Справа № 580/6975/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
25 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
15 липня 2024 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач, контролюючий орган) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, апелянт, ОСОБА_1 ) податкового боргу в сумі 12 193,80 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 12 193,80 грн з єдиного податку з фізичних осіб.
09 серпня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому вона просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 листопада 2023 року № 0008761-1304-2300, а також податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 12 193,80 грн (дванадцять тисяч сто дев'яносто три гривні вісімдесят копійок).
Відмовлено повністю у задоволенні зустрічного адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 02.11.203 №0008761-1304-2300, а також податкових повідомлень-рішень від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову відповідача та визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 02.11.2023 №0008761-1304-2300, а також ППР від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301.
Не погоджуючись з наведеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, за змістом якої просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (скаржника).
Апеляційна скарга мотивована наступним.
В жодному реченні позовної заяви Головного управління ДПС у Черкаській області про стягнення податкового боргу позивачем не зазначено, що податкове зобов'язання вважається узгодженим, що суму податкового зобов'язання узгоджено, що відповідач не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання.
Вислови, які дозволяє собі суддя Анжеліка Бабич в усіх ухвалах, рішеннях щодо ОСОБА_1 , а саме: «відповідачка, боржниця», є неприпустимими, таке зневажливе ставлення до себе, прояв неповаги до учасника судового процесу підриває авторитет правосуддя.
ОСОБА_1 не має жодних прав власності (оренди тощо) на земельну ділянку за адресою, яку зазначено у ППР від 15.05.2023 року №106087-2407-2301,
На сьогоднішній день ОСОБА_1 не отримала від контролюючого органу жодного рішення щодо скарги від 22.02.2024 року, тому згідно зі статтею 56 ПКУ скарга від 22.02.2024 року вважається повністю задоволеною на користь платника податків, також контролюючий орган має визнати неправомірність ППР від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301 щодо сплати земельного податку.
Установлене рішенням суду першої інстанції, а саме: «відповідачка не надала жодного доказу порушення відповідачем закону в частині вказаних донарахувань, не навела в цьому контексті конкретних доводів, отже позовні вимоги в частині скасування вказаних ППР безпідставні», свідчить про умисне порушення норм права судом першої інстанції.
У ОСОБА_1 відсутні суми несплачених податкових зобов'язань за самостійно поданими податковими деклараціями.
У детальному розрахунку суми податкового боргу відсутні відомості про факт виникнення податкового боргу узгодженого грошового зобов'язання.
При складанні ППР податковим органом порушено приписи Кодексу (ст. 269, 270, 281, 286 ПКУ), ці ППР оскаржено до податкового органу з дотриманням вимог визначених Кодексом (п. 287.5 ст. 287, п. 288.7 ст. 288, ст. 56 ПКУ), податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п. 56.15 ст. 56 ПКУ, Наказ МФУ 30.06.2017 №610), скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо вмотивоване рішення контролюючого органу про її розгляд не було надіслано платнику податків до закінчення строку визначеного цим Кодексом (п. 56.8, п. 56.9 ст. 56 ПКУ).
Податкова вимога не містить відомості про факт виникнення податкового боргу узгодженого грошового зобов'язання, податковий орган не надає суду всі наявні у нього документи (ч. 2 ст. 77 КАС України), які міститься у Єдиному реєстрі податкових повідомлень-рішень: про складене податкове повідомлення-рішення, про його надсилання (вручення) платнику податків, стан узгодження сум, узгодження грошового зобов'язання, виникнення податкового боргу, а також про отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень (п. 58.2 ст. 58 ПКУ).
Податковий орган визначає суму податкового зобов'язання у ППР від 15.05.2023, оскільки податковий орган не вважає за потрібне узгоджувати з платником податків суму податкового зобов'язання, тож на підставі цих ППР формується податкова вимога від 02.11.2023, яка нібито надсилається платнику податків 03.11.2023, після чого 28.12.2023 податковий орган надсилає платнику податків ППР від 15.05.2023. Те, що ППР від 15.05.2023 отримані та оскаржені платником податків до податкового органу не заважає податковому органу позовну заяву від 12.07.2024 обґрунтовувати податковою вимогою від 02.11.2023.
Податковим органом не надано доказів, того, що ОСОБА_1 належним чином повідомили про надходження на її адресу рекомендованого листа №0600057725874: за номером мобільного телефону НОМЕР_1 ; повідомлення про вручення за підписом ОСОБА_1 або підписом членів сім'ї,які проживають разом з нею; вкладення до абонентської поштової скриньки ОСОБА_1 бланка повідомлення про надходження поштового відправлення; в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підтверджено, що введення військового стану в Україні з 24.02.2022 до його офіційного закінчення є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).
З 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу ФОП-платники єдиного податку першої та другої груп мають право не сплачувати єдиний податок.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та від 07 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Колегія суддів враховує, що згідно вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині зустрічного позову ОСОБА_1 , відтак перевірці підлягає правомірність винесення податкової вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 листопада 2023 року № 0008761-1304-2300 та податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності « 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси». Перебуває на податковому обліку позивача.
15.05.2023 позивач прийняв щодо відповідача ППР:
1) №106087-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов'язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 215,72 грн;
2) №106088-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов'язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 190,35 грн.
Відповідно до даних зворотного боку облікової картки, відповідач має непогашену недоїмку в загальній сумі 12 193,80 грн з єдиного податку з фізичних осіб, що виникла згідно із його заявами:
1) від 27.11.2014 №б/н про застосування спрощеної системи оподаткування терміном сплати 20.03.2022, 20.08.2023-20.12.2023 в сумі 8 040,00 грн (з урахуванням сплати в сумі 106,20 грн залишок непогашеного зобов'язання становить 7 933,80 грн);
2) від 24.02.2024 №9038912973 про застосування спрощеної системи оподаткування терміном сплати 20.01.2024-20.03.2024 в сумі 4 260,00 грн.
Позивач сформував щодо відповідача податкову вимогу форми "Ф" від 02.11.2023 №0008761-1304-2300 на загальну суму 5 927,92 грн, яку направив листом з повідомленням, та яка повернулася з довідкою про зазначення причин невручення за закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення.
Згідно з детальним розрахунком суми податкового боргу до вказаної податкової вимоги за земельний податок з фізичних осіб відповідачу нараховане податкове зобов'язання в сумі 674,12 грн, та за єдиний податок з фізичних осіб в сумі 5 253,80 грн.
Оскільки вказана вище сума коштів не сплачена в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Не погоджуючись із правомірністю винесення податкової вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 листопада 2023 року № 0008761-1304-2300 та податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301, відповідачем подано зустрічний позов.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Враховуючи вимоги пункту 56.11 статті 56 ПК України, грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
В свою чергу, за правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
За правилами пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Згідно з положеннями пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата - орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Пунктом 286.2 статі 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Із матеріалів справи слідує, що позивач сформував податкову вимогу форми "Ф" від 02.11.2023 №0008761-1304-2300 на загальну суму 5 927,92 грн (том 1 а.с.8). Згідно з детальним розрахунком суми податкового боргу до вказаної податкової вимоги за земельний податок з фізичних осіб відповідачу нараховано податкове зобов'язання в сумі 674,12 грн, та за єдиний податок з фізичних осіб в сумі 5 253,80 грн.
03.11.2023 о 09:57 год. Головне управління ДПС у Черкаській області за податковою адресою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслало рекомендований лист №0600057725874 з повідомленням про вручення, у якому містилась податкова вимога від 02.11.2023 № 0008761-1304-2300.
06.12.2023 рекомендований лист №0600057725874 повернувся до відправника Головного управління ДПС у Черкаській області у зв'язку із закінченням терміну зберігання (том 1 а.с.9).
Відповідно до п.59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з вимогами пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційною адміністративного суду у складі Верховною Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд дійшов висновку щодо застосування норми матеріального права - статті 42 ПК України та зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Таким чином, доводи апелянта про те, що він не отримував податкової вимоги №0008761-1304-2300 є безпідставними.
З аналогічних підстав підлягають відхиленню покликання апелянта на обов'язок контролюючого орану перевіряти повідомлення відповідача про надходження на його адресу рекомендованого листа за номером мобільного телефону НОМЕР_1 ; вкладення до абонентської поштової скриньки ОСОБА_1 бланка повідомлення про надходження поштового відправлення.
Крім того, слід зауважити, що адреса, на яку податковим органом було направлено податкову вимогу № 0008761-1304-2300 від 02.11.2023, є ідентичною тій, що зазначена відповідачем в апеляційній скарзі як його податкова адреса, місце реєстрації та проживання, а отже, контролюючий орган діяв у межах вимог ПК України щодо належного способу вручення. Така обставина підтверджує дотримання формальних вимог при направленні документів і не може бути підставою для визнання їх неотримання як обґрунтованої причини несплати узгодженого податкового зобов'язання.
В частині тверджень відповідача про відсутність у детальному розрахунку суми податкового боргу відомостей про факт виникнення податкового боргу узгодженого грошового зобов'язання, судова колегія зауважує, що згідно з вимогами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку висновкам відповідача про відсутність сум несплачених податкових зобов'язань за самостійно поданими податковими деклараціями, судова колегія зауважує, що розмір непогашеної недоїмки в загальній сумі 12 193,80 грн з єдиного податку з фізичних осіб виник згідно із заявами ОСОБА_1 від 27.11.2014 №б/н про застосування спрощеної системи оподаткування терміном сплати 20.03.2022, 20.08.2023-20.12.2023 в сумі 8 040,00 грн (з урахуванням сплати в сумі 106,20 грн залишок непогашеного зобов'язання становить 7 933,80 грн) та від 24.02.2024 №9038912973 про застосування спрощеної системи оподаткування терміном сплати 20.01.2024-20.03.2024 в сумі 4 260,00 грн (том 1 а.с.14-15).
За змістом апеляційної скарги відповідні обставини відповідачем не спростовуються.
У контексті доводів апелянта щодо подання скарги до контролюючого органу, судова колегія враховує таке.
15.05.2023 позивач прийняв щодо відповідача ППР:
№106087-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов'язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 215,72 грн;
№106088-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов'язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 190,35 грн.
Як стверджує відповідач, вказані ППР ним отримано 28.12.2023 засобами поштового зв'язку.
Надалі, 22.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДПС у Черкаській області з проханням провести звірку по земельному податку, додавши копію свого пенсійного посвідчення.
Приписами статті 56 ПК України регламентовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п.56.2).
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п.56.3).
Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (п.56.5).
Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу (п.56.12).
З наведеного вбачається, що відповідач наділений правом звернення до контролюючого органу вищого рівня (ДПС України) із скаргою про перегляд податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301 протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (п.56.16).
Відповідно до приписів п.286.5 статті 286 ПК України у разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 цього Кодексу; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
З урахуванням означеного, судова колегія зауважує помилковість ототожнення відповідачем процедури оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301 до ДПС України в порядку статті 56 ПК України, та заяви про проведення зустрічної звірки щодо нарахування земельного податку відповідно до приписів п.286.5 статті 286 ПК України (том 1 а.с.77).
Як вбачається з фактичних обставин справи, скарги до ДПС України щодо податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 травня 2023 року № 106087-2407-2301, № 106088-2407-2301, відповідачем не подано.
Таким чином, твердження апелянта про те, що скарга від 22.02.2024 року вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а контролюючий орган має визнати неправомірність ППР від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301 щодо сплати земельного податку, є безпідставними та відхиляються колегією суддів.
Побічно, судова колегія також враховує, що податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023 №106087-2407-2301 на суму 190,35 грн та №106088-2407-2301 на суму 215,72 грн, на які посилається ОСОБА_1 у зустрічному позові та відзиві, щодо земельного податку з фізичних осіб та суми нарахованого податкового зобов'язання відповідно до них, не заявлені позивачем до стягнення у судовому порядку (том 1 а.с.1-2, том 2 а.с.12).
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301 не є предметом адміністративного позову ГУ ДПС у Черкаській області у даній справі.
Надаючи оцінку доводам апелянта про наявність у нього права на звільнення від сплати податків внаслідок форс-мажорних обставин, колегія суддів враховує наступне.
Підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України визначено, що обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Статтями 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки,
З аналізу вищевикладеного вбачається, що військова агресія Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року є, дійсно, форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), що може вплинути на виконання суб'єктами господарювання своїх обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами та об'єктивно унеможливити виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), проте одного лише засвідчення настання форс-мажорної обставини на всій території України недостатньо для висновку про неможливість певного суб'єкта господарювання виконати перед державою та іншими суб'єктами господарювання своїх зобов'язань у зв'язку із настанням такої обставини. Саме сертифікат, що виданий певному суб'єкту господарювання за його зверненням, може підтвердити наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною) та безпосереднім впливом такої обставини саме на цього суб'єкта господарювання і можливістю виконання ним свого обов'язку перед державою та/або іншими суб'єктами господарювання.
Натомість, ОСОБА_1 не подавала до ГУ ДПС у Черкаській області сертифікат торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин.
При цьому, відповідачем не надано документів, які підтверджують неможливість сплати податкових зобов'язань, з яких було б можливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), що сталася в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом такої обставини саме на відповідача та можливістю виконання ним податкового обов'язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов'язку.
При цьому, альтернативою сертифікату торгово-промислової палати України є рішення органу ДПС про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку, визначеного Порядком № 225, яке в матеріалах справи також відсутнє.
Наведене у сукупності свідчить про необгрунтованість доводів апелянта в даній частині.
Як наполягає відповідач, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу ФОП-платники єдиного податку першої та другої груп мають право не сплачувати єдиний податок.
З матеріалів справи вбачається, що у заяві від 27.11.2014 №б/н про застосування спрощеної системи оподаткування ОСОБА_1 вказала ІІ групу єдиного податку та ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати (том 1 а.с.14); у заяві від 24.02.2024 №9038912973 про застосування спрощеної системи оподаткування відповідачем вказано ІІІ групу єдиного податку (том 1 а.с.15).
Відповідно до п.295.1. статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Пунктом 57.3. статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Абзацом 1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПК України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
- фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок. При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, згідно із розрахунком позивача термін сплати податкового зобов'язання (дата виникнення боргу) стосувався періодів: 20.03.2022, 20.08.2023-20.12.2023, 20.01.2024-20.03.2024, тобто, не охоплював період, визначений вказаною вище нормою Закону, за який фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мали право не сплачувати єдиний податок (том 1 а.с.90).
Наведене у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного адмінітративного позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі за зустрічним адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак