П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26818/24
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 420/26818/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.04.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення 4142,48 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 06.03.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4142,48 грн за період з 01.03.2018 по 06.03.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач проходила службу в ГУ ДСНС України в Одеській області. 06 березня 2021 року виключена зі списків особового складу. 08.07.2024 звернулася до 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017-2018 рік та індексації різниці з 01.03.2018 по день звільнення. Однак, листом від 25.07.2024 позивачці було відмовлено, у зв'язку із чим звернулась до суду з даним позовом.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що наймані працівники за свою роботу отримують заробітну плату, а особи рядового і начальницького складу - грошове забезпечення, яким був позивач. Грошове забезпечення зарплатою не вважається. Та й відносини, у яких перебуває особа рядового і начальницького складу розглядаються не як трудові, а як служба. На осіб рядового і начальницького складу не поширюється норми Кодексу Законів про працю України, з ними не укладається трудовий договір (лист Мінсоцполітики від 24.07.2013 р. №о 774/13/84-13). Відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення за періоди служби ОСОБА_1 з квітня 2017 року по 06 березня 2021 року проводилась у межах кошторисних призначень 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області на відповідні роки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15.04.2025 у справі № 420/26818/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язав 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.04.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
Визнав протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення 4142,48 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 06.03.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язав 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4142,48 грн за період з 01.03.2018 по 06.03.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється відповідачем виключно в межах бюджетних асигнувань;
- суд першої інстанції не врахував, що позивач був особою начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту, а не працівником, а відтак положення КЗпП на позивача не поширюються;
- апелянт акцентує увагу, що розрахунок позивача є помилковий, та не враховує підвищення грошового забезпечення яке тривало за спірний період(зокрема з січня 2019 року по лютий 2021 року) та підтверджується довідкою про нараховане грошове забезпечення за цей період.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в 6 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України в Одеській області.
06.03.2021 виключена зі списків особового складу, що не заперечується учасниками процесу.
На звернення представника позивача 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Одеській області листом №60 33-1129/60 33 від 25.07.2024 зазначено, що , індексація грошового забезпечення за періоди служби ОСОБА_1 з квітня 2017 року по 05.03.2021 проводилась у межах кошторисних призначень 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області на відповідні роки. Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 06.03.2021 по 22.10.2023 повідомлено, що 05.03.2021 ОСОБА_1 було звільнено з лав ДСНС.
Позивачка, вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплачував їй індексацію грошового забезпечення в належному розмірі, звернулась до суду з вказаним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Вказане в свою чергу свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу «індексації-різниці» в розмірі 4142,48 грн. щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 по 06.03.2021.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Ключові питання щодо індексації грошового забезпечення позивача, які потребують вирішення в контексті розгляду даної справи стосуються:
- визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018;
- уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати й розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 06.03.2021.
Вирішуючи спірне питання про визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018, колегія суддів зазначає про таке.
Так, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави колегії суддів дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Апеляційним судом встановлено, що з січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Посадовий оклад змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, а відтак для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Тобто нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за спірний період має відбуватись з одночасним визначенням січня 2008 року, як базового місяця для проведення індексації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та у постанові від 28.09.2022 по справі №400/1119/21.
При цьому, суд наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року.
Щодо уяснення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо підстав виплати та розміру так званої «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 06.03.2021.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що термін «індексація-різниці» фактично запроваджений Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, як позначення другого виду індексації грошового забезпечення право на яку виникає на підставі абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Верховний Суд у пункті 106 вказаної постанови виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Так, Верховний Суд у пункті 108 тієї ж постанов дійшов висновку, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 28 серпня 2023 року по справі № 420/17338/22, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці цей вид індексації за період з 01.03.2018 по 12.09.2023.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Як вбачається з матеріалів справи, грошове забезпечення позивачки у лютому 2018 року становило 7367,49 грн., а в березні 2018 року становило 7688,16 грн.
Тобто, грошовий дохід внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 320,67 грн.
В свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 320,67 грн. = 4142,48 грн.
Таким чином, за період з 01.03.2018 по 06.03.2021 сума індексації з урахуванням абз. 4,6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій 4142,48 грн на місяць.
Враховуючи викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що розрахунок позивача є помилковий, та не враховує підвищення грошового забезпечення яке тривало за спірний період, що підтверджується довідкою про нараховане грошове забезпечення за цей період з огляду на таке.
З аналізу змісту наданих відповідачем довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачки за спірний період видно, що посадовий оклад ОСОБА_1 , зокрема з січня 2019 року по лютий 2021 року, залишався не змінним, а, власне, підвищення грошового доходу відбувалося лише за рахунок нарахування та виплати позивачці премій у вказаний період.
Таким чином, вказані аргументи колегією суддів до уваги не приймаються.
Колегія суддів вважає неспроможними посилання апелянта на те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється відповідачем виключно в межах бюджетних асигнувань, позаяк Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відтак, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо тверджень апелянта, що неможливість поширення на позивача положень КЗпП України за умови, що останній був особою начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту, а не працівником апеляційний суд зазначає про таке.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа №240/4911/18), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17).
За наведеного є помилковими доводи відповідача про непоширення положень КЗпП України на позивача, як особу начальницького складу, якому присвоєно спеціальне звання служби цивільного захисту, та на спірні правовідносини.
За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 420/26818/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк