Справа № 580/12214/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
25 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
09 грудня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що полягає:
у порушенні відповідачем імперативних вимог норми, що викладена у абзаці 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР;
у не направленні за належністю звернення (заява №27/03/2024 від 27.03.2024 про надання довідок за формою Додатку №2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.2008 року №45 в порядку норм Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР - Додаток 2), за наявності для цього правових підстав, для вирішення порушеного питання по суті;
у порушенні права на звернення, що внормоване статтею 40 Конституції України, та права на належне врядування органом державної влади, яким є відповідач;
- зобов'язати відповідача направити заяву №27/03/2024 від 27.03.2024 (яка знаходиться у розпорядженні та володінні відповідача) про надання довідок за формою Додатку №2 з врахуванням вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". належному та уповноваженому органу державної влади системи Міністерства внутрішніх справ України для вирішення порушеного питання по суті, про що повідомити позивача.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дати отримання копії ухвали; вказано про те, що позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:
обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено яким саме відповідачем;
доказів на підтвердження обставин та копії власного звернення до колишнього роботодавця/страхувальника/податкового агента;
відомості про рішення Уряду про підвищення оплати праці службовцям за прирівняною посадою, попередню довідку про грошове забезпечення, наказ про звільнення зі служби;
обґрунтованого клопотання про залучення третьої особи;
обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та повідомлення з якою саме датою пов'язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом щодо довідки від колишнього роботодавця та/або правонаступника.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків за адміністративним позовом; надано позивачеві для усунення недоліків позовної заяви додатково п'ять днів з дати отримання копії ухвали; вказано про те, що позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом:
обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено яким саме відповідачем;
доказів на підтвердження обставин та копії власного звернення до колишнього роботодавця/страхувальника/податкового агента;
відомості про рішення Уряду про підвищення оплати праці службовцям за прирівняною посадою, копію наказу про звільнення зі служби;
обґрунтованого клопотання про залучення третьої особи, інших учасників;
обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та повідомлення з якою саме датою пов'язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом щодо довідки від колишнього роботодавця та/або правонаступника.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто зазначених недоліків позовної заяви; ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт зазначає про те, що його позовна заява містить виключно вимоги, що стосуються порушення відповідачем обов'язку, який внормовано у абзаці 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, тобто порушення права на звернення.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та 07 травня 2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
Стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як убачається із матеріалів справи, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вимогу зобов'язального характеру формує з урахуванням Закону України «Про звернення громадян», проте Верховна Рада України прийняла Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру»; позивач не обґрунтовує вимоги щодо мети отримання довідки, проте надає копію довідки за формою 2 до Порядку №45, видану Головним управлінням ДФС у Черкаській області, яке не припинене; позивач не обґрунтовує зміст і характер порушеного права.
23 грудня 2024 року позивачем подано заяву про усунення недоліків, за змістом якої просив припинити порушення його конституційних прав в інтересах відповідача та відкрити провадження у праві № 580/12214/24.
Надалі, продовжуючи позивачу строк для усунення недоліків, суд першої інстанції вказав, що позивач не обґрунтовує вимоги щодо мети отримання довідки, проте надає копію довідки за формою 2 до Порядку №45, видану за нормами чинними на 01.03.2018 Головним управлінням ДФС у Черкаській області, яке не припинене та не вказує на підставі яких норм права обраний відповідач має вчинити дії: направити заяву від 27.03.2024 №27/03/2024 про надання довідок за формою Додатку №2 з врахуванням вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 01.02.2008 року №45, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 за формою Додатку №2 Порядку №45 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій; частину вимог зобов'язального характеру позивач формує про направлення належному та уповноваженому органу державної влади системи Міністерства внутрішніх справ України для вирішення порушеного позивачем питання по суті; оскільки довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком №45, то позивач у контексті сформованих вимог не визначає учасником Головний сервісний центр МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградськім областях та/або Головне управління ДФС у Черкаській області у розумінні статті 48, 49 КАС України.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24).
Водночас невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо).
Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22 (пункт 58), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.30).
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/150/23, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов'язком визначення способу захисту.
За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/220/24 незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
На підставі вищенаведеного в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково та передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 .
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 312, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року скасувати, а справу № 580/12214/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку