25 червня 2025 р. Справа № 440/2706/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, по справі № 440/2706/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №440/15324/23;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №440/15324/23.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової та щорічної відпустки є складовою його грошового забезпечення як військовослужбовця, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про зобов'язання Відповідача одночасно компенсувати при виплаті зазначеної компенсації утриманий з Позивача податок з доходів фізичний осіб є помилковим.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права при розгляді справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення в цій частині без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в органах Національній поліції України.
На підставі рапорту ОСОБА_1 від 03.04.2023 наказом Департаменту від 07.04.2023 № 195 о/с “По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» /а.с.14/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №440/15324/23, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024, визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані: за 2021 рiк - 20 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки; за 2022 рiк - 30 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки та 15 діб додаткової вiдпустки за вислугу років, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 14.04.2023. Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: за 2021 рiк - 20 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки; за 2022 рiк - 30 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки та 15 діб додаткової вiдпустки за вислугу років, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 14.04.2023.
На виконання зазначеного рішення суду відповідач нарахував ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані: за 2021 рiк - 20 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки; за 2022 рiк - 30 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки та 15 діб додаткової вiдпустки за вислугу років у загальному розмірі 101454,18 грн. З вказаної суми відраховано військовий збір у розмірі - 5072,71 грн. /а.с.35/.
На картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 96381,47 грн /а.с.14 зворотній бік/, що не заперечується позивачем у позовній заяві.
Представник позивача звернувся до відповідача зі зверненням, в якому просив здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена Департаментом стратегічних розслідувань України Національної поліції України в ході виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №440/15324/23 /а.с.17-18/.
Відповідач листом від 16.12.2024 №73518/-2024 повідомив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі №440/15324/23 нараховано ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, а саме: за 2021 рік - 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки в сумі 31216,67 грн; за 2022 рік - 30 діб щорічної основної відпустки в сумі 46825,01 грн та 15 діб додаткової відпустки за вислугу років у сумі 23412,50 грн, виходячи із середнього грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 14.04.2023. Із загальної нарахованої суми грошової компенсації за невикористані дні відпусток у розмірі 101454,18 грн сплачено військовий збір у сумі 5072,71 грн і ПДФО у сумі 18261,75 грн та перераховано ОСОБА_1 на картку кошти в сумі 96381,47 грн /а.с.15/.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача виплатити грошову компенсацію податку з доходів фізичних осіб, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак і відсутність правових підстав для їх задоволення.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Згідно з вказаною нормою суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року /далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до пункту168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Податок на доходи фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби регламентовано Порядком № 44.
Згідно з приписами пунктів 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Системний аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України та Порядку № 44 дає підстави суду вважати, що вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов'язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. При цьому, така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати отримані особою у зв'язку з виконанням нею обов'язків під час проходження служби.
Таким чином, законодавство України передбачає відповідний механізм грошової компенсації військовослужбовцям утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
На виконання рішення суду у справі від 19.09.2024 у справі №440/15324/23 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснено нарахування ОСОБА_1 компенсації за невикористані: за 2021 рiк - 20 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки; за 2022 рiк - 30 діб щорiчної основної оплачуваної вiдпустки та 15 діб додаткової вiдпустки за вислугу років у сумі 101 454,18 грн, з якого проведено утримання та одночасна компенсація податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18 % (18 261,75 грн) та утримання військового збору у розмірі 1,5 % (5 072,71 грн), що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2024 року;
Таким чином, відповідачем на виконання рішення суду № 440/15324/23 від 19.09.2024 нараховано позивачу суму коштів у розмірі 101 454,18 грн, з якої проведено утримання та одночасна компенсація податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18 % (18 261,75 грн) та утримання військового збору у розмірі 1,5% (5 072,71 грн), у зв'язку з чим позивачу було виплачено 96 381, 47 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновків аналогічних з висновками суду першої інстанції, що під час виконання вказаного рішення суду у справі від 19.09.2024 у справі №440/15324/23 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України проведено компенсацію податку з доходів фізичних осіб у сумі 18 261,75 грн відповідно до Порядку № 44.
Таким чином доводи апеляційної скарги позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 440/2706/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.Г. Подобайло А.О. Бегунц