П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12411/25
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусик А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 420/12411/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2025 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ВП №73738093 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем не взято до уваги, що для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови: - факт невиконання рішення про зобов'язання боржника виконати певні дії; - невиконання зумовлено неповажними причинами.
Як результат, на переконання позивача, державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не враховано викладені обставини, а саме факт повного виконання рішення суду Головним управлінням в межах, допустимих діючим законодавством, до відкриття виконавчого провадження, що призвело до порушення норм законодавства, що стосується притягнення боржника до відповідальності згідно з вимогами Закону №1404.
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що здійснення розрахунку на доплату пенсії та внесення рішення до реєстру судових рішень, з урахуванням скасування Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.
Крім цього, відповідач звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, а також не зазначено, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення коштів та внесення відповідних змін до кошторису.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2025 року у справі № 420/12411/25 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73738093 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що частина 2 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а не сплачений судовий збір.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі №420/23682/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01 березня 2022 року за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , проіндексованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01 березня 2023 року за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , проіндексованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вищевказане судове рішення набрало законної сили - 23.11.2023.
18.12.2023 Одеським окружним адміністративним судом по справі №73738093 видано виконавчі листи.
Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі №420/23682/23, яке набрало законної сили 23.11.2023 ОСОБА_1 16.01.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2022, проіндексованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», без обмеження максимальним розміром та 01.03.2023, проіндексованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верста населення у 2023році» без обмеження максимальним розміром.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2024 становить 29399,48 грн.
Також судом встановлено, що сума доплати за період з 01.03.2022 по 01.01.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 95303,75грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
05.01.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 05.01.2024 ВП №73738093, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №420/23682/23 від 18.12.2023, виданого Одеським окружним адміністративним судом.
15.04.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.04.2025 ВП №73738093 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн., винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 420/23682/23 від 18.12.2023, виданого Одеським окружним адміністративним судом.
Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплати пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Щодо стягнення судового збору суд зазначив, що у даних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як особа, яка оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірне питання, в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується правильності висновків суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідача судового збору.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з таких міркувань.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зауважує, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже з системного аналізу вказаних норм вбачається, що визначальним для визначення сторони в якості суб'єкта владних повноважень є здійснення ним у спірних правовідносинах публічно-владно управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень та факти виникнення спору у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 справі №815/4246/17 зазначив, що при зверненні органу влади до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (пункт 1 частина 1 статті 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (як суб'єкт владних повноважень) (пункт 3 частина 1 статті 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов'язку звернення до суду (як суб'єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (п.5 ч.1 ст.19 КАС України).
Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.
Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяло не як суб'єкт владних повноважень, а як юридична особа до суб'єкта владних повноважень - відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо оскарження постанов старшого державного виконавця цього відділу, винесених в рамках виконавчих проваджень, будучи їх стороною, в межах наданих пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України.
Верховний Суд у вказаній вище постанові дійшов висновку, що цей спір не є «компетенційним» (у значенні п.3 ч.1 ст.19 КАС), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції органу пенсійного фонду.
Колегія суддів також не приймає до уваги численні посилання апелянта на судові рішення Одеського окружного адміністративного суду та Верховного Суду, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як особа, яка оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень та про застосування положень ч.1 ст.139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору.
Апеляційний суд зауважує, що правильність вирішення судом першої інстанції справи по суті апелянтом не оскаржується, а відтак, колегія суддів, в силу положень частини 1 статті 308 КАС України не надає оцінку не оскарженій частині рішення суду.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 420/12411/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик