25 червня 2025 р. Справа № 541/4670/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.04.2025, суддя Третяк О.Г., по справі № 541/4670/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 998 від 05.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 211 КУпАП, провадження по справі закрити.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.04.2025 позовну заяву залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначав про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, оскільки вимушене залишення військового квитка на території, де ведуться бойові дії, не можна вважати недбалим зберіганням, а знаходження такого квитка на цій території не є його втратою.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 05.12.2024 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову № 998 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Постановою встановлено, що 28.11.2024 о 14 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув ОСОБА_1 . Під час усної бесіди ОСОБА_1 повідомив, що в лютому 2024 року з власної необережності втратив військово-обліковий документ, а саме військовий квиток. За недбале зберігання військово-облікового документа, що спричинило його втрату відповідно до п. 14 «Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу», затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 № 582/2016 (зі змінами), Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не виконав вимоги правил військового обліку відповідно до додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 211 КУпАП, на останнього накладено штраф у сумі 850 грн.
Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КУпАП.
Статтею 211 КУпАП передбачено, що зіпсуття або недбале зберігання призовниками, військовозобов'язаними і резервістами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Частиною 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до абз. 1 п. 6 «Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу», затвердженого Указом Президента України 30.12.2016 № 582/2016 (в редакції чинній на момент винесення спірної постанови) військовослужбовці (військовозобов'язані, резервісти) зобов'язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з п. 14 зазначеного Положення за зіпсуття або недбале зберігання військового квитка, яке спричинило його втрату, військовослужбовець (військовозобов'язаний, резервіст) несе відповідальність відповідно до закону.
У ході судового розгляду встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності та прийняття оскаржуваної постанови стало встановлення відповідачем факту недбалого зберігання ОСОБА_1 військово-облікового документу, яке спричинило його втрату, вчинене в особливий період.
При цьому, у постанові вказано, що під час усної бесіди у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що ОСОБА_1 в лютому 2024 року з власної необережності втратив військово-обліковий документ, а саме військовий квиток.
В поясненнях до протоколу № 998 від 28.11.2024 ОСОБА_1 вказав, що втратив військовий квиток в бойових діях, втім належного підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.
Разом з тим, в обґрунтування апеляційної скарги позивач, заперечуючи наявність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КУпАП, зазначав, що військовий квиток зберігає вдома за адресою реєстрації в місті Краматорську, де ведуться бойові дії, у зв'язку з чим, на думку позивача, неможливо вважати його втраченим.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що втратою в розумінні ст. 211 КУпАП слід розуміти безповоротне вибуття із володіння особи військово-облікових документів з причин залежних виключно від поведінки такої особи.
Так, всупереч обов'язку, передбаченого ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою, позивач з власної волі залишив його в місті, де ведуться бойові дії, що передбачає відсутність будь-яких гарантій на збереження цілісності зазначеного документа, що саме по собі вже свідчить про недбале зберігання позивачем військового квитка.
При цьому, колегія суддів зазначає, що будь-яких даних про вибуття зазначеного військового квитка шляхом вчинення протиправних дій стосовно позивача або всупереч волі останнього матеріали справи не містять.
Відтак, колегія суддів зазначає, що наведені позивачем доводи не спростовують недотримання ним імперативного обов'язку, передбаченого п. 6, 14 «Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу» щодо надійного зберігання військових квитків та недопущення їх втрати, що призвело до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КУпАП.
Таким чином, судовим розглядом підтверджений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КУпАП.
На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 998 від 05.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 211 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.04.2025 по справі № 541/4670/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло