Справа № 320/29708/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
25 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови,
22 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» (далі - позивач, апелянт) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову від 08 лютого 2024 року № 2-ІФДУ-л Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування заходу впливу за правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач жодним чином в оскаржуваній постанові не обґрунтував розмір застосованої санкції у системному зв'язку із змістом, тяжкістю та наслідками вчиненого правопорушення. Зауважено, що відповідачем не визначено розміру санкцій по кожному з порушень, а тому неможливо встановити обґрунтованість визначення кінцевого розміру штрафної санкції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено повністю.
Позиція суду мотивована тим, що ТОВ «Навігатор-Інвест» було подано на запит НКЦПФР недостовірну інформацію, копії документів або витяги з документів, які не відповідають дійсності, а саме протирічать один одному, відтак відповідачем правомірно констатовано порушення Товариством вимог абзацу першого пункту 15 частини другої статті 8 розділу ІІ Закону № 361-ІХ та абзацу першого пункту 1 розділу ХІV Положення № 176 у частині подання до Комісії недостовірної інформації.
Суд дійшов висновку, що Комісія дотримувалась загального принципу пропорційності, враховуючи сукупний вплив всіх правопорушень та відповідно, встановлюючи загальну суму штрафу шляхом додавання розмірів штрафів за кожний вид порушення, забезпечило загальну відповідність санкції вчиненим правопорушенням; визначений розмір санкції відповідає вчиненим правопорушенням, а враховуючи вчинення ТОВ «Навігатор-Інвест» більше двох видів порушень, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до Товариства санкцію у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №320/29708/24 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги повністю задовольнити; визнати протиправною і скасувати постанову від 08 лютого 2024 року № 2-ІФДУ-л Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування заходу впливу за правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Суд першої інстанції погодився з правом відповідача прямо порушувати норми чинного матеріального і процесуального права, знаходячи відповідачу виправдання, зокрема, у доцільності здійснювати порушення.
Відповідач не вказав, який розмір санкцій він визначив по кожному з порушень, а відтак не можна встановити обґрунтованість визначення кінцевого розміру санкції.
Суд першої інстанції самостійно винайшов правило, якого у чинному законодавстві не існує, тобто прямо вказав, що у випадку, коли декілька правопорушень є взаємопов'язаними та сукупно впливають один на одного, є доцільним визначити єдину загальну суму штрафу, яка відображає загальний характер і наслідки правопорушень.
Спірна постанова відповідача прямо порушує норми профільного Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX, а суд першої інстанції ці порушення прямо підтримує.
Позивач вказує, що від нібито порушення, що йому інкримінується, останній не отримав жодної вигоди; будь-які збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, відсутні; питання полягає не у тому, що сума таких збитків не може бути визначена, а у тому, що такі збитки просто відсутні, які і відсутня особа чи особи, яким такі збитки завдані.
Відповідач не обґрунтував застосування розміру штрафної санкції критеріями, прямо передбаченими ч. 7 статті 32 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідач не врахував, що при нинішньому стані фінансового ринку в Україні штраф 51 000,00 гривень є надмірним штрафом.
Позивач наголошує, що відповідач абсолютно не обґрунтував, в чому він вбачає шкоду суспільним інтересам від того, що відповідач якось не так, на думку відповідача, виконував заходи фінансового моніторингу щодо клієнта ОСОБА_1 . Насправді клієнт Осіпов здійснив одну-єдину операцію у 2015 році із переведення акцій із однієї депозитарної установи до іншої, тобто без будь-якої зміни прав власності; в подальшому клієнт акції не рухав; жодного впливу рахунок ОСОБА_1 на стан фондового ринку України не здійснював, тому штраф у розмірі 51.000 гривень абсолютно не відповідає суспільній і професіональній небезпеці правопорушення.
Позивач наголошує, що немає жодної суспільної небезпеки у нібито порушеннях, що інкримінуються позивачу; жодного впливу на вирішення проблем протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення дії відповідача не вчинили; клієнт ОСОБА_1 «брудні кошти» не відмивав, тероризм через відповідача не фінансував та зброю масового знищення не поширював; на даний момент усі акції клієнта ОСОБА_1 заблоковані і жодним чином використовуватися ним для здійснення фінансових операцій не можуть.
Суд першої інстанції протиправно підтримав відповідача, фактично вказавши, що посилання позивача на відсутність шкідливих наслідків суспільним інтересам в частині подачі недостовірної інформації не має значення, оскільки застосування санкцій було не за наслідки такого порушення, а саме за факт подачі недостовірної інформації, який є окремим та завершеним правопорушенням незалежно від наслідків.
Також апелянт стверджує, що уся ця метушня, влаштована відповідачем навколо ОСОБА_1 ні до чого не призвела і ні на що не вплинула, оскільки високий ризик у нього як був, так і залишився, а закрити рахунок у цінних паперах (припинити ділові відносини) йому неможливо, оскільки на ньому обліковуються цінні папери.
Позивач вважає, що ним наведено достатньо порушень з боку відповідача при прийнятті спірної постанови, що дає підстави для її скасування. При цьому суд першої інстанції аналогічно порушив норми матеріального і процесуального права, заплющуючи очі на порушення з боку відповідача і видаючи ці порушення за чесноту.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та 06 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.
17 червня 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема, щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу (пункт 6 частини 4 статті 12 КАС України).
Пунктом 5 частини 1 статті 266-1 КАС України визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
Отже виключно в порядку загального провадження розглядаються справи законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
У справі, що розглядається, позивач оскаржує рішення про застосування штрафних санкцій, а отже спір не віднесено до тих, які розглядаються виключно за правилами загального провадження.
Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, висновки Верховного Суду у справі № №120/18717/23 від 11.03.2025, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Відповідно до фактичних обставин справи, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР, Комісія) прийняла по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» постанову від 08 лютого 2024 року №2-ІФДУ-л про застосування заходу впливу за правопорушення.
Згідно з резолютивною частиною постанови, захід впливу застосований за порушення порядку створення (ведення) та зберігання документів, у тому числі електронних, записів, даних, інформації у випадках, передбачених Законом № 361-IXV, відсутність належної системи управління ризиками, подання недостовірної інформації/документів на запит суб'єкта державного фінансового моніторингу, необхідних для здійснення ним нагляду у сфері запобігання та протидії відповідно до Закону №361-IX.
З огляду на наведене, у відношенні ТОВ «Навігатор-Інвест» застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн 00 коп.
Зокрема, зі змісту вказаної постанови вбачається, що за наслідком розгляду справи про правопорушення відносно Товариства Комісією встановлено наступне.
Відповідачем до ТОВ «Навігатор-Інвест» були направлені запити щодо надання інформації та належним чином завірених копій документів щодо здійснення фінансового моніторингу, а саме:
- лист від 20.09.2023 № 13/02/10068 (далі - Запит 1);
- лист від 17.10.2023 № 13/02/11285 (далі - Запит 2);
- лист від 02.11.2023 № 13/02/12154 (далі - Запит 3).
У відповідь на вищезазначені запити ТОВ «Навігатор-Інвест» листом від 03.10.2023 № 0310/1 (вх. № 20/01-10/15906 від 04.10.2023) на Запит 1, листом від 31.10.2023 № 3110/1 (вх. № 20/01-10/17459 від 31.10.2023) на Запит 2 та листом від 15.11.2023 № 1511/1 (вх. № 20/01-10/18901 від 15.11.2023) на Запит 3 надало інформацію та копії документів за результатом аналізу яких Комісією встановлено наступне.
30.11.2015 між ТОВ «Навігатор-Інвест» та ОСОБА_1 укладено Договір про обслуговування рахунку в цінних паперах №008571/Д.
Відповідно до виписки про операції з цінними паперами за період з 30.11.2015 по 03.10.2023, наданої листом від 03.10.2023 № 0310/1 (вх. № 20/01-10/15906 від 04.10.2023), ТОВ «Навігатор-Інвест» 23.12.2015 було проведено операцію зарахування цінних паперів на рахунок клієнта (депонента) ОСОБА_1 , контрагент 300186-111120372061 ОСОБА_1 (Приватне акціонерне товариство «ПРИВАТБАНК»).
Відповідно до пояснень ТОВ «Навігатор-Інвест», наданих листом від 03.10.2023 №0310/1 (вх. № 20/01-10/15906 від 04.10.2023), з моменту відкриття рахунку у цінних паперах 30.11.2015 по 03.10.2023 була виконана тільки одна операція зарахування цінних паперів зі свого рахунку на свій рахунок клієнта (депонента) ОСОБА_1 . Так як операція пройшла 23.12.2015, згідно виписки про операції з цінними паперами, копію розпорядження надати неможливо.
Також, ТОВ «Навігатор-Інвест» листом від 15.11.2023 № 1511/1 (вх. № 20/01- 10/18901 від 15.11.2023) надало акт № 12/2 015/ДУ від 25.03.2019, схвалений протоколом засідання ЕК ТОВ «Навігатор-Інвест» від 25.03.2019 № 36, про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, а саме розпорядження на виконання облікових та адміністративних операцій.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, ТОВ «Навігатор-Інвест» не забезпечило збереження розпорядження на виконання облікових та адміністративних операцій клієнта (депонента) ОСОБА_1 .
Також, відповідно до пояснень ТОВ «Навігатор-Інвест», наданих листом від 31.10.2023 № 3110/1 (вх. № 20/01-10/17459 від 31.10.2023) на Запит 2, у грудні 2017 року повторно був направлений лист ОСОБА_1 на адресу, зазначену в анкеті (паспорту) з проханням сплатити заборгованість, надати заповнену анкету та анкету-опитувальник. Цей лист також повернувся. Більше листів від ТОВ «Навігатор-Інвест» до зазначеного вище клієнта не було. Також клієнт з листопада 2015 року жодного разу не виходив на зв'язок з ТОВ «Навігатор-Інвест». Підтвердження переписки надати не є можливим, вхідна та вихідна документація зберігається 5 років.
ТОВ «Навігатор-Інвест» листом від 15.11.2023 № 1511/1 (вх. № 20/01-10/18901 від 15.11.2023) надав Акт № 02/2018/СЕК від 06.01.2023, схвалений протоколом засідання ЕК ТОВ «Навігатор-Інвест» від 06.01.2023 № 36, про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, а саме вхідної кореспонденції та вихідної кореспонденції, дата справ: 2018. Серед іншого було знищено лист від 16.02.2018 № 6, щодо сплати заборгованості, оновлення документів по ідентифікації до ОСОБА_1 .
Таким чином, в постанові зазначено про порушення Товариством вимоги абзацу першого пункту 18 частини другої статті 8 розділу II Закону № 361-ІХ у частині не збереження усіх документів, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (депонентом) ОСОБА_1 , а саме: розпорядження на проведення облікової операції та ділову кореспонденцію, листування, не менше п'яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Окрім цього, Комісією зазначено в постанові, що відповідно до вимог абзаців шістнадцятого, сімнадцятого та вісімнадцятого пункту 2 розділу VI Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Комісії від 11.03.2021 № 176, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.04.2021 за № 532/36154 під час встановлення ділових відносин та в процесі постійного моніторингу ділових відносин суб'єкт первинного фінансового моніторингу також вивчає: інформацію про фінансовий стан клієнта; інформацію про зміст діяльності клієнта.
ТОВ «Навігатор-Інвест» листом від 03.10.2023 № 0310/1 (вх. № 20/01-10/15906 від С4.10.2023) надало пакет документів щодо ідентифікації/верифікації клієнта (депонента) ОСОБА_1 та його представника Хархана Миколи Дмитровича, а саме: паспорт громадянина російської федерації ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданий 21.07.2011 року Відділенням УФМС Росії по м. Москві по району Тверський, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , довіреність від 20.11.2015 № 77 АБ 8749466 та паспорт громадянина України ОСОБА_2 НОМЕР_3 виданий Гребінківським РС УДМС України в Полтавській області 12.04.2013, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , анкету опитувальник від 30.11.2015 (додаток № 2 до Правил проведення фінансового моніторингу) ОСОБА_1 та анкету опитувальник від 30.11.2015 (додаток № 2 до Правил проведення фінансового ОСОБА_3 , декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_2 .
В зазначених вище документах відсутні документи та інформація щодо оцінки фінансового стану клієнта (депонента) ОСОБА_1 ,
Враховуючи викладене відповідач дійшов висновків, що ТОВ «Навігатор-Інвест» при проведенні ідентифікації та верифікації, встановленні ділових відносин з клієнтом (депонентом) ОСОБА_1 не проведено оцінку фінансового стану клієнта.
Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Навігатор-Інвест» під час встановлення ділових відносин та в процесі постійного моніторингу ділових відносин не з'ясувало інформацію про фінансовий стан клієнта та інформацію про зміст діяльності клієнта (депонента) ОСОБА_1 .
Зазначено, що станом на дату надання документів, а саме листом від 03.10.2023 № 0310/1 (вх. № 20/01-10/15906 від 04.10.2023) на Запит 1 та листом від 31.10.2023 № 3110/1 (вх. № 20/01-10/17459 від 31.10.2023) на Запит 2, листом від 15.11.2023 № 1511/1 (вх. № 20/01-10/18901 від 15.11.2023) на Запит З, ТОВ «Навігатор-Інвест» не з'ясувало інформацію про фінансовий стан клієнта під час вивчення клієнта (депонента) ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене НКЦПФР вважало, що порушення триває.
Таким чином, Товариством порушені вимоги абзаців шістнадцятого, сімнадцятого та вісімнадцятого пункту 2 розділу VI Положення № 176 у частині не з'ясування інформації про фінансовий стан клієнта.
На дату розгляду справи про правопорушення, Товариство не усунуло правопорушення в частині здійснення переоцінки ризику клієнта Осіпова Володимира Євдокимовича та подання до Комісії документів щодо переоцінки ризику клієнта ОСОБА_1 , оформлених у відповідності до вимог внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу ТОВ «Навігатор-Інвест».
Також, Комісією в постанові вказано про встановлення відсутності належної системи управління ризиками, подання недостовірної інформації/документів на запит суб'єкта державного фінансового моніторингу.
Зокрема, згідно документів та інформації щодо ідентифікації/верифікації, вивчення клієнта та уточнення інформації/здійснення заходів належної перевірки клієнта, оцінки/ переоцінки ризиків клієнта (депонента) ОСОБА_1 ТОВ «Навігатор-Інвест» встановлено рівень ризику ділових відносин з клієнтом:
30.11.2015 - низький; 26.10.2018 - низький; 25.10.2021 - низький; 24.02.2023 - неприйнятно високий.
Враховуючи інформацію, наведену у додатку 2 до Правил проведення фінансового моніторингу, щодо клієнта ОСОБА_1 від 24.02.2023, наданому листом від 03.10.2023 № 0310/1 (вх. № 20/01-10/15906 від 04.10.2023), ТОВ «Навігатор-Інвест» в період з 15.12.2022 (15 дня місяця, наступного за місяцем, у якому було виявлено новий критерій ризику) по 23.02.2023, не здійснено переоцінку ризиків щодо клієнта ОСОБА_1 , не встановлено високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнта, який є громадянином держави, що здійснює збройну агресію проти України, не підтримано в актуальному стані (включно зі здійсненням переоцінки рівня ризику за потреби) ризик-профілю клієнта у разі виявлення нових притаманних діловим відносинам (фінансовим операціям без встановлення ділових відносин) з клієнтом критеріїв ризику щодо клієнта ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач виснував, що Товариством порушені вимоги:
- абзацу другого частини другої статті 7 розділу II Закону № 361-ІХ, у частині не здійснення оцінки/переоцінки ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документування їх результатів, а також підтримання в актуальному стані інформації щодо оцінки ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів);
- абзаців першого та десятого частини п'ятої статті 7 розділу II Закону № 361-ІХ, у частині не встановлення високого ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин), стосовно клієнта, який є громадянами держави, що здійснює збройну агресію проти України;
- абзаців першого, третього та п'ятого пункту 14 розділу XIII Положення № 176, у частині не вжиття заходів для підтримання в актуальному стані (включно зі здійсненням переоцінки рівня ризику за потреби) ризик-профілю клієнта у разі виявлення нових притаманних діловим відносинам (фінансовим операціям без встановлення ділових відносин) з клієнтом критеріїв ризику - не пізніше 15 дня місяця, наступного за місяцем, у якому було виявлено новий критерій ризику.
Окрім цього, відповідачем вказано, що листами від 03.10.2023 № 0310/1 (вх. № 20/01-10/15906 від 04.10.2023) та від 31.10.2023 № 3110/1 (вх. № 20/01-10/17459 від 31.10.2023) ТОВ «Навігатор-Інвест» подало на запит НКЦПФР недостовірну інформацію, копії документів або витяги з документів, а саме: копії частини 2 анкети-опитувальника ОСОБА_1 щодо переоцінки рівня ризику клієнта 24.02.2023, які не відповідають дійсності, а саме, протирічать один одному.
Таким чином, відповідач виснував про порушення Товариством вимоги абзацу першого пункту 15 частини другої статті 8 розділу II Закону № 361-IX та абзацу першого пункту 1 розділу XIV Положення № 176 у частині подання до Комісії недостовірної інформації.
Не погодившись із таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 року № 361-ІХ (далі - Закон № 361-ІХ) спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
За приписами статті 6 Закону №361-IX система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є: 1) банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи; 2) оператори платіжних систем; 3) професійні учасники організованих товарних ринків; 4) професійні учасники ринків капіталу, крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами; 5) оператори поштового зв'язку, які надають фінансові платіжні послуги та/або послуги поштового переказу, та/або послуги із здійснення валютних операцій; 6) філії або представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України; 7) спеціально визначені суб'єкти первинного фінансового моніторингу (крім осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин) 8) постачальник послуг, пов'язаних з обігом віртуальних активів; 9) інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.
Таким чином, ТОВ «Навігатор-Інвест» є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону №361-IX суб'єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, Міністерство юстиції України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство цифрової трансформації України та спеціально уповноважений орган.
Отже, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є суб'єктом державного фінансового моніторингу відносно ТОВ «Навігатор-Інвест».
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №361-IX встановлено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу, що провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) і призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).
Внутрішні документи з питань фінансового моніторингу повинні містити процедури, достатні для забезпечення ефективного управління ризиками, а також для запобігання використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Частиною 2 статті 7 Закону №361-IX передбачено, що застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Згідно із частиною 3 статті 7 Закону №361-IX критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно:
Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду;
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону №361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин), зокрема стосовно таких клієнтів:
клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава (юрисдикція), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.
клієнтів, які є громадянами держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особами, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України;
клієнтів, які є юридичними особами - резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України;
клієнтів, кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особи, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України;
клієнтів, засновником (учасником, акціонером) або власником яких прямо чи опосередковано через інші юридичні особи (трасти, інші подібні правові утворення) є держава, що здійснює збройну агресію проти України;
клієнтів, щодо яких суб'єктом первинного фінансового моніторингу під час здійснення моніторингу фінансових операцій із застосуванням ризик-орієнтованого підходу за результатами перевірки джерела коштів встановлено, що джерело коштів, пов'язаних з фінансовою операцією такого клієнта, походить з держави, що здійснює збройну агресію проти України.
За приписами частини 6 статті 7 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до приписів частини 2 статті 8 Закону № 361-ІХ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема,:
- забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;
- забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків;
- здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;
- забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);
- сприяти в межах законодавства працівникам спеціально уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій;
- подавати на запит спеціально уповноваженого органу, що вчинений в межах його повноважень:
а) додаткову інформацію, що може бути пов'язана з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, з колабораційною діяльністю, пособництвом державі, що здійснює збройну агресію проти України, найманством або державною зрадою, а також інформацію, що може бути пов'язана із зупиненням фінансових операцій, замороженням активів, пов'язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, відповідно до цього Закону - протягом одного робочого дня з дня надходження запиту;
б) іншу, не зазначену у підпункті "а" цього пункту, додаткову інформацію - протягом п'яти робочих днів з дня надходження запиту або в інший строк, погоджений у встановленому порядку із спеціально уповноваженим органом;
- подавати на запит спеціально уповноваженого органу, що вчинений в межах його повноважень, додаткову інформацію, необхідну для виконання ним запиту, що надійшов від уповноваженого органу іноземної держави, зокрема інформацію з обмеженим доступом, протягом п'яти робочих днів з дня надходження запиту або в інший строк, погоджений у встановленому порядку із спеціально уповноваженим органом;
- подавати на запит спеціально уповноваженого органу, що вчинений в межах його повноважень, інформацію щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням із відповідними суб'єктами державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;
- своєчасно та в повному обсязі подавати (оформлювати, засвідчувати) у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду за суб'єктом первинного фінансового моніторингу, на запит цього суб'єкта державного фінансового моніторингу достовірну інформацію та/або документи (висновки, рішення тощо), копії документів або витяги з документів, що стосуються виконання суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії та необхідні суб'єкту державного фінансового моніторингу для здійснення ним нагляду у сфері запобігання та протидії, у тому числі для перевірки фактів порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, здійснення контролю за виконанням суб'єктами первинного фінансового моніторингу рішень суб'єктів державного фінансового моніторингу про застосування заходів впливу, письмових вимог;
- документувати заходи, вжиті з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії шляхом створення (ведення) відповідних документів (у тому числі електронних), записів у такий спосіб, щоб сприяти працівникам суб'єкта первинного фінансового моніторингу, залученим до проведення первинного фінансового моніторингу, найбільш раціонально та ефективно виконувати свої обов'язки та бути здатним довести суб'єкту державного фінансового моніторингу, що рішення, прийняті з метою дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, зокрема, щодо оцінки ризиків, здійснення належної перевірки, моніторингу та повідомлення про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, ґрунтуються на змістовних фактах та результатах комплексного і належного аналізу;
- зберігати (у спосіб, щоб оперативно надавати на запит відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, та в обсязі, достатньому для відновлення інформації щодо конкретних фінансових операцій, у тому числі у разі необхідності надання як докази у кримінальному провадженні) документи (у тому числі електронні), їх копії, записи, дані, інформацію щодо заходів, вжитих з метою виконання вимог у сфері запобігання та протидії, зокрема щодо здійснення належної перевірки клієнтів (у тому числі ідентифікації та верифікації представників клієнтів, встановлення їх повноважень), а також осіб, яким суб'єктом первинного фінансового моніторингу було відмовлено у встановленні ділових відносин та/або проведенні фінансових операцій, а також усі документи, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (включаючи ділову, зокрема внутрішню, кореспонденцію, листування, звіти, запити, результати будь-якого аналізу під час здійснення належної перевірки клієнта), не менше п'яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Нормативно-правовим актом суб'єкта державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду за суб'єктом первинного фінансового моніторингу, можуть встановлюватися більш тривалі строки та додаткові вимоги до порядку зберігання документів;
- виконувати вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії, вимоги відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання та нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, щодо виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;
Відповідно до частини 9 статті 16 Закону № 361-ІХ неправомірна відмова в наданні інформації (довідок та копій документів), несвоєчасне її надання або надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, посадових осіб суб'єктів господарювання, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, що не є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, відповідно до закону.
Приписами статті 32 Закону № 361-ІХ визначено відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Особи, винні у порушенні вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, в тому числі у незабезпеченні належної організації та/або проведення первинного фінансового моніторингу, а також у причетності до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення або у сприянні іншим особам у вчиненні таких дій, або які фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, несуть відповідальність згідно із законом.
У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу (його уповноваженою (посадовою) особою) вимог законодавства у сфері запобігання та протидії до нього адекватно вчиненому порушенню протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення застосовуються такі заходи впливу:
1) письмове застереження;
2) анулювання ліцензії та/або інших документів, що надають право на здійснення діяльності, з провадженням якої в особи виникає статус суб'єкта первинного фінансового моніторингу, у встановленому законодавством порядку;
3) покладення на суб'єкта первинного фінансового моніторингу обов'язку відсторонення від роботи посадової особи такого суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
4) штраф;
5) укладення письмової угоди із суб'єктом первинного фінансового моніторингу, за якою суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язується сплатити визначене грошове зобов'язання та вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, забезпечити підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо (далі - угода про врегулювання наслідків вчинення порушення законодавства у сфері запобігання та протидії).
За одне порушення не може бути застосовано більше одного штрафу.
Днем виявлення порушення є дата складання суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання та нагляд за суб'єктом первинного фінансового моніторингу, документа, в якому зафіксовано порушення, виявлене під час здійснення нагляду.
Передбачені частиною третьою цієї статті заходи впливу застосовуються до суб'єктів первинного фінансового моніторингу суб'єктами державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону здійснюють функції з державного регулювання і нагляду за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу з урахуванням вимог, передбачених цим Законом.
До суб'єкта первинного фінансового моніторингу можуть бути застосовані штрафи у таких розмірах:
за порушення вимог щодо здійснення належної перевірки, крім випадків, передбачених пунктом 13-1 цієї частини, - до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції - у розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за порушення вимог щодо здійснення платіжних операцій, передбачених статтею 14 цього Закону, - у розмірі до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за порушення порядку замороження/розмороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, та зупинення фінансових операцій - у розмірі до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за порушення порядку створення (ведення) та зберігання документів, у тому числі електронних, записів, даних, інформації у випадках, передбачених цим Законом, у тому числі у разі їх втрати або знищення, - у розмірі до 12 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством, - у розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за незабезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, відсутність належної системи управління ризиками, повторне невиконання вимог суб'єктів державного фінансового моніторингу про усунення виявлених порушень та/або про вжиття заходів для усунення причин, що сприяли їх вчиненню, - у розмірі до 10 відсотків загального річного обороту, але не більше 7950 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за порушення вимог щодо виявлення належності клієнтів та інших осіб до політично значущих осіб, членів їх сімей, осіб, пов'язаних з ними, у випадках, передбачених законодавством, неналежне застосування ризик-орієнтованого підходу в частині встановлення діловим відносинам (проведенню фінансової операції) з такими особами необґрунтованого рівня ризику, вжиття щодо них непропорційних заходів відповідно до категорії ризику, безпідставну відмову таким особам від встановлення (підтримання) ділових відносин та/або проведення фінансової операції - до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Розрахунок суми штрафу у разі вчинення двох і більше видів порушень здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожний вид порушення.
У такому разі максимальна сума штрафу, яка може бути застосована до суб'єкта первинного фінансового моніторингу, не може перевищувати:
1) для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які є фінансовими установами, - 10 відсотків загального річного обороту, але не більше 7950 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу - двократного обсягу вигоди, одержаної суб'єктом первинного фінансового моніторингу внаслідок вчинення порушення, а якщо сума такої вигоди не може бути визначена, - 1590 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При визначенні заходу впливу та/або розміру штрафу суб'єкти державного фінансового моніторингу враховують обставини вчиненого порушення, у тому числі:
1) характер і тривалість порушення;
2) фінансовий стан суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
3) вигоду, одержану суб'єктом первинного фінансового моніторингу внаслідок вчинення порушення, якщо сума такої вигоди може бути визначена;
4) збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена;
5) повторне вчинення однорідного правопорушення, за яке до суб'єкта первинного фінансового моніторингу протягом останніх трьох років застосовувалися заходи впливу;
6) ступінь відповідальності;
7) співпрацю суб'єкта первинного фінансового моніторингу з державними органами, включеними до системи запобігання та протидії.
Рішення (постанова) суб'єкта державного фінансового моніторингу (його уповноваженої посадової особи) про застосування до суб'єкта первинного фінансового моніторингу заходів впливу, передбачених цією статтею, набирає чинності з робочого дня, наступного за днем прийняття такого рішення (постанови).
Інформація про застосування до суб'єкта первинного фінансового моніторингу заходів впливу (із зазначенням назви суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відомостей про застосовані заходи впливу, у тому числі розмір штрафу, а також загальних відомостей про порушення законодавства), оскарження зазначених заходів впливу та про відповідне рішення суду, що набрало законної сили, оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу у встановленому ним порядку та залишається доступною для перегляду не менше п'яти років з дня оприлюднення.
Рішення (постанова) суб'єкта державного фінансового моніторингу про застосування до суб'єкта первинного фінансового моніторингу заходів впливу, передбачених цією статтею, може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до законодавства протягом місяця з дня набрання ним чинності.
Як вбачається з фактичних обставин справи, постановою від 08 лютого 2024 року №2-ІФДУ-л про застосування заходу впливу за правопорушення до ТОВ «Навігатор-Інвест» застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн 00 коп.
Згідно з резолютивною частиною постанови захід впливу заснований за порушення порядку створення (ведення) та зберігання документів, у тому числі електронних, записів, даних, інформації у випадках, передбачених Законом №361-IXV, відсутність належної системи управління ризиками, подання недостовірної інформації/документів на запит суб'єкта державного фінансового моніторингу, необхідних для здійснення ним нагляду у сфері запобігання та протидії відповідно до Закону №361-IX.
Так, у постанові зазначено про порушення позивачем вимоги абзацу першого пункту 18 частини другої статті 8 розділу II Закону № 361-ІХ у частині не збереження усіх документів, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (депонентом) ОСОБА_1 , а саме: розпорядження на проведення облікової операції та ділову кореспонденцію, листування, не менше п'яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Поряд з наведеним, відповідач дійшов висновків, що ТОВ «Навігатор-Інвест» при проведенні ідентифікації та верифікації, встановленні ділових відносин з клієнтом (депонентом) ОСОБА_1 не проведено оцінку фінансового стану клієнта; ТОВ «Навігатор-Інвест» під час встановлення ділових відносин та в процесі постійного моніторингу ділових відносин не з'ясувало інформацію про фінансовий стан клієнта та інформацію про зміст діяльності клієнта (депонента) ОСОБА_1 .
Також, Комісією в постанові вказано про встановлення відсутності належної системи управління ризиками, подання недостовірної інформації/документів на запит суб'єкта державного фінансового моніторингу.
Таким чином, відповідач виснував, що Товариством порушені вимоги:
- абзацу другого частини другої статті 7 розділу II Закону № 361-ІХ, у частині не здійснення оцінки/переоцінки ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документування їх результатів, а також підтримання в актуальному стані інформації щодо оцінки ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів);
- абзаців першого та десятого частини п'ятої статті 7 розділу II Закону № 361-ІХ, у частині не встановлення високого ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин), стосовно клієнта, який є громадянами держави, що здійснює збройну агресію проти України;
- абзаців першого, третього та п'ятого пункту 14 розділу XIII Положення № 176, у частині не вжиття заходів для підтримання в актуальному стані (включно зі здійсненням переоцінки рівня ризику за потреби) ризик-профілю клієнта у разі виявлення нових притаманних діловим відносинам (фінансовим операціям без встановлення ділових відносин) з клієнтом критеріїв ризику - не пізніше 15 дня місяця, наступного за місяцем, у якому було виявлено новий критерій ризику;
- абзацу першого пункту 15 частини другої статті 8 розділу II Закону № 361-IX та абзацу першого пункту 1 розділу XIV Положення № 176 у частині подання до Комісії недостовірної інформації.
Заперечуючи проти наведених висновків Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, позивач наголошує на тому, що відповідач не вказав, який розмір санкцій він визначив по кожному з порушень, а відтак не можна встановити обґрунтованість визначення кінцевого розміру санкції.
Також зазначає про те, що від порушення, що інкримінується позивачу, останній не отримав жодної вигоди.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач при оскарженні постанови не спростовує встановлених порушень та не заперечує висновків Комісії, натомість зазначає про безпідставність та необґрунтованість визначеного розміру штрафу.
У контексті доводів апелянта про те, що відповідач не обґрунтував застосування розміру штрафної санкції критеріями, передбаченими ч. 7 ст. 32 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», судова колегія враховує, що вибір санкції згідно з чинним законодавством є дискреційним повноваженням відповідача.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Поряд з цим, як зазначає відповідач за змістом відзиву на апеляційну скаргу, частина 6 статті 32 Закону № 361-IX не встановлює імперативу щодо обов'язкового окремого зазначення розміру штрафу за кожне порушення, а лише передбачає принцип - загальна сума штрафу визначається шляхом додавання розмірів штрафів за кожне порушення; у даному випадку йдеться про взаємопов'язані порушення, які мають спільну правову природу та випливають з одного джерела правовідносин, що цілком обґрунтовує їх узагальнене оцінювання з точки зору ступеня суспільної небезпеки; у випадку, коли декілька правопорушень є взаємопов'язаними та сукупно впливають один на одного, є доцільним визначити єдину загальну суму штрафу, яка відображає загальний характер і наслідки правопорушень.
У контексті покликань позивача на висновки, що викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 320/12167/23, судова колегія зазначає, що згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку висновкам апелянта про відсутність шкоди суспільним інтересам внаслідок виконання заходів фінансового моніторингу щодо клієнта ОСОБА_1 , оскільки його рахунок не здійснював жодного впливу на стан фондового ринку України; штраф у розмірі 51 000,00 гривень абсолютно не відповідає суспільній і професіональній небезпеці правопорушення, судова колегія зауважує, що приписами частини 7 статті 32 Закону № 361-IX при визначенні заходу впливу та/або розміру штрафу суб'єкти державного фінансового моніторингу не наділені обов'язком з'ясування суспільної чи іншої небезпеки правопорушення, відтак наведені доводи колегія суддів відхиляє за безпідставністю.
Разом з тим, з'ясовуючи наявність наслідків, судова колегія враховує, що встановлені Комісією порушення Закону № 361-ІХ унеможливили отримання суб'єктами державного фінансового моніторингу документів, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (включаючи ділову, кореспонденцію, листування), щодо заходів, вжитих з метою виконання вимог у сфері запобігання та протидії, в обсязі, достатньому для відновлення інформації щодо конкретних фінансових операцій, у тому числі у разі необхідності надання як докази у кримінальному провадженні.
Так, встановлення рівня ризику ділових відносин впливає на заходи, що вживаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу на основі ризикорієнтованого підходу стосовно клієнтів, у тому числі щодо частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин та збору додаткової інформації щодо ділових відносин, контролю ризиків, з метою їх мінімізації, застосування заходів щодо замороження активів, пов'язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.
Враховуючи, що порушення встановлено щодо клієнта, який є громадянином російської федерації, що здійснює збройну агресію проти України, нездійснення переоцінки ризиків, а також підтримання в актуальному стані інформації щодо оцінки ризиків, призвело до невжиття посилених заходів належної перевірки, у тому числі шляхом збільшення частоти та обсягу дій і з моніторингу ділових відносин та збору додаткової інформації щодо ділових відносин, зокрема достатньої для прийняття рішення про припинення ділових відносин з клієнтом.
За змістом апеляційної скарги відповідні обставини позивачем не заперечуються.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в межах спірних правовідносин застосування санкцій не мотивовано наслідками такого порушення, а саме фактом подання недостовірної інформації, що є окремим та завершеним правопорушення незалежно від наслідків.
Поряд з наведеним, твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 «брудні кошти» не відмивав, тероризм не фінансував та зброю масового знищення не поширював, колегія суддів оцінює критично, оскільки наведені обставини не слугували підставою виникнення спірних правовідносин та у оскаржуваній постанові не відображені.
Разом з тим, судова колегія враховує висновки Верховного Суду у постанові від 09 серпня 2024 року у справі № 320/12167/23, згідно яких Суд вказав, що не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Нацбанк має безумовний обов'язок доводити потенційний ризик легалізації (відмивання) ТОВ "Фінансова компанія Лео" доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, оскільки ризик певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин, визначає лише небезпечність виникнення непередбачуваних витрат (втрат) чи шкоди, тоді як метою фінансового контролю, який здійснює Нацбанк, є запобігання та протидія настанню таких непередбачуваних наслідків.
Забезпечення фінансової стабільності фінансового сектору має надзвичайно важливе суспільне значення, в тому числі для забезпечення і гарантування конституційних прав і свобод, оскільки неефективність фінансової системи призводить до зменшення надходжень до Державного бюджету, а також до виникнення значних непередбачуваних витрат на порятунок фінансової системи, що обмежує державу у її можливостях забезпечувати належним чином конституційні права і свободи, зокрема, в сфері позитивних обов'язків держави.
Покликання позивача на те, що висновок про належний рівень ризику не належить до імперативних і носить суб'єктивний характер спростовуються приписами частин 5 та 6 статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», які чітко визначають розмежування підстав встановлення високого ризику ділових відносин та неприйнятно високого ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів, зокрема обов'язку встановлення суб'єктами первинного фінансового моніторингу високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів, які є громадянами держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року), та/або особами, місцем постійного проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України.
Таким чином, висновки відповідача про те, що рівень ризику клієнта ОСОБА_1 слід визначати як «високий» є спроможними.
Твердження апелянта про те, що відповідач не визначив ймовірність існування шкоди для ринку чи для безпеки країни при наявності в анкеті Осіпова Володимира Євдокимовича ступеня ризику «неприйнятно високий ризик», колегія суддів відхиляє як очевидно безпідставні.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду у справах 620/2718/20 та 420/1369/22, оскільки наведені висновки не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у межах наведених справ судом досліджувалась обґрунтованість застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання сферах енергетики та комунальних послуг штрафних санкцій в розмірі від 85 000, 00 грн до 1 700 000, 00 грн, зокрема їх застосування у максимальному розмірі з урахуванням пропорційності порушення і покарання.
Оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено протиправності постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08 лютого 2024 року № 2-ІФДУ-л про застосування заходу впливу за правопорушення, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор-Інвест» - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак