Справа № 240/20033/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
24 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир,10003. код ЄДРПОУ 13559341) щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ), зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 17 липня 2024 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн судового збору.
30 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі 240/20033/24. Заява обґрунтована тим, що станом на 28.04.2025, відповідач не виконав покладені на нього судом обов'язки щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до судового рішення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №240/20033/24. Ухвалити нове рішення - задовольнити мою заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 10.02.2025 у справі №240/20033/24
В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Оскільки, станом на 29.04.2025, відповідач не виконав покладені на нього судом обов'язки щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до судового рішення, мною, ОСОБА_1 , було подано до Житомирського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та її загальний розмір пенсії з 17 липня 2024 року складає 35113,38 грн, в тому числі: основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення - 33932,88 грн; надбавка на утримання непрацездатної дитини віком до 18 років - 1180,50 грн.
На виконання рішення суду нараховано доплату за період з 17.07.2024 по 31.03.2025 в розмірі 76269,29 грн. З 01 квітня 2025 виплата пенсії проводилась з урахуванням виконання рішення по справі №240/20033/24.
Водночас підставою для звернення до суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України стала незгода позивача із діями відповідача щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку наявні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору, що виключає можливість застосування спеціальних правових норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України щодо судового контрою за виконанням рішення суду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 КАС України).
Так, з матеріалів справи встановлено, що на виконання судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та її загальний розмір пенсії з 17 липня 2024 року складає 35113,38 грн, в тому числі:
- основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення - 33932,88 грн;
- надбавка на утримання непрацездатної дитини віком до 18 років - 1180,50 грн.
На виконання рішення суду нараховано доплату за період з 17.07.2024 по 31.03.2025 в розмірі 76269,29 грн. З 01 квітня 2025 виплата пенсії проводилась з урахуванням виконання рішення по справі №240/20033/24.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм у спірних правовідносинах, передбачені статтею 23 Бюджетного кодексу України, в частині першій якої зазначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Приписами пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється управлінням Пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Інших фінансових можливостей крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Так, із наданих відповідачем пояснень та документів вбачається, що кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду наразі не передбачені.
Фактичне невиконання рішення зумовлено тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
При цьому, слід зазначити, що виділення коштів із бюджету Пенсійного фонду України на фінансування вказаних платежів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника Управління ознак вини та умислу.
Зі змісту заперечень відповідача слідує, що рішення суду у справі №240/20033/24 включене та обліковується в Реєстрі судових рішень, а нарахована заборгованість підлягає виплаті в порядку черговості.
Щодо питання виконання судового рішення в частині обмеження розміру пенсії, суд зазначає таке.
За приписами статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі Закон №4059-IX), у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" від 03 січня 2025 року №1 (далі - Постанова №1), установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27,абзацу другого частини 1 статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з 01 січня 2025 року змінилося правове регулювання відповідних правовідносин, позаяк статтею 46 Закону №4059-IX та Постановою №1 введено нові норми, якими встановлено, що пенсії, призначені (перераховані) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що норма статті 46 Закону №4059-IX є чинною та неконституційною не визнавалася.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, суд встановив, що фактичною підставою для звернення до суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України стала незгода позивача із діями відповідача щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Колегія суддів зазначає, що спір це юридичний (правовий) конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов'язків, що перешкоджає їх реалізації, та у якому кожен з учасників захищає свої права.
Визначальним для вирішення будь-якого публічного спору є питання установлення моменту, з якого настали спірні правовідносини.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку наявні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору, що виключає можливість застосування спеціальних правових норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України щодо судового контрою за виконанням рішення суду.
Таким чином, з огляду на те, що між сторонами виник новий спір щодо обмеження виплати пенсії відповідно до статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1, а судом не надавалася правова оцінка в ході розгляду справи новим нормам чинного законодавства, тому правові підстави для застосування заходів судового контролю відсутні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.