25 червня 2025 р. Справа № 520/869/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.04.25 по справі № 520/869/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ - 43143704) від 22.08.2021 №2401917-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 132 870,00 грн., від 12.08.2021 №2360914-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати - 1 547 382,00 грн. та від 12.08.2021 №2360913-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 160 110,00 грн.
- Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43143704).
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що наведені податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем протиправно та безпідставно.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 22.08.2021 №2401917-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 132 870,00 грн., від 12.08.2021 №2360914-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 1 547 382,00 грн. та від 12.08.2021 №2360913-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 160 110,00 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в сумі 12112 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).
Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та відмовити в задоволенні заяви у повному обсязі.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має врахувати, що даний спір не є складним, причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об'єктивно не вимагали вжиття суттєвих додаткових інтелектуальних та фізичних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права правова позиція сторони позивача полягала у суто запереченні правової підставності проведених контролюючим органом обчислень грошового зобов'язання з плати за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Почивач в свою чергу подав власну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додатккове рішення та задовольнити заяву у повному обсязі. Так, в обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлений розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в рамках вказаної справи №520/869/25 є повністю доведений та обґрунтований та співрозмірним і співмірним згідно критерії, передбачених ч.5 ст.134 КАС України.
На переконання позивача, стягнення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. не відповідає, ані ціні позову по даній справі, ані мінімально встановленим ставкам адвокатських гонорарів, ані обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Також представником відповідача було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення, в якому зазначено, що суд першої інстанції відніс справу до справ з незначною складністю, а виходячи зі змісту позовної заяви, представник відповідача вважає, що її складення не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи та витраченого часу; позовна заява практично складається із викладення фактичних обставин справи та цитування нормативно - правових актів, незначна за обсягом, що з огляду на заявлену до стягнення суму за її підготовку свідчить про завищення розміру правової допомоги в цій частині.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки справа розглядалася в спрощеному провадженні без виклику сторін, виходячи з принципів співрозмірності, а також заперечення позивача, витрати на послуги адвоката підлягають стягненню у розмірі 2000 (двох тисяч гривень).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовано нормами ст. 59 Конституції України і ст. ст. 16, 134, 139 КАС України.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Так, на підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правничої допомоги №02/12-24 від 02.12.2024; рахунок на оплату №СФ-1 від 10.04.2025 на суму 13 000,00 грн.; платіжна інструкція №ПН1367 від 10.04.2025 на суму 13 000,00 грн.; акт наданих послуг №1 від 10.04.2025 на суму 13 000,00 грн.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції вірно встановив, що співмірною є сума 2000 (дві тисячі) гривень для відшкодування витрат на правничу допомогу, а тому дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в частині витрат на правничу (правову) допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача суми у розмірі 2000,00 грн.
При вирішенні заяви позивача судом першої інстанції було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та наданих адвокатами послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п'ята статті 134 КАС України.
Зіставивши вказані обставини та врахувавши співмірність складності справи, що розглядається, з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), колегія суддів дійшла до висновку про повне та всебічне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, правильне застосування ним норм ст. 134 КАС України та справедливе визначення суми стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано стягнув витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року по справі № 520/869/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача си відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 по справі № 520/869/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова