службового розслідування» керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. від 01.01.2024 за №1 двічі приймав рішення «Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження», де констатував відсутність в діях позивача будь-якого дисциплінарного проступку. Скаржник вказує, що дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону, оскільки згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Скаржник також зазначає, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Скаржник вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні не виклав жодних обставин, які стали причиною негативного результату оцінювання якості роботи позивача за 2024 рік. Скаржник звертає увагу, що до дисциплінарної відповідальності він у 2024 і інших роках не притягувався. Зауважує, що у наданих відповідачем протоколах зазначено про недоліки ряду прокурорів, однак негативну оцінку надано лише йому, що вказує на дискримінацію щодо нього. Окрім того, вважає, що протоколи оперативних нарад є фальсифікованими, оскільки позивач на них не перебував, участі не брав, такі позивачу не доведені, та не були долучені до обґрунтування прийняття рішення щодо негативної оцінки, яку позивач отримав лише на 25 аркушах, а не на 71 аркушах. Також вказує, що сам відповідач констатує, що позивач належно здійснював досудове розслідування та підтримання публічного обвинувачення, що зайвий раз свідчить про маніпулятивний характер оскаржуваного ним рішення відповідача.
Волинська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу вказавши, що відповідачем виконано вимоги законодавства щодо оцінювання роботи прокурора та преміювання за результатами оцінювання якості роботи прокурорів. Зазначає, що ОСОБА_3 , виконуючи обов'язки начальника Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури, мав усі повноваження, визначені Тимчасовим положенням №503, для погодження звіту позивача та визначення оцінки за результатами оцінювання якості роботи у 2024 році. Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що будь-яких доказів упередженого ставлення до позивача зі сторони керівництва обласної та окружної прокуратур матеріали справи не містять.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 15.03.2021 обіймає посаду прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Волинської області.
Відповідно до наказу керівника обласної прокуратури від 30.10.2024 №1273к «Про проведення оцінювання якості роботи прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області у 2024 році», який скерований керівникам окружних прокуратур супровідним листом від 31.10.2024 за №07-890ВИХ-470ОКВ-24, останніх зобов'язано в період з 01 по 10.11.2024 провести оцінювання якості роботи прокурорів окружних прокуратур та до 15.11.2024 подати їх до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури, як цього і вимагає пункт 2.1. Тимчасового положення №503.
12.11.2024 ОСОБА_1 подав звіт про оцінку якості роботи прокурора за 2024 рік.
Безпосереднім керівником за результатами вивчення вказаного звіту прокурору ОСОБА_1 цього ж дня висталено підсумкову оцінку «негативно», а також ознайомлено з результатами оцінювання та обґрунтуванням прийнятого рішення про негативну оцінку, згідно з пунктом 2.6. Тимчасового положення №503.
12.11.2024 прокурором вищого рівня - керівником Луцької окружної прокуратури затверджено звіт прокурора та обґрунтування прийнятого рішення.
На виконання вказаних вимог наказу керівника обласної прокуратури №1273к від 30.10.2023, супровідним листом за № 53-9760ВИХ-24 від 13.11.2024 звіти прокурорів Луцької окружної прокуратури скеровані на адресу відділу кадрової роботи та державної служби Волинської обласної прокуратури.
Наказом керівника Волинської обласної прокуратури №1528к від 29.11.2024 «Про затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області» затверджені на підставі поданих звітів висновки щодо оцінювання якості роботи прокурорів, в тому числі і ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 158 додатку до вказаного Наказу оцінка прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_1 є «негативно».
Листом відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури від 03.12.2024 №07-1015ВИХ-24 наказ керівника обласної прокуратури №1528к від 29.11.2024 скерований керівнику Луцької окружної прокуратури для ознайомлення прокурорів.
З наказом керівника обласної прокуратури Янковський С.О. ознайомлений 04.12.2024, про що свідчить його розписка.
Розмір премії прокурорів органів Волинської обласної прокуратури за 2024 рік за результатами оцінювання якості роботи відповідно до наказів керівника обласної прокуратури №1625к від 06.12.2024 «Про преміювання прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області» та №1661к від 18.12.2024 «Про внесення змін до наказу керівника Волинської обласної прокуратури від 06.12.2024 №1625к «Про преміювання прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області», встановлений:
- для прокурорів, які за результатами оцінювання якості їх роботи за 2024 рік оцінені «позитивно» - у розмірі 27 відсотків суми посадового окладу, отриманої ними за відповідний календарний рік з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- для прокурорів, роботу яких оцінено «позитивно» та які здійснювали свої повноваження не менше 90 календарних днів (станом на час оцінювання сумарно обчислених за календарний рік) на територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 - 30 відсотків суми посадового окладу, отриманої ними за відповідний календарний рік з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Накази керівника обласної прокуратури №1625к від 06.12.2024 та №1661к від 18.12.2024 листами відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури від 09.12.2024 №07-1032ВИХ-24 та від 18.12.2024 №07- 1075ВИХ-24 скеровані керівнику Луцької окружної прокуратури для ознайомлення прокурорів.
З наказами керівника обласної прокуратури Янковський С.О. ознайомлений 10.12.2024 та 02.01.2025, про що свідчать його розписки.
Вважаючи наказ керівника Волинської обласної прокуратури Віктора Тимчука №1528к від 29.11.2024 та накази №1625к від 06.12.2024 та від 18.12.2024 за №1661к, в частині не виплати щорічної премії прокурору Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Янковському Сергію Олександровичу протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 30.10.2020 № 503 затверджено Тимчасове положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів та преміювання прокурорів, яке діяло до 01.01.2025 та визначало порядок оцінювання якості роботи прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних, спеціалізованих (на правах обласних та окружних) прокуратур, а також підстави і порядок їх преміювання за результатами такого оцінювання (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Тимчасового положення під час оцінки якості роботи прокурорів ураховується: 1) ефективність виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади; 2) кількість та якість виконаних прокурором завдань, визначених положенням про самостійний структурний підрозділ, наказами та іншими організаційно-розпорядчими документами про розподіл обов'язків між прокурорами у відповідному органі прокуратури (структурному підрозділі); 3) кількість та якість виконання прокурором інших завдань і доручень керівництва; 4) дотримання правил внутрішнього службового розпорядку.
Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Тимчасового положення оцінювання якості роботи прокурорів оформлюється у вигляді звіту (згідно з додатком), що складається прокурором, який підлягає оцінюванню, і погоджується його безпосереднім керівником.
Безпосереднім керівником для прокурорів окружних прокуратур є керівник відділу окружної прокуратури, керівник окружної прокуратури (у разі відсутності відділів в окружній прокуратурі).
Відповідні звіти затверджуються керівниками вищого рівня (керівником самостійного структурного підрозділу, керівником органу прокуратури, першими заступниками та заступниками Генерального прокурора, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури).
За результатами оцінювання якості роботи прокурора безпосереднім керівником може бути виставлено позитивну, задовільну або негативну оцінку (пункт 2.4 розділу 2 Тимчасового положення).
Так, наказом керівника Волинської обласної прокуратури №1528к від 29.11.2024 «Про затвердження висновку щодо оцінювання якості роботи прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області» затверджено на підставі поданих звітів висновки щодо оцінювання якості роботи прокурорів, в тому числі і позивача з оцінкою - «негативно».
Як зазначає позивач-апелянт, перший заступник керівника Луцької окружної прокуратури Олександр Олішкевич, який погодив звіт позивача та визначив оцінку за результатами оцінювання якості роботи позивача у 2024 році, не був безпосереднім керівником позивача, а тому незаконно погодив звіт.
Такі аргументи суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у зв'язку з відпусткою начальника Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Сопронюк О.А., який є безпосереднім керівником позивача, виконання обов'язків начальника Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури покладено на першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури Олішкевича О.В. відповідно до наказу керівника Луцької окружної прокуратури від 11.11.2024 №104к «Про покладення виконання обов'язків».
Таким чином, Олішкевич О.В., виконуючи обов'язки начальника Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури, мав усі повноваження, визначені Тимчасовим положенням №503, для погодження звіту позивача та визначення оцінки за результатами оцінювання якості роботи у 2024 році.
Скаржник вказує, що несвоєчасне виконання чи невиконання доручень та завдань керівництва обласної не допущено, жодних зауважень з цього приводу до позивача від працівників обласної прокуратури не надходило. Водночас, протоколи оперативних нарад не є актом індивідуальної дії, їх окремо неможливо оскаржити в порядку відомчого контролю чи в судовому порядку, а викладені в них доводи і міркування є лише доводами і міркуваннями особи, яка його складала. Факти та обставини, зазначені в таких протоколах не є і не можуть бути доконаними.
Щодо зазначеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що предметом оперативних нарад 17.01.2024, 27.03.2024, 12.04.2024, 02.05.2024, 09.05.2024, 12.06.2024, 30.07.2024, 18.10.2024 було, зокрема неналежне виконання службових обов'язків а та не виконання доручення керівництва позивачем упродовж 2024 року, що зафіксовано у відповідних протоколах.
В подальшому дані щодо неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 упродовж року стали причиною прийняття рішення про негативну оцінку його роботи як прокурора.
Таким чином, протоколи оперативних нарад хоч і не є актом індивідуальної дії, однак мають інформаційно-аналітичний характер та фіксують хід і результати проведення відповідних нарад та, як наслідок, у спірних правовідносинах є одним з доказів неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_1 .
Водночас, скаржник належних та допустимих доказів того, що доводи висновків про несвоєчасне, неефективне виконання ним завдань та доручень керівників органів прокуратури є надуманими, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.
До того ж, в апеляційній скарзі скаржник вказує, що у наданих протоколах зазначено про недоліки ряду прокурорів, однак негативну оцінку надано лише позивачу, що вказує на дискримінацію за громадянську позицію останнього.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що оцінювання якості роботи прокурорів проводиться комплексно за критеріями, закріпленими у пункті 2.2 розділу 2 Тимчасового положення.
Як вбачається з форми звіту про оцінку якості роботи прокурора (додаток 1 до наказу Генерального прокурора від 30.10.2020 № 503) безпосередній керівник вивчає заповнений прокурором звіт, за результатами чого оцінює виконану роботу прокурора, обсяг такої та виставляє підсумкову оцінку (позитивно, задовільно, негативно). Одночасно враховуються: наявність у прокурора дисциплінарного стягнення, дотримання правил внутрішнього службового розпорядку, притягнення за корупційні чи пов'язані з корупцією правопорушення, відсторонення від посади у межах кримінального провадження.
За таких обставин, аналіз надається загалом проробленій прокурором роботі за рік, з врахуванням поставлених завдань та визначених пріоритетів, що унеможливлює однобічне врахування тих чи інших факторів, а тому несвоєчасне складання та реєстрація доповідних записок, рапортів, протоколів тощо, що, як вказує скаржник в апеляційній скарзі, потребує затрати значного часу, виконується, як правило, в позаробочий час, враховується в підсумкову оцінку аналогічно як і кількість виконаних прокурором завдань та є складовою частиною якості виконання таких.
Окрім того, 16 травня 2024 року у КДК прокурорів подана дисциплінарна скарга виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про вчинення прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Рішенням КДК прокурорів №6 дп-25 від 08 січня 2025 року дисциплінарне провадження № 07/3/2-413дс-55дп-24 стосовно прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_1 закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, у вказаному рішенні констатовано, що прокурор ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена пунктами 5, 6, 8 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, грубому порушенні правил прокурорської етики, втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
Зазначено, що вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку підтверджується: - відомостями, що містяться в дисциплінарній скарзі виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І.; - відомостями, що містяться в дисциплінарній скарзі виконувача обов'язків керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_5 ; - копією матеріалів службового розслідування, проведеного відповідно до наказу керівника Волинської обласної прокуратури № 1 від 01 січня 2024 року.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що негативна оцінка роботи позивача як прокурора є проявом дискримінації та/чи упередженого ставлення відповідача до позивача, тоді як закриття дисциплінарного провадження у зв'язку із закінченням строків, передбачених законодавством, не означає, що дисциплінарного порушення не було. Зазначене лише вказує на неможливість застосування санкції до порушника, оскільки встановлений законом строк минув.
Щодо поданих позивачем рапортів від 12.06.2024 щодо неможливості виконання своїх функціональних обов'язків у зв'язку із незабезпеченням периферійною технікою для друку та копіювання, від 11.11.2024 щодо фальсифікації протоколу оперативної наради у виконувача обов'язків керівника Луцької окружної прокуратури від 18.10.2024 №180, то такі рапорти розглянуто керівником окружної прокуратури та надано відповіді за №53/2-582вн-24 від 11.11.2024 та від 15.11.2024 за №53/2-626вн-24.
На переконання суду апеляційної інстанції незабезпеченням технікою для друку та копіювання не може трактуватись як самодостатня причина неналежного виконання позивачем завдань та доручень керівників органів прокуратури. Докази відсутності необхідних для роботи позивача засобів та/чи окремого робочого місця до матеріалів справи не долучені, такі позивачем не подані.
Щодо аргументів позивача про те, що реальною причиною виставлення негативної оцінка є переслідування останнього за викриття ним та його рідними корупції, а також наявного конфлікту інтересів з керівником Волинської обласної прокуратури, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам лише факт оскарження позивачем дій керівника, за результатами розгляду відповідних скарг щодо яких не настали будь-яких негативних наслідків особистого характеру, не породжує і не може породжувати у останнього будь-якого майнового чи немайнового інтересу, у тому числі зумовленого особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, що виключає наявність в нього приватного інтересу стосовно ОСОБА_1 .
До того ж, з огляду на закріплений у Тимчасовому положенні алгоритму оцінки та затвердження звіту, позитивна, задовільна або негативна оцінка якості роботи прокурора виставляється безпосереднім керівником, керівник вищого рівня такий звіт лише затверджує. В подальшому звіти про оцінювання якості роботи прокурорів за відповідний рік надаються до кадрового підрозділу для підготовки наказу про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів.
Ні Законом України «Про прокуратуру», ні Тимчасовим положенням №503 не передбачено права керівника обласної прокуратури впливати на оцінки чи змінювати такі, які виставлені не ним як безпосереднім керівником прокурорів, а безпосереднім керівником прокурора, затверджених вищим керівництвом за результатами оцінювання якості роботи за поточний рік.
Отже, керівник Волинської обласної прокуратури до визначення підсумкової оцінки позивача безпосереднього відношення не мав та вплинути на визначення такої в силу своїх повноважень не міг, оскільки наділений повноваженнями лише щодо видачі наказу про затвердження висновків за результатами опрацювання уже затверджених керівниками окружних прокурату звітів підпорядкованих прокурорів. Повноважень щодо відмови у затвердженні результатів оцінювання, зміни наданої безпосереднім керівником оцінки прокурору окружної прокуратури керівник обласної прокуратури не має.
Як наслідок, скасування наказу керівника Волинської обласної прокуратури Віктора Тимчука № 1528к від 29.11.2024 «Про затвердження висновків щодо оцінювання якості роботи прокурорів Волинської обласної прокуратури та окружних прокуратур Волинської області» в частині затвердження негативного результату оцінювання якості роботи прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_1 жодним чином не вплине на саму оцінку якості роботи позивача, яка і є у взаємозв'язку з рішенням про преміювання прокурорів.
Щодо аргументів скаржника в частині дискреції повноважень керівника в рамках спірних правовідносин, то суд апеляційної інстанції зауважує, що премія є виплатою індивідуального характеру, розмір якої залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника, встановлення премії є диспозитивним правом, а не обов'язком керівника, яке реалізується останнім виходячи із якості роботи конкретного працівника, його продуктивності праці, результатів роботи та виплачується у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання працівників.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 824/44/19-а, від 10 лютого 2023 року у справі №480/6208/21.
Заохочувальний, стимулюючий характер премії як складової грошового забезпечення передбачає, що керівництво може диференціювати розмір премій, зокрема (але не виключно), з урахуванням якості та обсягу виконаних завдань. Тому обґрунтованих підстав вимагати, щоб керівництво преміювало усіх працівників однаково, чи принаймні нарівні з іншим працівником немає, адже розмір премії залежить від фінансових можливостей органу і результатів продуктивності виконання посадових обов'язків.
Суд апеляційної інстанції окрім того зауважує, що в межах спірних правовідносин позовні вимоги щодо протиправності дій першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури Олександр Олішкевич при наданні оцінки за результатами оцінювання роботи позивача у 2024 році не заявлені.
Водночас надання оцінки якості роботи прокурора відноситься до дискреційних повноважень безпосереднього керівника позивача, оцінка відповідності якого може бути надана судом через призму встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдань та основних засад адміністративного судочинства у випадку судового оскарження.
Також, нормами Тимчасового положення визначено обов'язкову умову преміювання, а саме позитивне або задовільне оцінювання роботи прокурора (пункт 1.2 розділу І), і на час вирішення питання про преміювання позивача ця умова дотримана не була.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Завдання ж правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо правомірності винесення оскаржуваних наказів, вважає, що такі видані відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для визнання таких протиправними і їх скасування відсутні. Оскільки судом встановлено правомірність винесення оскаржуваних наказів, відсутні правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про зобов'язання здійснити виплату ОСОБА_1 щорічну премію за 2024 рік, з урахуванням виникнення права на заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 27 відсотків суми посадового окладу.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови в задоволенні позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі № 140/246/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний