Справа № 240/18430/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
25 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.09.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ч.5 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".
Зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію на підставі ч.5 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" з врахуванням довідок про складові заробітної плати №21-232 та №21-233 від 03.09.2024, виданих Житомирською обласною прокуратурою та обчислити її розмір відповідно до статті ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23.06.2023.
03.09.2024 у віці 55 років позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Житомирській області із заявою №658 про перехід на пенсію відповідно до ч.5 ст.86 Закону України "Про прокуратуру".
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
За результатами опрацювання заяви від 03.09.2024 №658 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.09.2024 №064350006287, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 248- УІІІ від 03.10.2017 норми статті 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з частиною 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
На день звернення за перерахунком пенсії позивач працює на посаді прокурора та отримує по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003. Стаж на посаді прокурор/ слідчий становить 12 років 1 місяць 27 днів, а на інших посадах на вислугу років прокурорам становить 8 років 9 місяців 25 днів. На підставі викладеного прийнято рішення про відмову в переході на пенсію за віком.
Позивач вважає таке рішення протиправним тому звернулася до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком;2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1ст. 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд врахував, що станом на час звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюються Законом України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Частиною 1 статті 86 Закону №1697 передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Згідно з ч.2 ст.86 Закону №1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Приписами ч.3 ст.86 Закону №1697 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 6 статті 86 Закону №1697 визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Згідно з ч. 11 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
На звернення позивача з заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до ч.5 ст.86 Закону України "Про прокуратуру", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №1697, оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років (25 років). Зокрема стаж на посаді прокурор/ слідчий становить 12 років 1 місяць 27 днів, а на інших посадах на вислугу років прокурорам становить 8 років 9 місяців 25 днів. На підставі викладеного прийнято рішення про відмову в переході на пенсію за віком.
Разом з тим, з довідки про стаж роботи № 07-438 вих.24 від 03.09.2024, яка видана Житомирською обласною прокуратурою, судом встановлено, що стаж роботи позивача в органах прокуратури складає 22 роки 03 місяці 22 дні, згідно витягу (скріншоту) з електронної пенсійної справи, яка міститься на порталі електронних послуг ПФУ, позивач має страховий стаж 37 років 8 місяців 27 днів.
Отже, з викладеного слідує, що позивач має право на отримання пенсії на підставі ч. 5 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з досягненням 55 років за умовах відсутності стажу за вислугу років понад 25 років та наявності стажу безпосередньої роботи в органах прокуратури не менше 15 років (22 роки 03 місяці 22 дні) і страхового стажу не менше 31 року (37 років 8 місяців 27 днів).
Що стосується посилань відповідача на стаж роботи на посаді слідчого прокуратури, як про це зазначено в рішенні ПФУ про відмову, судом першої інстанції встановлено, що позивач ніколи не працювала слідчим прокуратури. Тому інформація, яка зазначена в рішенні ПФУ про відмову не відповідає дійсності.
Крім того, в рішенні ПФУ про відмову є посилання на п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148 від 03.10.2017, відповідно до якого, норми ст.86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992.
З даного приводу варто врахувати, що у ст. 1-2 вказаного Закону зазначено вичерпний перелік осіб, до яких застосовуються вимоги вказаного Закону, при цьому останні зміни в цей перелік осіб внесені 18.07.2024, однак, зміни щодо працівників органів прокуратури в цей Закон не вносились, а тому на час подачі заяви діяли вимоги ст. 86 Закону України "Про прокуратуру щодо пенсійного забезпечення, як про це зазначено в п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148 від 03.10.2017.
Крім того, для отримання пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" вимога про звільнення з посади прокурора не передбачена Законом України "Про прокуратуру".
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 11.09.2024 про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію згідно ч.5 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ є протиправним.
Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення, оскільки, як вірно вказав суд, немає встановлених законом перешкод для призначення позивачу пенсії на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1 697-VII. Крім того, позивач має право на вибір виду пенсії відповідно до положень декількох законів.
З приводу часу поновлення прав позивача, то відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи, зазначене переведення з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за відповідно до Закону України "Про прокуратуру", повинно здійснюватись саме з 03.09.2024 (з дати звернення позивача до ГУ ПФУ).
Стосовно визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснювати розгляд заяви позивача про призначення пенсії, суд вірно вказав, що згідно із абз.13 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Відтак, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, в даному випадку обов'язок щодо переведення позивача на інший вид пенсії належить саме Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області, як визначений суб'єкт призначення.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.