25 червня 2025 р. Справа № 520/869/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.04.25 по справі № 520/869/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ - 43143704) від 22.08.2021 №2401917-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 132 870,00 грн., від 12.08.2021 №2360914-2405-2031- НОМЕР_1 на суму сплати - 1 547 382,00 грн. та від 12.08.2021 №2360913-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 160 110,00 грн.
- Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43143704).
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що наведені податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем протиправно та безпідставно.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 22.08.2021 №2401917-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 132 870,00 грн., від 12.08.2021 №2360914-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 1 547 382,00 грн. та від 12.08.2021 №2360913-2405-2031-UA63120170000093573 на суму сплати - 160 110,00 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в сумі 12112 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки зі статусом будівлі (тобто придатністю до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності), а й з використанням будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Відповідно до податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів за 2021 рік, дохід, задекларований ОСОБА_1 отриманий від підприємницької діяльності за КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» та 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів».
Також, представник відповідача зазначає, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ можливе лише у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Однак доказів того, що саме позивач впродовж спірного податкового періоду використовував будівлю, оподаткування якої стосується спір, за функціональним призначенням не доведено.
Отже, на переконання відповідача, вищевказане унеможливлює застосування пп. «є» пп.266.2.2 ст.266 ПК. Крім того, згідно технічного паспорту, до складу виробничого будинку «гараж» входять наступні приміщення (гаражі, кладові, приймальня, кабінети, туалети, душові, учбові класи, коридори, побутові).
Тобто, гараж відносно комплексу будівель є виключно текстуальним найменуванням об'єкту нерухомого майна до складу якого входять зовсім інші за призначенням приміщення, що в свою чергу, виключає застосування до цієї будівлі ставки податку у розмірі 0%.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становлять в сукупності єдиний комплекс (кожен окремо), який призначений для здійснення господарської діяльності для виробництва залізобетонних виробів для будівництва, та на протязі 2021 року фактично використовувались Позивачем саме за функціональним призначенням вказаних нежитлових будівель - виробництво залізобетонних конструкцій (виготовлення виробів із бетону для будівництва).
За таких обставин, вищевказані об'єкти нерухомого майна належать до будівель промисловості та використовуються безпосередньо за їх функціональним призначенням - для виробництва залізобетонних виробів для будівництва і не є об'єктами оподаткування у розумінні пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
У зв'язку з цим, доводи податкового органу про не підтвердження позивачем використання об'єктів нерухомості в своїй господарській діяльності в 2021 році є безпідставними та необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 30.08.2024 отримано від ГУ ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021.
ОСОБА_1 , не погодившись з даними податковими повідомленнями- рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ДПС України було прийнято рішення від 27.11.2024 за №35656/6/99-00-06-01-03-06, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення щодо об'єктів, які знаходяться в м. Харкові були скасовані, а податкові повідомлення-рішення щодо об'єктів, які знаходяться в Новій Водолазі, Харківської області - були залишені без змін.
Позивач, не погодившись зі спірними податковими повідомленнями рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані об'єкти нерухомого майна належать до будівель промисловості та використовуються безпосередньо за їх функціональним призначенням - для виробництва залізобетонних виробів для будівництва і не є об'єктами оподаткування у розумінні пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з якими:
- споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт;
- будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів;
- інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
При цьому, положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
До таких об'єктів, що не підлягають оподаткуванню, зокрема, належать і будівлі промисловості (підпункт «є» п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України). Основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність із «Виготовлення виробів із бетону для будівництва» (код КВЕД 23.61). Вказана основана діяльність класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, що відповідає умові, передбаченій в п. «є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.
Крім цього, для здійснення виду господарської діяльності - виготовлення виробів з бетону для будівництва, ОСОБА_1 у власності має відповідне обладнання. Окрім того, підтвердженням використання вказаних об'єктів в господарській діяльності позивача є повідомлення за формою №20-ОПП від 10.09.2020, в якому зазначені вказані приміщення (копія додається). 20-ОПП - це повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. У повідомленні за формою 20-ОПП зазначаються усі приміщення, якими користується підприємство та має у своєму розпорядженні, усі види транспорту, цехи, земельні ділянки та інше. Подача повідомлення за формою 20-ОПП передбачена ст.63.3 Податкового кодексу України, яка встановлює обов'язок платників податків стати на облік в органах державної податкової служби, а також обов'язок повідомляти податкові органи про всі об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
Колегія суддів вважає, що оцінюючи спірні податкове повідомлення - рішення, необхідно дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відповідно до п.п. 14.1.1291 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018- 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості";
1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 125) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Призначення нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Заводська, буд. 1 і вул. Заводська, буд.1-А - виробничі будинки.
Колегія суддів вважає, що вказане оспорюване податкове повідомлення-рішення №2360914-2405-2031-UA6312017000003573 від 12.08.2024 на суму 1 547 382,00 грн. винесено протиправно, оскільки для гаражу літ. «О» загальною площею 1859,0 кв.м. органом місцевого самоврядування встановлено ставку податку в розмірі 0 відсотків (тобто площа вказаного гаражу в розмірі 1859,00 кв.м. повинна обліковуватися за ставкою в розмірі 0 відсотків).
ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об'єкти нерухомості в смт. Нова Водолага Харківської області, а саме:
1) згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Матейченко О.В., реєстровий №2972, позивачу належить комплекс будівель і споруд загальною площею 25 789,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Заводська, буд.1-А, який складається з наступних об'єктів: центральна прохідна з ганком (ліва) літ. «Б»; будівля головного корпусу літ. «Р»; насосна літ. «р»; БСУ, літ. «р1»; прохідна (північна) літ. «І»; будівля котельні з прибудовами літ. «Л»; прибудова літ. «л1»; прибудова літ. «л2»; прибудова літ. «л3»; РМЦ літ. «М»; битові приміщення літ. «м2»; компресорна літ. «Ю»; матеріальний склад літ. «К»; навіс літ. «к1»; прибудова літ. «к2»; ворота літ. «к3»; огорожа літ. «к4»; склад цементу літ. «П»; розширитель складу підвал літ. «П1»; навіс літ. «п»; склад інертних літ. «Т»; бункер розвантаження вагонів літ. «т»; пульт керування літ. «т1»; дробівка щебеню літ. «т2»; трьохбункерний та підштабельний коридори літ. «Т1»; битова літ. «У»; відділ головного енергетика літ. «Н»; столова літ. «Н1»; погріб літ. «Н2»; тамбур літ. «Н3»; ганок літ. «Н4»; котельня літ. «Н5»; гараж літ. «О»; адміністративно-побутовий комплекс літ. «С»; котельня літ. «с»; тамбур літ. «с1»; КНС літ. «N»; склад готової продукції літ. «Ч»; ганок літ. «ч»; споруди складу готової продукції літ. «ч1».
2) згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Матейченко О.В., реєстровий №2970, Позивачу належить нежитлова будівля (інженерний корпус з котельнею) загальною площею 2 668,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолга, вул. Заводська, буд.1, яка складається з наступних об'єктів: інженерний корпус літ. «Г-4»; котельня літ. «г»; ганок з навісом літ. «г1».
3) згідно договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Матейченко О.В., реєстровий №2977, Позивачу належить будинок (дитячий садок-яслі «Сонечко») з надвірними будівлями загальною площею 2 214,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Губкіна, буд.9, який складається з наступних об'єктів: основна будівля літ. А-2, підвал літ. «а», ганки літ. «а1-а10», об'єкт незавершеного будівництва готовністю 30 (тридцять) відсотків літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Н», хвіртка літ. «N», ворота літ. «N1», ворота літ. «N2», огорожа літ. «N3», огорожа літ. «N4».
Належність вказаних об'єктів нерухомого майна позивачу підтверджується і витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2017 р. №104251830, від 20.11.2017 р. №104320629 і від 17.11.2017 р. №104251181.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищевказані об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Заводська, буд.1 і вул. Заводська, буд.1-А становлять в сукупності єдиний комплекс (кожен окремо), який призначений для здійснення господарської діяльності для виробництва залізобетонних виробів для будівництва, та на протязі 2021 року фактично використовувались позивачем саме за функціональним призначенням вказаних нежитлових будівель - виробництво залізобетонних конструкцій (виготовлення виробів із бетону для будівництва).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані об'єкти нерухомого майна належать до будівель промисловості та використовуються безпосередньо за їх функціональним призначенням - для виробництва залізобетонних виробів для будівництва і не є об'єктами оподаткування у розумінні пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року по справі № 520/869/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 520/869/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова