25 червня 2025 р. Справа № 520/12495/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025, (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) по справі № 520/12495/25
за позовом ОСОБА_1
до Вищого антикорупційного суду
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду з виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 гривні;
- зобов'язати Вищий антикорупційний суд здійснити виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 не донарахованої суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3.028,00 гривні).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позов повернуто позивачу з підстав подання позивачем до цього ж суду позовної заяви до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, зокрема, адміністративна справа №520/11857/25.
Не погоджуючись із ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, просив ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає що предмети позовів у справі № 520/12495/25 та у справі за № 520/11857/25, є різними, оскільки в одній справі стосуються покладення обов'язку на відповідача нарахувати суддівську винагороду за квітень 2025, а в іншій справі здійснити її виплату.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Положення п.6 ч.1 ст. 171 КАС України передбачають, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
З аналізу вище наведених приписів процесуального законодавства України слідує, що правовою підставою для повернення позовної заяви в порядку п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України є одночасна сукупність наступних умов:
1) позивач подав до того ж суду аналогічний позов;
2) позовні вимоги в такому позову заявлені до того ж самого відповідача;
3) предмет обох позовних заяв є тотожним;
4) підстави позовів однакові;
5) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Як з'ясовано судом першої інстанції, звертаючись до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою ОСОБА_1 зазначено про те, що ним подана аналогічна позовна заява до Харківського окружного адміністративного суду.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав.
Проте, повернення позовної заяви на підставі п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України можливе за умови встановленої тотожності позовів, у яких збігаються сторони, предмет та підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлено позов у справі № 20/12495/25 до Вищого антикорупційного суду щодо визнання протиправність дій Вищого антикорупційного суду з виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 гривні та зобов'язання за цей період здійснити виплату суддівської винагороди , виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/11857/25 також подано позов до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправності дій Вищого антикорупційного суду з нарахування судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 30 квітня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2.102,00 гривні та зобов'язання за цей період здійснити нарахування суддівської винагороди , виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
Апелянтом не заперечується зазначені обставина, однак вказується, що в справі № 520/11857/25 ним подано позов до того ж відповідача, проте предмет позов є інший, а саме щодо покладення обов'язку на відповідача здійснити виплату суддівської винагороди.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подано два позову до одного й того відповідача, предметом спору в обох справах є розмір суддівської винагороди позивача за квітень 2025. Підставою позову зазначено не виплата суддівської винагороди виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (3028,00 гривні).
Доводи апелянта щодо помилковості висновків суду про тотожність позовів, оскільки в одному позові ним заявлено вимоги про нарахування суддівської винагороди, а в іншому її виплати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом позову в обох справах є розмір суддівської винагороди за квітень 2025, проте як , вимоги "нарахувати" та "виплатити" є способом захисту права позивача у випадку задоволення позову.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги у даній справі та у адміністративній справі № 520/11857/25 є тотожними, оскільки в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору.
Колегією суддів встановлено, що на час винесення оскаржуваної ухвали суду у даній справі, у справі № 520/11857/25 жодного рішення Харківським окружним адміністративним судом прийнято не було.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно позовну заяву повернуто позивачу, на підставі пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі № 520/12495/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський