Справа № 295/18275/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції -
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
24 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,,
Позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.09.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №545 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 грн. (а.с. 18-19)
Зі змісту постанови вбачається, що 05.09.2024 ОСОБА_1 отримав повістку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.09.2024 на 09-00 для уточнення військово-облікових даних та проходження ВЛК, а також для визначення його призначення на особливий період. У свою чергу, ОСОБА_1 виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 проігнорував, у визначений термін не з'явився, про наявність поважних причин, які б заважали вчасно прибути не повідомив та підтверджуючих документів не надав. Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
До відзиву додана копія розписки про отримання позивачем 05.09.2024 року повістки на ім'я ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.09.2024 на 09:00 год. (а.с. 61).
Як вбачається з витягу з системи "Резерв+", ОСОБА_1 уточнив дані - 06.07.2024 (а.с. 12).
Відповідно до наказу Мінекономіки № 15290 від 25 червня 2024 року ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 10 місяців до 29.04.2025 року, що підтверджується Витягом з Наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного (а.с. 13).
Відповідно до звернення від 13.09.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив вимогу до ГУНП в Житомирській області про доставлення ОСОБА_1 до сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку (а.с. 62).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 76547492 від 13.11.2024 головного державного виконавця Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відкрито виконавче провадження з виконання постанови №545, виданої 21.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн. (а.с. 20).
Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як передбачено статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався із 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положення статті 280 КУпАП закріплюють обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абз. 2, 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 Правил № 1487 (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, позивачу вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де датою прибуття визначено - 09.09.2024. Про отримання даної повістки позивач особисто підписався в розписці, про що свідчить відрізний корінець врученої повістки (а.с. 14, 61).
За таких обставин, виходячи з вищезазначених положень законодавства, позивач був зобов'язаний прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 09.09.2024, проте у визначений час не з'явився.
В позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував факт неявки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 09.09.2024. При цьому вважає причини неявки поважними, оскільки був на прийомі у лікаря психолога. На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено довідку від 30.09.2024. Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_1 був на прийомі у лікаря психолога з 06.09.2024 по 30.09.2024 і пройшов анонімно курс психологічної корекції стану здоров'я (а.с. 114).
У той же час, позивач будь-яких доказів на підтвердження того, що він повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини його неявки на виклик за повісткою суду не надав.
З огляду на викладене, надана копія довідки лікаря психолога від 30.09.2024 підтверджує лише звернення до лікаря, однак не підтверджує хворобу ОСОБА_1 , яка б позбавила його можливості особисто прибути у визначений строк до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Будь-які інші дані чи докази, які б свідчили про неможливість прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять і доказів позивачем не надано.
ОСОБА_1 зазначає, що після того як йому було повідомлено, що він повинен 09.09.2024 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення даних, він повідомив, що дані оновив у системі «Резерв+», однак вказані обставини не звільняють військовозобов'язаного від виконання вимог щодо явки за повісткою до ТЦК, оскільки підстави для явки до ТЦК під час війни не обмежуються згаданими позивачем відомостями, які були ним своєчасно оновлені.
Досліджені судом письмові докази, на переконання суду, свідчать про те, що ОСОБА_1 , належним чином був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.09.2024, однак на вказану дату не з'явився та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, що не перевищує сім календарних днів, а був доставлений працівниками поліції лише 21.09.2024, тим самим позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
При цьому, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт саме його неявки 09.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою.
Крім того, суд зауважує, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не звільняє його, як військовозобов'язаного, від виконання інших обов'язків, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закону України "Про оборону України", Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі, прибувати за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за умови, що такий виклик здійснений в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на переконання суду, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в той час як ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.