Справа № 640/7179/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
24 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України, Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції при Міністерстві у справах ветеранів України від 02.12.2021 р. № 3, яким відмовлено ОСОБА_1 в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції при Міністерстві у справах ветеранів України встановити факт одержання поранення (ушкодження здоров'я) ОСОБА_1 від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
28 лютого 2025 року Міністерство у справах ветеранів України подало відзив на апеляційну скаргу в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 17.05.2018 року №1426-52023 та від 12.04.2022 року №529-5000989694.
Відповідно до довідки МСЕК від 26.01.2017 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання на строк до 1 лютого 2018 року.
Також, у матеріалах справи наявна довідка МСЕК від 13.07.2020 року, якою ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання на строк до 13 липня 2022 року.
Згідно довідки МСЕК від 25.01.2024 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності: загальне захворювання на строк до 1 лютого 2026 року.
У березні 2019 року позивач звернувся до Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції про встановлення факту поранення, що він зазнав від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції 21 січня 2015 року у м. Горлівка Донецької області.
Рішенням Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції від 11.04.2019 №4/ІІІ/8 відмовлено у встановленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції відповідно до підпункту 2 пункту 5 Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №306, оскільки поранення (ушкодження здоров'я) позивачем одержано 21.01.2015 на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправним рішення Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції від 11.04.2019 №4/ІІІ/8 про відмову у встановленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції.
Зобов'язано Міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) ОСОБА_1 від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з урахуванням висновків суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року, апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року без змін.
У жовтні 2021 року, позивач звернувся до Міжвідомчої комісії з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з заявою щодо повторного розгляду його заяви про встановлення факту одержання поранення від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції з урахуванням висновків суду.
Рішенням Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях від 2 грудня 2021 року №3/ІІІ/12, відмовлено ОСОБА_1 в установленні факту одержання поранення (ушкодження здоров'я) від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння 21.01.2015 на території проведення антитерористичної операції відповідно до абзацу третього пункту 4 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист)" та підпункту 2 пункту 5 Порядку встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 306, оскільки поранення (ушкодження здоров'я) одержано на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Листом від 08.12.2021 року №12846/02/09.3-21 Міністерства у справах ветеранів України повідомлено про те, що зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманим особами, визначений Порядком встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 306. Згідно з доданими до заяви документами, які передбачені пунктом 4 Порядку, 21.01.2015 позивач отримав осколкові поранення під час артилерійського обстрілу на території здійснення антитерористичної операції, а саме с. Комсомолець, місто Горлівка Донецької області.
Однак, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (у редакції від 07.11.2014) м. Горлівка Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Отже, у міжвідомчої комісії відсутні правові підстави для встановлення факту, заявленого до встановлення, оскільки відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р у місті Горлівка Донецької області станом на 21.01.2015 року органи державної влади тимчасово не здійснювали або здійснювали не в повному обсязі свої повноваження.
Вважаючи вказані дії Комісії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу третього пункту 4 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993 (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесені особи з інвалідністю з числа осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних: від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу шостого пункту 4 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.04.2018 №306, якою затверджено "Порядок встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я" (далі - Постанова №306).
Цей Порядок визначає процедуру встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів) на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції (далі - територія проведення антитерористичної операції). (п.1 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Постанови №306 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення факту одержання особою ушкодження здоров'я від боєприпасів (далі - постраждала особа) на території проведення антитерористичної операції ухвалюється міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Пунктом 1 розділу ІІ Постанови "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань установлення фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції" від 25.09.2018 №1411 (далі - Постанова №1411) визначено, що основним завданням міжвідомчої комісії є прийняття рішень про встановлення (відмову у встановленні) фактів отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів, військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів) до 01 грудня 2014 року,- на території проведення антитерористичної операції, з 01 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції (далі - територія проведення антитерористичної операції).
Пунктом 4 Постанови №306 передбачено, для встановлення факту одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції постраждала особа або її представник за дорученням, оформленим в установленому законом порядку, надсилає Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції заяву за формою, встановленою Мінсоцполітики.
До заяви додаються такі документи:
копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, дату і місце народження, серію та номер паспорта, ким і коли виданий паспорт та реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;
копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
копії первинної медичної облікової документації, форми яких затверджені МОЗ;
висновок медичного експерта, що засвідчує факт отримання поранень чи інших ушкоджень здоров'я від боєприпасів;
копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу і причину інвалідності;
довідка про відсутність (наявність) судимості за злочин проти основ національної безпеки України або злочин проти громадської безпеки у постраждалої особи (у разі надання згоди постраждалої особи або її представника, висловленої у письмовій формі, додається за запитом міжвідомчої комісії);
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження стосовно факту отримання постраждалою особою поранень чи інших ушкоджень здоров'я від боєприпасів (у разі надання згоди постраждалої особи або її представника, висловленої у письмовій формі, додається за запитом міжвідомчої комісії);
інші документи, які можуть засвідчити отримання постраждалою особою ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції.
З огляду на це, право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни виникає також у осіб з інвалідністю внаслідок зокрема поранень від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції
Отже, наведеною нормою законодавець пов'язав право особи на отримання відповідного статусу з датою, територією та причиною одержання поранення, тобто у сукупності всіх наведених обставин.
Таким чином, до правовідносин щодо встановлення такого статусу, застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинний в момент одержання поранення чи інших ушкоджень здоров'я.
Відповідно до абз. 6 п. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.04.2018 №306, якою затверджено "Порядок встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я" (далі - Порядок №306).
Вказаним Порядком визначено процедуру встановлення зв'язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння (далі - ушкодження здоров'я від боєприпасів), зокрема: на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Підставою для відмови у встановленні ОСОБА_1 факту одержання поранення від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції слугувало те, що поранення (ушкодження здоров'я) одержано на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Як зазначає позивач, 21 січня 2015 року на території проведення антитерористичної операції в м.Горлівка Донецької області ним отримано осколкове поранення затилкової частини голови, грудини, лівого стегна, в/з правої голені.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12014050150001578: Дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 29.09.2015; ПІБ потерпілого заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): ОСОБА_1 ; Дата та час внесення до ЄРДР відомостей про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 30.09.2015 01:12:44.
Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 21.01.2015 року приблизно о 15:00 год. під час артилерійського обстрілу селища Комсомолець у м.Горлівка Донецької області з метою порушення громадянського порядку та залякування населення, що свідчить про вчинення терористичного акту, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були спричинені тілесні ушкодження, а саме оскольчаті поранення лівого стегна та лівої голені.
Район проведення антитерористичної операції та період її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ. Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджується Кабінетом Міністрів України. (п.2 Порядку №306).
Згідно із п.3 Порядку №306 рішення про встановлення факту одержання особою ушкодження здоров'я від боєприпасів (далі - постраждала особа) на території проведення антитерористичної операції ухвалюється міжвідомчою комісією з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Положення про міжвідомчу комісію та її склад затверджує Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії входять представники Мінветеранів, Мінсоцполітики, МОЗ, Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, Адміністрації Держприкордонслужби, а також за згодою - Офісу Генерального прокурора, СБУ. До роботи міжвідомчої комісії можуть залучатися фахівці інших державних органів та представники громадських об'єднань (за згодою).
Відповідно до п.4 Порядку №306 для встановлення факту одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях постраждала особа або її представник за дорученням, оформленим в установленому законом порядку, надсилає Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції заяву за формою, встановленою Мінсоцполітики та перелік документів, визначений цим пунктом.
Зі змісту положень пп.2 п.5 Порядку №306 вбачається, що міжвідомча комісія відмовляє у встановленні факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров'я у разі, коли: ушкодження здоров'я від боєприпасів отримане не в період і не на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях
З аналізу зазначених норм права слідує, що обов'язковою умовою для застосування положень ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Порядку №306, є доведення належними та допустимими доказами одержання постраждалою особою, зокрема з 01 грудня 2014 поранення чи іншого ушкодження здоров'я від боєприпасів, на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення (розмежування), під час проведення антитерористичної операції.
Отже, у разі не підтвердження таких обставин, підстави для застосування вказаних положень, відсутні.
Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" станом на 07.11.2014 року місто Горлівка було віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" станом на 18.02.2015 року місто Горлівка було віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
При цьому, загальновідомою обставиною є те, що місто Горлівка є тимчасово окупованою територією з 2014 року.
Отже, станом на час отримання позивачем поранення, останній перебував на території міста Горлівка, на території якої органи державної влади не здійснювали свої повноваження.
Крім того, розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07 листопада 2014 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" станом на 07.11.2014 року та станом на 18.02.2015 року не містять переліку територій, які перебували на лінії зіткнення (розмежування).
При цьому, саме Наказом №309 встановлений перелік територій, за якими можливо встановити факт одержання ушкоджень здоров'я від боєприпасів, а саме: на території де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Зазначений перелік охоплює період отримання позивачем тілесних ушкоджень (21.01.2015), а тому має бути застосований до спірних правовідносин.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що до правовідносин, які виникли між сторонами, має застосовуватись та редакція законодавства, яка діяла на момент подання позивачем заяви про встановлення відповідного факту, тобто станом на березень 2019 року.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 січня 2024 року у справі №380/13615/21.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний висновок є правомірним, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У підсумку колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом оцінки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.