25 червня 2025 р. Справа № 520/2771/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/2771/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.02.2020 року, після проведення перерахунку основного розміру його пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №520/26366/24;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в обмеженні розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2020, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 частково задоволено позов.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.02.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з 01.02.2020 року.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в обмеженні розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.02.2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду не відповідає завданню адміністративного судочинства, адже є неефективним та не відновлює порушені права позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 в розмірі 71% грошового забезпечення з 20.12.2008.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 по справі № 520/14256/21 головним управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 71 % грошового забезпечення на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України № 11/1260/1-с та припинено виплату доплати, передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024у справі №520/26366/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 на підставі довідки №11/21010-суд про розмір грошового забезпечення позивача, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з 01.02.2021 на підставі довідки №11/21011-суд про розмір грошового забезпечення позивача, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з 01.02.2022 на підставі довідки №11/21012-суд про розмір грошового забезпечення позивача, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з 01.02.2023 на підставі довідки №11/21013-суд про розмір грошового забезпечення позивача, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України, з урахуванням проведених раніше виплат.
Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії від 20.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перерахунок здійснено. Разом з тим, з 01.02.2020 зменшено відсоток грошового забезпечення з якого рахувався розмір пенсії позивача з 71% до 70% та встановлено обмеження пенсії максимальним розміром.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, су першої інстанції суд дійшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.02.2020 року, оскільки даний період включає зняття обмеження з подальших перерахунків.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо зменшення розміру пенсії у відсотковому значенні по відношенню до грошового забезпечення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
За правилами ст. 51 вказаного Закону при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано, зокрема, ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно із ч. 1, 2 якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Порядок № 45).
Водночас, Постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Проаналізувавши вищенаведені правові норми можливо дійти висновку, що такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України, проте відсоткове співвідношення, установлене ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19), та Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.03.2020 у справі № 804/175/1638/18 (262СП/804/3953/18) (провадження № К/9901/22273/19), які враховуються судом згідно ч.5 ст. 242 КАС України.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 по справі № 520/14256/21 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 у розмірі 71 % грошового забезпечення на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України № 11/1260/1-с
Відповідно до ч. 4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії від 20.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перерахунок здійснено. Разом з тим, з 01.02.2020 зменшено відсоток грошового забезпечення з якого рахувався розмір пенсії позивача з 71% до 70%. Наведені обставини відповідачем не заперечується.
Колегія суддів зазначає, що перерахунок пенсії позивача із зміною відсоткового розміру грошового забезпечення є свідченням помилкового застосування ним у спірних правовідносинах положень Закону № 2262-XII.
Внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII щодо розмірів пенсій за вислугу років стосуються не перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Жодних застережень щодо застосування нових розмірів пенсій до вже призначених пенсій за вислугу років вказана норма не містить.
Правовідносини щодо призначення та перерахунку пенсії мають різну правову природу, так як є різними за змістом і механізмом проведення таких процедур.
Безперечно при призначенні відповідним категоріям військовослужбовців пенсії за вислугу років підлягають застосуванню правові норми статті 13 Закону № 2262-XII, але ці норми не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду, що застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Суд першої інстанції вірно врахував, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Разом з тим, питання розв'язання наявної колізії в частині застосування до спірних правовідносин (предметом яких є правомірність обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII), норм матеріального права, а саме Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Закону № 3668-VI, було предметом дослідження Верховним Судом, висновки якого викладені в постанові № 400/2085/19 від 16 грудня 2021 року.
В даному судовому рішенні Суд зазначив таке.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зокрема, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.02.2020.
Проте, суд першої інстанції безпідставно не обрав ефективний спосіб захисту прав позивача, щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в обмеженні розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в обмеженні розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024.
Колегія суддів вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 520/2771/25 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Ухвалити в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в обмеженні розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.02.2023 та з 01.03.2024.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 520/2771/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц З.Г. Подобайло