Справа № 600/2233/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
24 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
представника позивача: Томко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У травні 2024 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 111 547,78 грн - до місцевого бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ОСОБА_1 обліковується сума податкової заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а також земельний податок з фізичних осіб, яка становить 111 547,78 грн. Заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті нарахування згідно податкових повідомлень-рішень, прийнятих 30.10.2023 року за податкові періоди 2020-2022 роки. Заборгованість із земельного податку з фізичних осіб виникла в результаті нарахування згідно податкового повідомлення-рішення, прийнятого 05.07.2023 року за податковий період 2023 року. Вказана заборгованість на момент звернення до суду з позовом є, на думку податкового органу, узгодженою та відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у відповідності до розрахунку, наявного в матеріалах справи за відповідачем обліковується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, військового збору та земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 111547,78 грн.
Указані податкові зобов'язання нараховані на підставі прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень:
- №0366826-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023р. (податковий період 2020 рік), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, сума податкового зобов'язання 12725,89грн;
- №0366827-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023р., (податковий період 2020 рік), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, сума податкового зобов'язання 9950,30грн;
- №0366828-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023р. (податковий період 2021 рік), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, сума податкового зобов'язання 13789,80грн;
- №0366829-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023р., (податковий період 2021 рік), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, сума податкового зобов'язання 17636,40грн;
- №0366830-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023р., (податковий період 2020 рік), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, сума податкового зобов'язання 31843,50грн;
- №0366831-2409-2411-UА73040050000080963 від 30.10.2023р., (податковий період 2022 рік), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, сума податкового зобов'язання 24898,25грн;
- №70011137-2409-2405-UА73040050000080963 від 05.07.2023 року (податковий період 2023 рік), за платежем земельний податок з фізичних осіб, сума податкового зобов'язання 61,04грн;
- №5648565-2409-2405-UА73040050000080963 від 19.06.2023 року (податковий період 2023 рік) за платежем земельний податок з фізичних осіб, сума податкового зобов'язання 281,40грн ;
- №5716932-2409-2405-UА73040050000080963 від 20.06.2023 року (податковий період 2023 рік), за платежем земельний податок з фізичних осіб, сума податкового зобов'язання 361,20грн.
Указані податкові повідомлення-рішення направлялися податковим органом на адресу реєстрації відповідача поштовими відправленнями з відмітками про вручення адресату особисто.
Крім того, відповідачу направлялась податкова вимога форми "Ф" від 06.09.2021 №0018375-1305-2411 на суму 40445,41грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено суми податкових зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У силу п.15.1. ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно із п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу, колегія суддів зважає на наступне.
Так, станом на момент прийняття рішення у даній справі за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 111547,78 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельному податку з фізичних осіб.
Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.
При цьому, у апеляційній скарзі апелянт наголошував на протиправності вимог контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу у сумі 111547,78 грн., оскільки вважає, що податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - є протиправними.
Колегія суддів зазначає, що у разі коли відповідно до норм ПК України, або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування (п.57.2 ст.57 ПК України).
Пунктом 57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено суми грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, а також з земельного податку, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога в судовому порядку не скасовані, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.
Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на адресу реєстрації відповідача направлялись податкові повідомлення-рішення, що стосуються нарахованих податкових зобов'язань.
Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 87.11 ст.87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем рахується узгоджена заборгованість на загальну суму 111 547,78 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельного податку з фізичних осіб.
Станом на день розгляду даної справи в суді заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельного податку з фізичних осіб, в добровільному порядку відповідачем не погашена, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, а тому наявні підстави для її стягнення за рішенням суду.
Щодо доводів, викладених у апеляційній скарзі, стосовно протиправності нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, то такі фактично вказують на незгоду відповідача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 30.10.2023р.: №0366826-2409-2411-UА73040050000080963, №0366827-2409-2411-UА73040050000080963, №0366828-2409-2411-UА73040050000080963, №0366829-2409-2411-UА73040050000080963, №0366830-2409-2411-UА73040050000080963, №0366831-2409-2411-UА73040050000080963.
Проте, колегія суддів звертає увагу відповідача, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому
порядку, у той час як питання правомірності нарахування податкових зобов'язань, прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них сум, не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Також слід зазначити, що у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №300/2859/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, на підставі яких нараховані податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, оскільки предметом спору у цій справі є виключно стягнення податкової заборгованості за позовом суб'єкта владних повноважень.
Поряд з цим, суду не надано належних доказів оскарження або ж скасування (в адміністративному чи судовому порядку) податкових рішень, що стосуються нарахованих податкових зобов'язань, а отже такі на момент судового розгляду у цій справі є чинними.
З урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачем суду не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкова заборгованість відповідача у сумі 111 547,78 грн підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2025 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.