П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1796/25
Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.,
повний текст судового рішення
складено 19.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
У січні 2025 року ТОВ «СТІЛЛІ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000179/2 від 17.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що з наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару. На переконання позивача, відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. За таких умов оскаржуване рішення відповідач прийняв необґрунтовано і протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року позов задоволено повністю.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 01.05.2024 року між ANXIN HOGAN SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт №9, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття.
Відповідно до пункту 1.5. Контракту №9, номенклатура товару та ціни визначаються у Інвойсах до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 2.1. Контракту №9, всі ціни визначаються у інвойсах продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.
Пунктом 2.2. Контракту №9 встановлено, що загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у Інвойсах протягом дії цього Контракту.
Згідно з пунктом 3.1. Контракту №9, умови поставки визначаються в інвойсах.
Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень Покупця та наявності товару на складі Продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо Продавець виставив Покупцю інвойс (п.3.2., п.3.3. Контракту №9).
Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. Контракту №9, товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті. Вартість упаковки включена в ціну та не підлягає додатковій оплаті.
11.09.2024 року на виконання умов Контракту №9, продавцем було виставлено інвойс №27НВ з переліком товарів на загальну суму 67837,13 доларів США. Визначено умови поставки - FCA Хелм.
Судом також встановлено, що між ТОВ «СТІЛЛІ» (Клієнт) та ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 21.07.2023 року №21072023-01 (далі - Договір транспортного експедирування).
Відповідно до п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 Договору транспортного експедирування, Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.
Експедитор надає Клієнту, на умовах, передбачених цим договором, всі види допоміжних і супутніх послуг, пов'язаних з належним здійсненням транспортного експедирування та перевезенням вантажів, в тому числі, але не обмежуючись, виконує роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, сортуванням, складуванням, зберіганням вантажу; веде облік руху вантажу по маршруту слідування; організовує спеціалізовану охорону вантажу, а також його супровід силами Експедитора; здійснює перевірку і оформлення товаросупровідної документації, а також її розсилання за належністю; надає інші види супутніх послуг.
Виконуючи обов'язки за цим Договором, Експедитор може надавати послуги з організації перевезень вантажів автомобільним, залізничним та іншими видами транспорту по території України, а також інших держав.
В рамках даного Договору Експедитор діє від свого імені і за дорученням Клієнта.
Згідно з п.3.1.1 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: зобов'язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов'язаними з перевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням (далі - ТЕО) зовнішньоторговельних вантажів Клієнта.
Відповідно до п.3.1.2 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор зобов'язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок Клієнта.
Пунктом 3.1.11 Договору транспортного експедирування передбачено, що Експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків за даним договором третіх осіб, залишаючись відповідальним перед Клієнтом за належне виконання цього Договору. Експедитор гарантує страхування своєї відповідальності на загальну суму не менше 8000000,00 грн..
Відповідно до договору-заявці №СМП-2 від 13.10.2024 року, ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) узгодили надання транспортних послуг за маршрутом Польща (м. Хелм) - Україна (м.Одеса) з використанням транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 з причепом з державним номером НОМЕР_2 .
Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 14.10.2024 року, ФОП ОСОБА_1 надала послуги з перевезення товару маршрутом Польща (м. Хелм) - України (м. Одеса) з використанням транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 з причепом з державним номером НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про вартість міжнародного перевезення вантажу від 15.10.2024 року №3917/2, яка складена ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» відповідно до договору транспортного експедирування №21072023-01 від 21.07.2023 року, вартість автоперевезення у авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом Польща (м. Хелм) - Україна (м.Одеса) складає:
- від м. Хелм до п/п Яготин - 12831,79 грн.;
- від п/п Яготин до м. Одеса - 72713,43 грн..
Вартість транспортних послуг, яка вказана у довідці про вартість міжнародного перевезення вантажу від 15.10.2024 року №3917/2, відповідає рахунку на оплату від 14.10.2024 року №2273, який виставлений ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» на адресу ТОВ «СТІЛЛІ».
17.10.2024 року декларантом позивача подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №24UA500020008735U8. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 16.10.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) №27HB від 11.09.2024 року; міжнародна автотранспортна накладна (CMR) B/N від 14.10.2024 року; сертифікат про походження товару №C24MA09T1FU70011 від 14.09.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №2273 від 14.10.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3917/2 від 15.10.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №9 від 01.05.2024 року; договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 21.07.2023 року; договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023 року; договір (контракт) про перевезення №СМП-2 від 13.10.2024 року; інші некласифіковані документи (акт про зважування ТЗ з вантажем) №0000609930 від 16.09.2024 року; інші некласифіковані документи (лист відправника Б/Н) від 16.10.2024 року.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак декларантом позивача повідомлено, що було подано всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надатися не будуть.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000179/2 від 17.10.2024 року.
В обставинах прийняття оскаржуваного рішення зазначено, що митним органом було проведено аналіз бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів є більшим, ніж заявлено декларантом.
З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000179/2 від 17.10.2024 року, відповідачем були виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:
1) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано;
3) довідка про транспортні витрати від 15.10.2024 року №3917/2 складена відносно договору про перевезення від 21.07.2023 року №21072023-01 між ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» та ТОВ «СТІЛЛІ», але у автотранспортній накладній CMR від 14.10.2024 року №B/N фактичний перевізник є інше підприємство, а саме ФОП « ОСОБА_1 »;
4) подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 15.10.2024 року №3917/2, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
5) п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
Також згідно оскаржуваного рішення, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим і становить: товар №1 - 10,93 дол. США/пар. (МД від 28.03.2024 року №UA209170/2024/25605), ніж заявлено 6,4085 дол. США/пару; товар №2 - 9,51 дол. США/пар. (МД від 01.03.2024 року №UA209190/2024/004980), ніж заявлено 5,9069 дол. США/пару; Керуючись наявними відомостями, коригування митної вартості здійснено саме в межах таких орієнтирів.
Отже, оскаржуваним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000179/2 від 17.10.2024 року, скориговано митну вартість товару, у зв'язку з чим позивачу визначено до сплати додатково мита у розмірі 197569,96 грн. та ПДВ у розмірі 434653,93 грн., що підтверджується митною декларацією №24UA500020008744U3 від 17.10.2024 року, яка подана з урахуванням рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000179/2 від 17.10.2024 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. В рішенні не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що позивачем не надано до митного оформлення документів, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням у відповідності до вимог п.2 ч.10 ст.58 МК України. Колегія суддів не погоджується з такими доводами митного органу, виходячи з наступного.
Згідно з ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, з огляду на положення ст.58 МК України витрати на пакування додаються до митної вартості товару лише у тому випадку, коли вони не включені до ціни товару.
Як зазначено вище, товар поставляється на умовах FCA Хелм (Інкотермс 2010).
Відповідно до п.5.1 Контракту №9, вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.
Згідно з Правилами Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
Відповідно до статті А9 Правил Інкотермс 2010 щодо FCA, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.
Отже, відповідно до умов зазначеного контракту та умов поставки товару FCA (Інкотермс), обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування закладаються постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягають.
Тобто, визначена у контракті ціна за товар вже включає у себе витрати, пов'язані із пакуванням товару, що означає, що витрати, пов'язані з пакуванням товару несе продавець, а не покупець, у зв'язку із чим, зауваження відповідача щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів, що підтверджують вартість пакування, є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17, від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.
Також в оскаржуваному рішенні митний орган послався на не підтвердження декларантом витрат на транспортування оцінюваного товару, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, п.6 ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом надано відповідачу довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу від 15.10.2024 року №3917/2, відповідно до якої, вартість транспортних витрат з перевезення вантажу згідно з договором транспортного експедирування №21072023-01 від 21.07.2023 року у авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом м. Хелм (Польща) - Одеса (Україна) складають:
- від м. Хелм до п/п Яготин - 12831,79 грн.;
- від п/п Яготин до м. Одеса - 72713,43 грн..
Страхування вантажу не проводилося.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Наказ №599 також містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, у вказаному Наказі №599 зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Отже, оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, можна вважати, що надана позивачем контролюючому органу довідка про вартість міжнародного перевезення вантажу від 15.10.2024 року №3917/2, яка містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, згідно з яким, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Колегія суддів звертає увагу, що відомості, зазначені в довідці про вартість міжнародного перевезення вантажу від 15.10.2024 року №3917/2, повністю узгоджуються з рахунком на оплату від 14.10.2024 року №2273, який виставлений ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» на адресу ТОВ «СТІЛЛІ», а також з міжнародною товарно-транспортно накладною (CMR) б/н від 14.10.2024 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з переліку та змісту документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, таких документів достатньо для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що довідка про транспортні витрати від 15.10.2024 року №3917/2 складена відносно договору про перевезення від 21.07.2023 року №21072023-01 між ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» та ТОВ «СТІЛЛІ», але у автотранспортній накладній CMR від 14.10.2024 року №B/N фактичний перевізник є інше підприємство, а саме ФОП « ОСОБА_1 ». З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з умовами Договору транспортного експедирування №21072023-01 від 21.07.2023 року, ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (Експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.
Згідно з п.3.1.1 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор: зобов'язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов'язаними з перевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням зовнішньоторговельних вантажів Клієнта.
Відповідно до п.3.1.2 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор зобов'язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок Клієнта.
Пунктом 3.1.11 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов'язань за цим договором Експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків за даним договором третіх осіб, залишаючись відповідальним перед Клієнтом за належне виконання цього Договору.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Стаття 8 вказаного Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, серед яких: надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» для перевезення вантажу за маршрутом Польща (м. Хелм) - України (м. Одеса) залучила перевізника ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується договором-заявкою №СМП-2 від 13.10.2024 року.
Залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Отже, у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) б/н від 14.10.2024 року зазначено фактичного перевізника, який діяв на замовлення ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС». При цьому, ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» є експедитором, тобто організовує транспортування вантажу за весь час маршруту та з метою надання такої послуги залучає третіх осіб, тобто перевізників. А тому, наявність у накладній відомостей про третю особу фактичного перевізника не суперечить змісту наданих декларантом документів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 по справі № 826/66/14.
Таким чином, наведені митного органу доводи про на не підтвердження декларантом витрат на транспортування оцінюваного товару та посилання довідку про транспортні витрати від 15.10.2024 року №3917/2, є необґрунтованими та безпідставними.
Також в оскаржуваному рішенні відповідач стверджує, що подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 15.10.2024 року №3917/2, не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування. Однак, такі доводи відповідача спростовуються тим, що в інвойсі від 11.09.2024 року №27НВ визначено умови поставки товару - FCA Хелм, а перевезення з м. Хелм, (Польща) до м. Одеса (Україна) здійснено автотранспортом, про що складено довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу від 15.10.2024 року №3917/2.
Щодо тверджень відповідача про відсутність замовлення, яке передбачене п.3.2 Контракту, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.3 Контракту №9, умови поставки визначаються в інвойсах. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень Покупця та наявності товару на складі Продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо Продавець виставив Покупцю інвойс.
З положень Контракту №9 вбачається, що замовлення взагалі не має містити інформацію про ціну та вартість товару, а за результатом опрацювання замовлення постачальником виставляється відповідний інвойс на поставку продукцію, в якому містяться, зокрема умови поставки та ціна/вартість товару.
Тобто для сторін Контракту №9 замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, а з точки зору документа, який має юридичне значення, таке замовлення сторонами Контракту не розглядається.
Таким чином з Контракту №9 вбачається, що саме Інвойс №27НВ від 11.09.2024 року закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою, в тому числі щодо ціни та загальної вартості товару, та є документом, що закріплює обов'язки для сторін.
Також стосовно посилання митного органу на ненадання декларантом «замовлення», слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.3. ст.53 МК України на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.4 ст.53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах 2 та 3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
З наведених норм вбачається, що такий документ як «Замовлення», або подібний до нього за сутністю, в вищезазначеному переліку документів відсутній, але митний орган визначив ненадання «замовлення» як підставу для винесення оскаржуваного рішення про коригування, хоча ч.5 ст.53 МК України прямо передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в частинах 2-4 ст.53 МК України.
Також в оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, які були надані декларантом на митне оформлення, є більшим ніж вказано декларантом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться в базах даних таких як АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названих системах інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Крім цього, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних деклараціях, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті 55 МК України.
Враховуючи наведені висновки та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000179/2 від 17.10.2024 року, є протиправним та належать до скасування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька