Справа № 580/9867/23 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
24 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у формі рішення про відмову від 20.06.2023 №023830023700 у призначенні дострокової пенсії по віку;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову від 20.06.2023 №023830023700 з причини того, що заявником не надані висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти медичний висновок від 30.01.2019 №15 про дитину-інваліда віком до 18 років та медичний висновок від 06.01.2022 №2 про дитину-інваліда віком до 18 років, як документи, які підтверджують інвалідність дитини з діагнозом Аутизм, дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити дострокову пенсію по віку громадянці ОСОБА_1 , з урахуванням визнання медичного висновку від 30.01.2019 №15 про дитину-інваліда віком до 18 років та медичного висновку від 06.01.2022 №2 про дитину-інваліда віком до 18 років, як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до досягнення шестирічного віку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що пенсійний фонд мав застосувати п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та призначити дострокову пенсію у зв'язку з важкістю діагнозу дитини, незважаючи на не встановлення інвалідності у віці до 6 років.
Звернула увагу суду на те, що медичні висновки від 30.01.2019 №15 та від 06.01.2022 №2 про дитину-інваліда віком до 18 років підтверджують діагноз дитини, що не було враховано судом першої інстанції.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем до органів Пенсійного фонду України не було надано висновку комісії МСЕК, в якому було б зазначено, що її син мав медичні показання для визнання його дитиною із інвалідності до досягнення шестирічного віку.
Також наголосив, що висновок про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку може бути надано виключно комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
13.06.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області з заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності, виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке за результатами розгляду вищевказаної заяви прийнято рішення від 20.06.2023 № 023830023700, яким відмовлено у призначенні пенсії матері особи з інвалідністю з дитинства згідно з ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" оскільки позивачем не надано висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Вважаючи рішення про відмову у призначені дострокової пенсії за віком протиправними, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність умов, які б надавали позивачу право на призначення дострокової пенсії за віком.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Зазначене положення кореспондується також з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, згідно з якою жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (ст. 94).
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали дітей з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).
За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства.
Загальний підхід до змістовного наповнення поняття "особа з інвалідністю" на момент виникнення спірних відносин установлювався в ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а також у ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до абз. 3 ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV дитина з інвалідністю це особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Визначення терміну "інвалідність з дитинства" не міститься ані в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", ані в Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".
За змістом абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п. 14 цього Положення причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-ІV встановлено, що пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям дітей з інвалідністю з дитинства та дітей з інвалідністю до 18 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.
В абз. 11 пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 установлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).
Пунктами 2, 17, 2.18 Порядку № 22-1 визначено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідний висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Із вказаного встановлено, що мати дитини з інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а та постановах Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №510/475/17, від 19.01.2022 у справі №636/2618/17
Згідно з медичним висновком №15 Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.Ю. Ющенка" про дитину інваліда віком до 18 років (направляється в районне (міське) управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, опікуна) від 30.01.2019 дитині ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено захворювання: Дитячий аутизм. ЗНМ І рівня. Висновок: існуюче захворювання (патологічний стан) відповідає розділу Х пункту 3.5 підпункту "Перелік медичних показань, що дають право на отримання соціальної допомоги дітям-інвалідам віком до 18 років, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516.
Відповідно до медичного висновку №2 КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня" про дитину інваліда віком до 18 років (направляється в районне (міське) управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, опікуна) від 06.01.2022 дитині ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено захворювання: Дитячий аутизм. ЗНМ І-ІІ рівня. Резидуальна енцефалопотія. Висновок: наявне захворювання (патологічний стан) згідно наказу ДОЗ КОДА №895 від 08.08.2013 п. 1.6 та п.2.7 підлягає оформленню на категорію підгрупи "А" на 2 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 08.09.2023 року №0200-0206-8/89062 звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради", яким просило надати висновок ЛКК, чи мав медичні показники ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 для визнання його дитиною з інвалідністю до настання 6-ти річного віку.
Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" листом від 28.09.2023 №29/7603 повідомило Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі батьків вперше звернувся за медичною допомогою до дитячого психіатра 06.08.2018, рішенням стаціонарного ЛКК від 30.01.2019 №5 пацієнт вперше визнаний інвалідом з дитинства з приводу психічного захворювання строком до 18-ти років. Так, як в КНП "ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР" відсутня підтверджуюча медична документація з інших медичних закладів, визнати ОСОБА_2 дитиною-інвалідом до настання 6-ти річного віку не є можливим.
Отже інвалідність ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена медичним висновком №15 Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.Ю. Ющенка" про дитину інваліда віком до 18 років від 30.01.2019 після досягнення ним шестирічного віку, водночас позивачем не надано висновок ЛКК про те, що її син до досягнення шестирічного віку мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю.
Посилання апелянта на тяжкий діагноз дитини, не спростовує встановлених судом обставин неподання позивачем висновку ЛКК про те, що її син мав медичні показання для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку та/або висновку МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Також, колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на медичні висновки №15 від 30.01.2019 та №2 від 06.01.2022, оскільки вказані висновки не містять інформації про те, що її син мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, а посилання на інформацію з міжнародного класифікатору хвороб не можуть слугувати підставою, що виключає необхідність подання вищезазначених документів до органів Пенсійного фонду України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалене судом рішення не позбавляє позивача права повторно звернутись до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю, надавши, при цьому, висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку або висновок МСЕК про час настання інвалідності.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню
Текст постанови виготовлено 24 червня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма