Справа № 240/16155/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
23 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.
2. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, виплативши несвоєчасно грошове забезпечення, яке не було виплачено при звільненні зі служби, в порушення ст. 117 КЗпП України не виплатив середній заробіток за затримку повного розрахунку.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні 01.07.2024, який фактично відбувся 27.07.2024.
3.2. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 27065,74 грн.
3.3. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
4. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що виплата грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 , яка здійснена 27.07.2024, відповідає строкам встановлених нормами законодавства, оскільки ГУНП в Житомирській області є державним органом та вказана виплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які в свою чергу потребують попереднього замовлення.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області, з якої був звільнений 01.07.2024 (а.с. 6); при звільненні йому не було виплачено грошове забезпечення за липень 2024 року в сумі 334393,15 грн (а.с. 10), яке виплачено 27.07.2024 (а.с. 8), однак при цьому відповідачем не було нараховано і виплачено позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Згідно зі статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
9. За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
10. Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
11. Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
12. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
13. Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення поліцейських, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення поліцейських, не врегульовує відносини, що пов'язані із затримкою розрахунку при звільненні, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.
14. За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
15. Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.
16. Враховуючи, що виплата належного позивачу при звільненні грошового забезпечення відбулася 27.07.2024, до спірних правовідносин належить застосовувати ст. 117 КЗпП України.
17. Отже, позивач не виплативши відповідачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, який фактично відбувся 27.07.2024, вчинив протиправно.
18. Відповідач суду надав довідку (а.с.22), з якої вбачається, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становить 1040,07 грн.
19. Період затримки розрахунку з 01.07.2024 по 27.07.2024 складає 27 календарних дні.
20. Розмір середнього заробітку позивача за 27 календарних дня складає 28081,89 грн (1040,07*27).
21. Враховуючи, що позивач просив стягнути середній заробіток в сумі 27065,74 грн, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі на суму зазначену позивачем.
22. Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 320/4636/22 від 18.03.2024, то суд вважає за необхідне зазначити, що дана постанова стосується затримки виплати одноразової грошової допомоги, в той час як предметом спору в справі 240/16155/24 є стягнення середнього заробітку за затримку виплати належного позивачу грошового забезпечення за липень 2024 року
23. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
24. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
25. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
26. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
27. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
28. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
29. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.