25 червня 2025 р. Справа № 480/564/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 28.03.25 по справі № 480/564/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №183450029362 від 26.12.2024 року про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 19.05.1994 року по 01.12.2024 року що становить 30 роки 6 місяці 11 днів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.93 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 20.12.2024 року №221/К/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 20.12.2024 року №222/К/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 20.12.2024 року №124/18-28-11-01-07, архівну довідку від 20.12.2024 року №123/18-28-11-01-07, починаючи з 20.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
20.12.2024 року ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", у порядку передбаченому п. 2 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (надалі - Закон № 889-VIII), проте рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області від 26.12.2024 №183450029362 позивачу відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав.
На переконання позивача, рішення відповідача щодо відмови в переведенні на пенсію державного службовця є протиправним, оскільки ним дотримані всі вимоги встановлені законодавством для призначення вказаного виду пенсії. В зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.12.2024 року №183450029362.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 19.05.1994 року по 01.12.2024 року що становить 30 роки 6 місяці 11 днів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.93 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 20.12.2024 року №221/К/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 20.12.2024 року №222/К/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 20.12.2024 року №124/18-28-11-01-07, архівну довідку від 20.12.2024 року №123/18-28-11-01-07, починаючи з 20.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відсутні правові підстави для зобов'язання здійснити певні дії, оскільки рішення про відмову у перерахунку пенсії та переведення позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Зазначає, що проживання позивача на території, яку обслуговує головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактор є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.
Апелянт наголошує, що з аналізу трудової книжки позивача та довідки про стаж роботи в податкових органах від 20.12.2024 року №124/18-28-11-01-07 вбачається, що позивач з 19.05.1994 по 01.12.2024 року працювала на посадах Державної податкової служби, з присвоєнням спеціального звання.
Виходячи з вищевикладеного, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців , станом на 01.05.2016 складає 8 місяців 12 днів.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що зважаючи на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби, що залишено поза увагою судом першої інстанції.
Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області має здійснити відповідний перерахунок пенсії відповідно до заяви позивачки. Передача заяви до іншого територіального органу в межах екстериторіального розгляду не позбавляє ГУ ПФУ в Сумській області обов'язку щодо забезпечення реалізації права на пенсійне забезпечення та не змінює фактичної юрисдикції, яка визначається місцем проживання позивачки.
Вважає, що періоди служби позивачки на посадах в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В подальшому, позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію державного службовця, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №183450029362 від 26.12.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця у зв'язку відсутністю стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з чим, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 19.05.1994 року по 01.12.2024 року що становить 30 роки 6 місяці 11 днів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, перевести позивачку з пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.93 р., та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням наданих довідок починаючи з 20.12.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі-Конвенція) регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі “Краска проти Швейцарії» встановлено: “Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути “почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Відповідно до положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За правилами п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, згідно ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі -№3723-ХІІ) після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.12.2024 №183450029362 відповідач, відмовляючи позивачу в переведенні із пенсії за віком призначеної відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889, зазначив про відсутність права на перерахунок пенсії оскільки стаж роботи на посадах віднесених до категопрій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 8 місяців 12 днів. Таким чином у позивача відсутні правові підстави на таке переведення.
Як вірно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 працювала безперервно у податкових органах з 19.05.1994 по 01.12.2024 року, що підтверджує записи в трудовій книжці та довідкою про стаж роботи в податкових органах від 20.12.2024 року №124/18-28-11-01-07 (а.с. 9-14, 17-19).
З записів в трудовій книжці вбачається, що позивачка 16.01.1995 року прийняла присягу державного службовця.
Отже, станом на 01.05.2016 року, ОСОБА_1 мала стаж роботи в податкових органах 21 роки 11 місяців і 21 день. В свою чергу, загальний стаж роботи у податкових органах з 19.05.1994 року по 01.12.2024 року становить 30 років 6 місяців 11 днів.
Механізм обчислення стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283), який був чинний у період чинності Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Відповідно до п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок № 229), встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Згідно з п. 6 Порядку №229, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII).
Відповідно до статті 15 Закону №509-XII, посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.
Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону №509-XII).
Крім того, відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Таким чином, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах відповідно до якого аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
В подальшому, аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що періоди роботи позивача в органах Державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Вказане свідчить про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.12.2024 № 183450029362 є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди роботи з 19.05.1994 по 01.12.2024 в податкових органах зарахуванню до стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.
Однак, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язальної частини рішення, з огляду на наступне.
Вирішуючи питання щодо відповідача, якого слід зобов'язати зарахувати до стажу державної служби періоди роботи та перевести з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII, ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, колегія суддів наголошує на такому.
В п. 4.1, п. 4.2, абз. 3 п. 4.3, п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), видно, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Як встановлено з матеріалів справи, після реєстрації 20.12.2024 року заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління ПФУ в Полтавській області.
Отже, саме Головне управління ПФУ в Полтавській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення (переведення ) пенсії, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування судом прийнятого ним протиправного рішення.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 08.02.2024р. в справі №500/1216/23, від 07.05.2024р. в справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
Відповідно до 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
В свою чергу, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Отже, за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом.
Варто зазначити і про те, що право позивача на вибір пенсії згідно Закону України "Про державну службу" та право вимагати такого обчислення встановлено законом не залежить від позиції суду чи відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 520/1972/19.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови в переведенні позивачки на пенсію державного службовця, слугувала не недоцільність такого переведення, а відсутність у позивачки, на думку відповідача, необхідного стажу державного службовця.
Стосовно того чи зобов'язаний відповідач перерахувати пенсію з урахуванням довідки позивача про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 20.12.2024 року №221/К/18-28-10-02-06; довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 20.12.2024 року №222/К/18-28-10-02-06; довідки про стаж роботи у податкових органах від 20.12.2024 року №124/18-28-11-01-07; архівної довідки від 20.12.2024 року №123/18-28-11-01-07, колегія суддів вважає такі позовні вимоги передчасними, оскільки питання щодо врахування довідок про заробітну плату, відповідачем ще не розглядалося.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі частини заявлених позовних вимог та зобов'язати пенсійний орган, який приймав рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889 повторно розглянути заяву, з врахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, зробив помилкові висновки.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року по справі № 480/564/25, частково прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 480/564/25 - скасувати в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 19.05.1994 року по 01.12.2024 року що становить 30 роки 6 місяці 11 днів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну служби», провести нарахування і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.93 з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 20.12.2024 року №221/К/18-28-10-02-06, довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 20.12.2024 року №222/К/18-28-10-02-06, довідку про стаж роботи у податкових органах від 20.12.2024 року №124/18-28-11-01-07, архівну довідку від 20.12.2024 року №123/18-28-11-01-07, починаючи з 20.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалити в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в податкових органах з 19.05.1994 року по 01.12.2024 року що становить 30 роки 6 місяці 11 днів до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про переведення на пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині - відмовити.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич