25 червня 2025 р.Справа № 525/1653/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Прасол Я.В., вул. Шевченка, 69, смт. Велика Багачка, Великобагачанський, Полтавська, 38300, по справі № 525/1653/24
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління ДПС у Полтавській області
про скасування постанови №11412 від 12 грудня 2024 року про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернулась до Великобагачанського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області, в якому просила скасувати постанову № 11412 від 12.12.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 2040 грн.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.04.2025 позов задоволено.
Скасовано постанову від 12 грудня 2024 року №11412 в.о. начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Рябкової Алли Михайлівни про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 2040 ( дві тисячі сорок) гривень за порушення ч. 4 ст. 165-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.04.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що Філія "Великобагачанський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в розумінні ПК України є податковим агентом, а в розумінні Закону № 2464 - платником єдиного внеску - роботодавцем, який зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. В ході проведення планової документальної перевірки Філії "Великобагачанський райавтодор" ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» встановлено, що платником неодноразово порушувалися терміни сплати єдиного внеску до бюджету. За результатами проведених камеральних перевірок застосовувались фінансові санкції та нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Тому порушення, виявлене в ході документальної перевірки, було неоднократним. Крім того, повноту нарахування та своєчасність перерахування до бюджету сум єдиного внеску можна встановити в ході проведення документальної перевірки на підставі первинних бухгалтерських та інших документів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Закону № 2464. На думку апелянта, постанова № 11412 від 12.12.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 була прийнята в межах строків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 № 8073 (зі змінами та доповненнями) - не пізніш як через два місяці з моменту виявлення правопорушення (акт документальної планової виїзної перевірки від 20.11.2024) та скасуванню не підлягає.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 12.12.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Рябкова А.М., розглянувши протокол №11120 від 03.12.2024 та додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення акт документальної планової виїзної перевірки від 20.11.2024 №16343/16-31-07-01-02/03446452, було винесено постанову №11412 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 2040 грн. за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення №11120 від 03.12.2024 ОСОБА_1 вчинила правопорушення: ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, абз. 1 ч. 8 ст. 9 ЗУ « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції, що діяла у періоді, що підлягає перевірці, у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 77419, 50 грн., в т.ч. за І квартал 2024 року - 77419, 50 грн. Протокол про адміністративне правопорушення був складений без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відомості про його вручення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Згідно акту №16343/16-31-07-01-02/03446452 від 20.11.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки філії «Великобагачанський райавтодор» Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», податковий номер 03446452 ( тел..9-11-35, е-mail: bagachkarad.buh@ukr.net)» перевіркою установлено ряд порушень, у тому числі: порушення абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 77419, 50 грн., у т.ч. за І квартал 2024 року - 77419, 50 грн. Акт перевірки представниками філії «Великобагачанський райавтодор» не підписаний, міститься відмітка про направлення примірника акту засобами поштового зв'язку 20.11.2024, відомості про дату отримання акту адресатом у матеріалах справи відсутні.
Не погодившись з винесеною постановою позивач оскражив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 165-1 КУпАП підлягає закриттю у відповідності до п. 7 ст. 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк, передбачений статтею 38 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно ст. 26 Закону № 2464-VI посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Філія «Великобагачанський райавтодор» ДП «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», є самостійним платником єдиного внеску.
Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено терміни, які вживаються в Законі в такому значенні, зокрема:
1) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
2) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
3) страхувальники - роботодавці та інші особи, як і відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
За змістом частини четвертої статті 165-1 КУпАП несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вказані приписи дають підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судовим розглядом встановлено, що 12.12.2024 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області Рябковою Аллою Михайлівною винесено Постанову № 11412 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст.165-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2040 грн.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №11120 від 03.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення: ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, абз. 1 ч. 8 ст. 9 ЗУ « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції, що діяла у періоді, що підлягає перевірці, у результаті несвоєчасного перерахування єдиного внеску за зобов'язаннями визначеними у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 77419, 50 грн., в т.ч. за І квартал 2024 року - 77419, 50 грн.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відомості про його вручення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів зазначає, що обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тож, згідно приписів ст. 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер.
Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю (п. 7 ст. 247 КУпАП).
Отже, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. Cтаття 38 КУпАП не передбачає інших умов відліку строку, окрім, як для триваючих правопорушень.
Триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
При цьому, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 11.12.2018 у справі № 242/924/17 та від 11.06.2020 у справі № 345/4368/16-а відповідно до якої триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Правопорушення, що інкримінується позивачеві не відноситься до категорії триваючих, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самих правопорушень щомісячно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що останнім періодом, коли було вчинено адміністративне правопорушення, згідно оскаржуваної постанови, є 1 квартал 2024 року (березень 2024 року).
Відповідно до матеріалів перевірки граничним терміном сплати єдиного внеску Філією «Великобагачанський райавтодор» за І квартал 2024 року є 10.05.2024, у той час, коли оплата здійснювалася 07.06.2024 та 21.06.2024, станом на 30.06.2024 заборгованість зі сплати до бюджету єдиного внеску відсутня (аркуш 22 акту перевірки).
Враховуючи, що зазначене у постанові № 11412 від 12.12.2024 правопорушення носить разовий характер, його не можна вважати триваючим. Тож, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, згідно ст. 38 КУпАП накладення адміністративного стягнення пізніше двох місяців з дня його вчинення, є неправомірним.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Оскільки адміністративне правопорушення, яке позивач вчинив, не носить характер триваючого, то відповідач, наклавши адміністративне стягнення 12 грудня 2024 року, пропустив строки накладення адміністративного стягнення передбачені ч. 1 ст. 38 КУпАП, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірної постанови.
З урахуванням висновків суду про наявність підстав для скасування постанови № 101412 від 12.12.2024, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22.04.2025 по справі №525/1653/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк