Справа № 755/5487/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Савлук Т.В.
Іменем України
24 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 10.04.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив постанову №Б/3070 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП_ від 20.01.2025 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 скасувати та закрити справу адміністративне правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про неналежність розгляду даного спору ні в порядку адміністративного судочинства, ні в порядку будь-якого іншого судочинства.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для відмови у відкритті провадження у справі були відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно пункту 1 частини першої статті 20 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулює статті 286 КАС.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає судовому розгляду, у тому числі і в порядку адміністративного судочинства.
Проте, такі мотиви суду є цілком безпідставними, оскільки спір у даній справі за всіма ознаками є публічно-правовим та підлягає вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав про те, що відповідач не має процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності у зв'язку із відсутністю у нього статусу юридичної особи.
Проте наведені мотиви також є цілком помилковими.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій .
Згідно пунктів 7, 9 цієї частини статті:
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначення суб'єкта владних повноважень як такого, що може бути відповідачем в адміністративній справі не обмежується лише фактом наявністю у нього статусу юридичної особи. У свою чергу, відсутність у органу державної влади або ж у іншого суб'єкта владних повноважень статусу юридичної особи жодним чином не обмежує та не скасовує його процесуальної правоздатності та адміністративної процесуальної дієздатності. Наявність статусу юридичної особи у суб'єкта владних повноважень не є ознакою, яка визначає можливість розгляду спору у суді.
Таким чином факт того, що позивач пред'явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскарживши його рішення, не є у жодному випадку свідченням того, до цей спір не підлягає судовому розгляду.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 10.04.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку