Справа № 120/4483/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
25 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
21.03.2025 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду у справі № 120/4483/21-а в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Заява обґрунтовується тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення суду додатково донараховано кошти в сумі 378578,81 грн., однак до теперішнього часу не виплачені. Відтак, позивач вважає, що рішення суду у справі № 120/4483/21-а відповідачем у повному обсязі не виконане.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви від 21.03.2025 ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 120/4483/21-а.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
12.06.2023 позивач звернувся із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст.ст.382, 383 КАС України.
Ухвалою суду від 01.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та подання суб'єктом владних повноважень звіту на виконання рішення суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2023 скасовано. Прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в строк 30 днів з моменту отримання даної постанови, подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про повне та належне виконання постанови суду від 08.07.2021 по справі №120/4483/21-а.
07.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало звіт про виконання судового рішення від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а.
Ухвалою від 28.11.2023 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.11.2023 та встановлено новий строк для подання звіту протягом тридцяти днів.
06.03.2024 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подав звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 10.04.2024 відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.03.2024 та встановлено новий строк для подання звіту терміном у 30 днів.
13.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало новий звіт про виконання рішення суду від 08.07.2021.
Ухвалою суду від 29.07.2024 звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.06.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а визнано таким, що не підтверджує виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Накладено на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_2 штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 60 560, 00 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а протягом 30 днів з дати отримання копії цієї ухвали.
04.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало новий звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.10.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а. Дана ухвала залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025.
В ухвалі від 25.11.2024 суд виснував, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 відповідач виконав та здійснив перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром.
Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2025 по справі №120/4483/21-а зазначила, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем доведено, що рішення суду у цій справі є виконаним, а отже, звіт підлягає прийняттю.
21.03.2025 на адресу суду вкотре надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Заява обґрунтовується тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання рішення суду додатково донараховано кошти в сумі 378578,81 грн., однак до теперішнього часу не виплачені. Відтак, позивач вважає, що рішення суду у справі № 120/4483/21-а відповідачем у повному обсязі не виконане.
Крім того, позивач просить, відповідно до ч.9 ст.382-3 КАС України розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, зважаючи, що відповідно до ч.3 ст.378 КАС України - невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат… протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення, - стягнути з Головного управління 378 578,81 грн. невиплаченої пенсії з березня 2021 р. до травня 2024 р. включно та частину недоплаченої пенсії з 01.03.2025 одним платежем з коштів Пенсійного фонду України.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості заяви позивача, оскільки подання звіту про виконання судового рішення за своєю суттю є подання інформації про виконання такого судового рішення. Із заяви позивача є очевидним, що інформація про хід та результати виконання судового рішення є наявною у позивача. Вказана заява позивача зведена виключно до протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Вінницькій області на виконання рішення суду. Проте, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не передбачає обов'язок суду надавати оцінку правомірності діям суб'єкта владних повноважень. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Так, ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Так, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.
Крім того, ч.8 ст.382 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, відповідно до якого учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, встановлення судового контролю не є прямим обов'язком суду за наявності відповідного звернення сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
При цьому, вимоги статті 382 КАС України не ставлять в залежність можливість позивача звернутися до суду з заявою про встановлення судового контролю з умовою перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби, адже суд наділений повноваженнями встановити судовий контроль не лише після ухвалення рішення, а й під час прийняття рішення у справі.
Як уже наголошувалося судом вище, рішенням суду у цій справі від 08.07.2021, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Таким чином, спір, що був предметом розгляду у цій справі, стосувався тільки правовідносин, пов'язаних із нарахуванням та виплатою пенсії без обмеження її максимальним розміром, і в цій частині спір вирішений на користь позивача.
З матеріалів справи слідує, що на виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснюється виплата пенсії позивачу без її обмеження максимальним розміром, що підтверджується протоколами про перерахунок пенсії за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, які містять ся в матеріалах справи.
Так, зі змісту таких протоколів слідує, що розмір пенсії позивача з 01.03.2021 склав 26846,49 грн, з 01.03.2022 - 32458,75 грн, з 01.03.2023 - 34388,10 грн та з 01.03.2024 - 40397,08 грн.
Згідно доказів, наданих позивачем та які містяться в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію без обмеження її максимальним розміром в сумі 40397,08 грн. Вказане ним не заперечується та підтверджується протоколом перерахунку пенсії станом на 26.02.2025.
Відтак, рішення суду в зобов'язальній частині виконано.
Суд акцентує увагу, що у цій справі надавалась оцінка наявності підстав для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
При цьому, не досліджувалось питання як щодо, власне, конкретного визначення суми коштів до виплати позивачу, та не було предметом спору. Початковий період для дій щодо виплати визначений, а кінцевий на момент розгляду справи - ні, що унеможливлювало здійснення розрахунку.
Суд зауважує, що у цій справі позивач не погоджувався лише із обмеженням його пенсії максимальним розміром, жодних вимог стосовно того, яка сума коштів належить йому до виплати заявлено не було.
Щодо стягнення з Головного управління коштів в сумі 378 578,81 грн, то суд зауважує, що позивач фактично хоче змінити та розширити резолютивну частину рішення від 08.07.2021, змінити рішення суду по суті та спосіб захисту, що є неможливим, оскільки таке судове рішення є незмінним.
При цьому, позивачем не заперечується, що рішення суду в частині перерахунку розміру пенсії виконане відповідачем в повному обсязі.
З вищевикладеного слідує, що задоволення поданої позивачем заява в цій частині, фактично призведе до зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду.
Крім того, позивач уже подавав заяву про встановлення судового контролю у справі № 120/4483/21-а.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області звіт від 04.10.2024 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі №120/4483/21-а.
Ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2024, з якою погодився суд апеляційної інстанції, набрала законної сили на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025.
Так, в ухвалі від 25.11.2024 Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, з яким погодилася і колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2025, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 відповідач виконав та здійснив перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2021 згідно з "Порядком призначення та виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) без обмеження її максимальним розміром. Відтак, відповідачем доведено, що рішення суду у цій справі є виконаним, а отже, звіт підлягає прийняттю.
Отже, судом вже вчинені необхідні дії для забезпечення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року, передбачені статтею 382 КАС України.
Положеннями КАС України не передбачено можливість повторного звернення із заявою про встановлення судового контролю у разі постановлення раніше ухвал про встановлення судового контролю.
Також, приписами КАС України не передбачено обов'язку суду зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, повторно подати звіт про виконання судового рішення після постановлення ухвали про прийняття звіту про виконання рішення суду, яка набрала законної сили.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.