Справа № 279/1625/25
Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.П.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
24 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
позивач звернувся із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.04.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.2025 він як працівник ТзОВ "Омелянівський кар'є"», маючи бронь на період воєнного стану, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі тво начальника ОСОБА_2 , для розгляду адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та на нього був накладений штраф в розмірі 17 000 грн. за неявку по повістці № 2392803, для уточнення облікових даних, згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 26.02.2025 року, складеного командиром взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 , що в умовах дій особливого періоду воєнного стану, будучи військовозобов'язаним « отримав повістку» не з'явився для проходження ВЛК під час бронювання, чим порушив вимоги ч.3 ст.210-1 КУпАП України.
Позивач зазначив, що 11.03.2025 він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав докази та пояснення з приводу неотримання ним повістки та неявки за не одержаною повісткою на підприємстві, оскільки перебував на лікарняному та надав витяг електронного лікарняного, по місцю роботи ТзОВ « Омелянівський кар'єр» він не перебував оскільки лікувався. Тво ІНФОРМАЦІЯ_3 нехтуючи даними доказами наклав на нього штраф в сумі 17 000,00 грн,
В оскарженій постанові вказано, що повістка була направлена 16.02.2025 року за якою прибути на 9 годину 16.02.2025 року ( кому і куди була направлена повістка не вказано). Він з 14.02.2025 року перебував на лікарняному, тому отримати її не міг. Зазначив, що персональні дані уточнені через ІНФОРМАЦІЯ_4 проходив ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , має бронь на підприємстві, відділ кадрів щомісячно звітується про кількість військовозобов'язаних які працюють/звільнені на критично важливому підприємстві, у відповідача перед отримання броні всі працівники пройшли ВЛК ( дані передані головою ВЛК - відповідачу), в протокол були внесені не правдиві дані про не явку та отримання повістки, що підтверджується витягом з Резерв+ від 15.02.2025 року.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Положенням абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 22 цього Закону у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз.1 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 34. Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Відповідно до пп. 2 п. 41 вказаного Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про сутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно матеріалів справи підтвердженням повідомлення ОСОБА_1 про виклик є поштове відправлення від 16.02.2025 року в я кому зазначено про прибуття на 9 годину 16.02.2025 року ( кому і куди була направлена повістка не вказано).
Разом з тим колегія суддів враховує, що безпосередньо позивачу повістка не вручена, що також підтверджується поясненнями позивача, та не заперечується відповідачем. Більше того вказане встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що повістка була направлена 16.02.2025 року з необхідністю з'явитися на 16.02.2025 року, що унеможливлювало вчасно прибути позивача.
Крім того, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідач володів інформацією про наявним номер мобільного телефону позивача, що підтверджується даними застосунку Резерв+ , а тому відповідачем не вжито усіх належних дій щодо повідомлення позивача про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивачем вчасно оновлено дані та вказано засоби зв'язку (номер телефону), яким відповідач не скористався для його повідомлення.
Вказані обставини піддають розумним сумнівам належне повідомлення позивача про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За відсутності належних доказів вручення позивачу повістки про виклик колегія суддів дійшла висновку про протиправність постанови відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст.. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об'єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з фактом направлення йому повістки та неможливість отримання або уточнення даних самостійно ТЦК та СП (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі від 08.07.2020 № 463/1352/16-а (адміністративне провадження № К/9901/21241/18) звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Апеляційний суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак колегія суддів дійшла висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 1/109 від 11.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закриттю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1514,00 грн. судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції від 13.03.2025 на суму 605,60 грн. та платіжної інструкції від 26.05.2025 на суму 908,40 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 11.03.2025 № 1/109 в скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 1514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.