25 червня 2025 р. Справа № 480/2557/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової академії (м.Одеса) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 02.05.25 по справі № 480/2557/25
за позовом Військової академії (м.Одеса)
до ОСОБА_1
про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
До Сумського окружного адміністративного суду 01.04.2025 через систему Електронний суд звернулася Військова академія (м. Одеса) з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Військової академії (м. Одеса) витрат, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 21966 (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість) 87 копійок.
У позові також заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке з посиланням на практику Верховного Суду вмотивоване тим, що відповідач був ознайомлений з довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, однак в якій не було вказано про строк, протягом якого він має добровільно сплатити витрати, пов'язані з його утриманням в академії. Тому позивач вважає, що строк має відраховуватися саме від отримання відповідачем вимоги про відшкодування витрат від 08.03.2025. Враховуючи дату подання позову, позивач вважав, що такий позов подано у визначений строк.
Однак вказані у заяві про поновлення строку на подання позову до суду ухвалою суду від 21.04.2025 обставини в обґрунтування причин пропуску строку були визнані неповажними та цією ухвалою позовну заяву залишено без руху і встановлено позивачу у 10-денний строк усунути недоліки прозову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на звернення з цим позовом до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року позовну заяву Військова академія (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у відповідності до довідки розрахунку від 20.12.2018 року №1/55/1944 ОСОБА_1 згоден з розрахунком та взяв на себе забов'язання добровільно відшкодувати витрати пов'язання з утриманням курсантів у ВВНЗ. Однак з 20.12.2018 року по теперішній час не здійснив жодних заходів щодо відшкодування заборгованості. У зв'язку з вищезазначеним Військова академія здійснила заходи досудового порядку вирішення спору шляхом направлення 12.03.2025 року вимоги пропозиції від 08.03.2025 року №192/6970037.
Враховуючи особисте отримання вимоги пропозиції 14.03.2025 року через засоби поштового зв'язку та нездійснення жодних заходів запропонованих у вимозі- пропозиції, бездіяльність, кваліфіковано як відмову від добровільного відшкодування витрат.
Представник позивача, вважає, що відмова відповідача від добровільного відшкодування витрат як обставина для звернення до суду настала лише у березні 2025 року.
На переконання представника позивача, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, не прийняв аргументи та доводи позивача в частині необхідності застосування інших положень Порядку та умов, а також норм інших Законів, не надав їм належної оцінки, тому оскаржувану ухвалу яка перешкоджає подальшому провадженню у справі слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вказані представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій у порядку усунення недоліків позовної заяви, причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, а тому в цьому випадку зазначені у заяві підстави не можуть бути розцінені поважними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.
За частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018р. у справі №804/285/16 зазначила, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби.
Отже, до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19).
Разом із тим, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.
Тобто, саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Відповідно до встановлених обставин справи, відповідача було відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання» та розірвано з ним контракт про проходження військової служби (навчання) наказом начальника Військової академії від 20.12.2018р. №96-РС.
Наказом начальника Військової академії (м.Одеса) №269 від 20.12.2018р. ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу академії. Також, вказаним наказом оголошено суму до відшкодування за час навчання в у розмірі 25656,87 грн.
Згідно довідки-розрахунку від 20.12.2018р. №1/55/1944, складеної Військовою академією (м. Одеса), загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса), становить 25656 грн. 87 коп.
З вказаною довідкою ОСОБА_1 був ознайомлений цього ж дня, тобто 20.12.2018р. З розрахунком погодився та поставив свій підпис у довідці цим же числом.
Проте, у вказаній довідці-розрахунку, а саме: в пункті визначення кінцевої дати для відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, така дата не зазначена.
Колегія суддів зазначає, що ані у наказах про відрахування, зняття з усіх видів грошового забезпечення та виключення зі списків особового складу, ані у довідці-розрахунку не вказано, який саме термін наданий ОСОБА_1 для погашення заборгованості.
Після отримання рапорту ОСОБА_1 про небажання продовжувати навчання позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.
Поряд з цим, ураховуючи, що Військовою академією (м. Одеса) не вказано, який саме строк наданий ОСОБА_1 для погашення заборгованості, то фактично відповідач не був обізнаний про терміни, протягом яких він має добровільно сплатити витрати, пов'язані з його утриманням в академії.
Отже, під час прийняття наказу (20.12.2018р.) відповідача повідомлено про необхідність відшкодування суми витрат на його навчання та їх розмір.
Однак, позов до Сумського окружного адміністративного суду було подано Військовою академією (м. Одеса) лише 01.04.2025р.
Даний позов подано із суттєвим пропуском строку на звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, і матеріали справи не містять доказів в обґрунтування поважності причин, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.
У цій справі, початок перебігу строку не може бути пов'язаний з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив такого терміну, при цьому, за встановлених судом обставин, останній понад 6 років був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання. Про вказане також свідчить направлення вимоги-пропозиції про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у ВНЗ від 06.03.2025р., цього разу вже із визначенням порядку та строків відшкодування цих витрат.
Не встановлення Військовою академією (м. Одеса) при розірванні контракту з ОСОБА_1 та виключенні його зі списків академії будь-якого строку для відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням його в навчальному закладі, свідчить про пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень у здійснені захисту прав, невжиття ним активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
Направлення вимоги через шість років від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), є штучним створенням позивачем підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду. Він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Інакший підхід свідчить про абсолютну руйнацію принципу правової визначеності, що суперечить засадам адміністративного судочинства.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Військовою академією (м. Одеса) подано позов з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду та не зазначено поважних причин для його поновлення. Матеріали справи не містять доказів наявності обставин, які б не залежали від позивача та які б об'єктивно заважали йому реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду у встановлений процесуальним законом строк, при цьому з дотримання встановленої процедури.
Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 квітня 2024 року по справі №420/20386/23, від 15 серпня 2024 року по справі №160/20365/23, від 10 жовтня 2024 року по справі №420/23550/23, від 18 жовтня 2024 року по справі №160/19633/23.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви Військової академії (м. Одеса) на підставі п.п. 1, 9 ч.4 ст.169 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Військової академії (м. Одеса) та скасування ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано повернув позовну заяву.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року по справі № 480/2557/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військова академія (м.Одеса) - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 по справі № 480/2557/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц