25 червня 2025 р. Справа № 440/2425/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва) від 01.04.2025 року по справі № 440/2425/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просить суд:
визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки;
зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області призначити та провести виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, починаючи з 12.01.2022, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 12.01.2022 пенсії за віком у розмірі, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки, з урахуванням проведених виплат.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в межах спірних правовідносин не відбулось події первинного призначення пенсії, а здійснено переведення позивачки на інший вид пенсії. Посилаючись на приписи частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, вважав, що при переведенні позивачки з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, що свідчить про правомірність застосування при визначенні розміру пенсії позивачки показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Позивачка по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 з 02.10.2006 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
12.01.2022 позивачка звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просив перерахувати пенсію у зв'язку з переходом на інший вид пенсії (а.с. 22).
Із 12.01.2024 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), що підтверджується рішенням Кременчуцького об'єднаного управління ПФУ № 916330134597 про перерахунок пенсії від 12.01.2022 (а.с. 23).
При цьому пенсійним органом здійснено обрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки (а.с. 26 зворотній бік).
На заяву позивачки від 03.01.2025 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило листом від 31.01.2025 № 1961-508/М-02/8-1600/25 про те, що застосовано при переведенні на пенсію за віком показники середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки (а.с. 8).
Не погодившись з такими діями органу ГУ ПФУ в Полтавській області, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки первинно позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивачка звернулася із заявою від 12.01.2022 вперше, тому, у даному випадку мало місце не переведення з одного виду пенсії на інший в межах Закону № 1058-IV, а призначення пенсії за віком вперше, а отже при обчисленні пенсії позивачки за віком відповідач повинен застосувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за 2019-2022 роки, в порядку частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-XII введено в дію Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту е частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
За приписами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частинами 2 та 4 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 № 10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини 3 статті 45 Закону України № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому переведення особи з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі поданої такою особою відповідної заяви.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас, врахування середніх показників заробітної плати за три останні роки перед зверненням за призначенням пенсії за правилами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено лише при первинному призначенні такої пенсії.
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 314/272/17 (2-а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі № 348/1296/17, від 17 червня 2021 року по справі № 440/3786/18.
Наявним в матеріалах справи підтверджено, що протоколом призначення пенсії версії 724 від 20.10.2006 (а.с. 21) підтверджено, що з 02.11.2006 позивачці вперше призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону № 1788-ХІІ, що не заперечується відповідачем.
Зі змісту протоколу перерахунку пенсії версії 1.6.78.1 від 12.01.2022 (а.с. 23) вбачається, що з 12.01.2022 ОСОБА_1 вперше призначено пенсію за віком на умовах Закону № 1058-ІV.
Аналіз частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV дозволяє дійти висновку про те, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була первинно призначена позивачу, не входить до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а визначається виключно Законом № 1788-ХІІ, який є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, після досягнення відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, звернувшись 17.12.2024 до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення такого виду пенсії, позивачка використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-IV вперше.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, відповідно до якої у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Це є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.
Крім того, аналогічне спірне питання також було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 577/2576/17 вказала, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд зауважив також, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
З огляду на вищевикладене, помилковими є висновки пенсійного органу про те, що у спірних правовідносинах не відбулось події призначення нового виду пенсії.
Колегія суддів наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2019-2021 роки.
Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2025 по справі № 380/4842/24.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки та зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачки з 12.01.2022 пенсії за віком у розмірі, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019, 2020 та 2021 роки, з урахуванням проведених виплат.
З огляду на наведене вище, відповідні доводи апеляційної скарги відповідача про не порушення законних прав та інтересів позивача, суперечать висновкам суду у даній справі.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року по справі № 440/2425/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов