25 червня 2025 р. Справа № 440/9368/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/9368/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.04.2024 № 10, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку;
- визнати протиправним висновок щодо перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу отриманого у 2023 звітному році;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію як платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що категорично не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Посилається на те, що перевірка суб'єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не може бути предметом камеральних перевірок, а може проводитись в рамках проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків у відповідності до норм Податкового кодексу України. Також для фізичних осіб-підприємців третьої групи встановлено, що обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня податкового року, тобто 7818900,00 гривень. Висновок ГУ ДПС у Полтавській області щодо перевищення обсягу доходу на 3257875,00 грн є неправомірним та не ґрунтується на аналізі документів і не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки під час перевірки не здійснювався аналіз обсягу доходу отриманого ФОП ОСОБА_1 у 2023 році у розрізі періодів його отримання. Таким чином, не можливо встановити перевищення обсягу доходу в періодах після 01.08.2023, так як під час перевірки використано лише податкову декларації - платника єдиного податку за 2023 рік (вх. 9379950771 від 02.02.2024), яка охоплює дохід отриманий протягом 12 календарних місяців 2023 року. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідачем порушено умови та порядок прийняття оскаржуваного рішення та незаконно виключено її з реєстру платників єдиного податку.
05.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, свою позицію мотивував тим, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та у порядку пп.75.1.1, п.75.1 ст.75, статті 76 ПКУ була проведена камеральна перевірка щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки від 24.04.2024 №5488/16-31-24-08/ НОМЕР_1 та винесено рішення №10 від 24.04.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2024, які отримані власноруч ОСОБА_1 . Зазначав, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу (пп. 91.4.3 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ). Відповідно до абз. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. З 01.01.2023 відповідно до ст. 7 та ст. 8 Закону України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ "Про державний бюджет України на 2023 рік" встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 6700,00 грн. Таким чином, граничний обсяг доходу для платників єдиного податку третьої групи (які не застосовували спеціальний режим оподаткування) за 2023 рік становить 6700*1167=7 818 900,00 грн. Враховуючи положення пп. 91.4.3 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, граничний обсяг доходу для платників єдиного податку третьої групи, які застосовували спеціальний режим оподаткування становить: (7 818 900/12)*кількість календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування ФОП ОСОБА_1 з 01.08.2023 по 31.12.2023 перебувала платником єдиного податку третьої групи 5%. Таким чином, відповідно до пп. 91.4.3 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ граничним обсягом доходу за 2023 рік є: (7 818 900/12)*(12-7)=3 257 875,00 грн. Отже, по ФОП ОСОБА_1 обсяг доходу за серпень-грудень 2023 року не повинен перевищувати 3 257 875,00 грн. Відповідно до пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 ПКУ реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, а саме платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення (абз. 3 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ). У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 ПКУ).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2024 №10.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Полтавській області поновити з 01 січня 2024 року відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2422,00 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні нуль копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що ФОП ОСОБА_1 з 01.08.2023 по 31.12.2023 перебувала платником єдиного податку третьої групи 5%. Таким чином, відповідно до пп. 91.4.3 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ граничним обсягом доходу за 2023 рік є: (7 818 900/12)*(12-7)=3 257 875,00 грн.
Отже, по ФОП ОСОБА_1 обсяг доходу за серпень-грудень 2023 року не повинен перевищувати 3 257 875,00 грн.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та у порядку пп. 75.1.1, п.75.1 ст.75, статті 76 ПКУ була проведена камеральна перевірка щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.
В ході перевірки було встановлено, що платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: суб'єкт господарювання застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - третя група 5% з 01.08.2023, при цьому, платник з 01.01.2023 по 31.07.2023 використовував спеціальний режим оподаткування. Протягом 2023 року обсяг доходу 7209372,85 грн, чим порушено пп. 9-1.4.3 пп.9-1.4 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, а саме, встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для третьої групи платників єдиного податку, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 ПКУ).
За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки від 24.04.2024 №5488/16-31-24-08/ НОМЕР_1 та винесено рішення №10 від 24.04.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2024, які отримані власноруч ОСОБА_1 .
Скаржник вважає, що судом першої інстанцій порушено основоположні принципи судочинства, закріплені КАС України, зокрема, положеннями ст. 2 КАС України щодо прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Також, судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст.129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним державним інспектором відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок у м. Полтаві управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Полтавській області Карасюк Л.О. проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця платника єдиного податку ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.
За результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 24.04.2024 №5488/16-31-24-08/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, що платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: суб'єкт господарювання застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - третя група 5% з 01.08.2023, при цьому, платник з 01.01.2023 по 31.07.2023 використовував спеціальний режим оподаткування. Протягом 2023 року обсяг доходу 7209372,85 грн, чим порушено пп. 9-1.4.3 пп.9-1.4 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, а саме, встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для третьої групи платників єдиного податку, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування. Перелік документів та відомості з інформаційних баз даних, використаних під час проведення перевірки: - заява платника податків № НОМЕР_2 від 18.06.2014; - інформаційні бази ДПІ - ІС "Податковий блок" підсистема "Облік платежів", інтегрованої карти платника податків; - податкова декларація платника єдиного податку за 2023 рік (вх.реєстр.№9379950771 від 02.02.2024). За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачено анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно: пп. 9-1.4.3 пп.9-1.4 п. 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ суб'єкт господарювання протягом календарного року перевищив обсяг доходу 3257875,00 грн, а саме станом на 01.01.2024 обсяг доходу - 7209372,85 грн.
В цей же день, тобто 24.04.2024, на підставі висновків акту камеральної перевірки в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області А. Рябковою прийнято рішення №10 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .
Примірники акту камеральної перевірки від 24.04.2024 №5488/16-31-24-08/ НОМЕР_1 та рішення від 24.04.2024 №10 про анулювання реєстрації платником єдиного податку вручені під підпис платнику податків ОСОБА_1 30.04.2024.
Позивач, не погоджуючись із рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 24.04.2024 №10, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку, та висновками контролюючого органу щодо перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу отриманого у 2023 звітному році, звернулася до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що прийняте відповідачем рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2024 №10 є протиправним та підлягає скасуванню.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України cпрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст. 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно із п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група:
фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.
Згідно із положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 6700 грн.
Відповідно до абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п.202.1 ст.202 цього Кодексу).
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).
Абзацом першим п. 299.1 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України унормовано, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;
10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.
Як слідує з матеріалів цієї справи, у спірному рішенні відповідачем як на підставу для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку зазначено перевищення протягом податкового (звітного) кварталу (календарного року) обсягу доходу, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному податковому (звітному) кварталі (календарному році) відповідно до абзацу 3 п. 299.10 ст. 299.10 ПК України.
Абзацом 3 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України обумовлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Водночас, приписами п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем, як платником єдиного податку, вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.
За результатами камеральної перевірки складено акт щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 24.04.2024 №5488/16-31-24-08/2366607860.
Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: встановлено перевищення граничного обсягу доходу, розрахованого відповідно до п.п.9-1.4.3 п.п.9-1.4 п.9-1 підрозд. 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2024 №10 було прийняте на підставі акту камеральної перевірки про наявність підстав анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Суд першої існтанції слушно зазначив, що згідно із п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
З аналізу наведених положень ПК України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених п.75.1 ст.75 ПК України, яка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Вказане свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
З наведеного слідує, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Наслідки проведених перевірок відповідно до п. 86.1. ст. 86 ПК України (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Згідно з п. 86.2. ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 40 Кодексу.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної саме документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а та від 06.05.2020 у справі №812/1137/16.
Надалі вказаний висновок неодноразово підтверджувався, зокрема, постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, в якій зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом; при цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно зазначив, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
При цьому, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що чинним законодавством не передбачено такого предмету камеральної перевірки, як перевірка дотримання граничного розміру доходу платником єдиного податку, та не передбачено можливості здійснення під час камеральної перевірки будь-якого аналізу норм чинного законодавства на предмет повноти нарахування податків та зборів.
Проте, належних доказів проведення документальної перевірки позивача відповідачем до суду не надано.
Отже, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав.
Оскільки спірне рішення було прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавство, прийняте відповідачем рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2024 №10 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, слід зауважити на тому, що суд не надає правову оцінку підставі для анулювання реєстрації, як платника єдиного податку, оскільки відповідачем порушено процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи, що є основною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області поновити реєстрацію як платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, правомірно зобов'язав відповідача поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2024.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність оскаржуваного у цій справі рішення.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/9368/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/9368/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова