25 червня 2025 р. Справа № 440/2071/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/2071/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
17 лютого 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.01.2025 №116 про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV з 22.08.1992 по 01.11.2001;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950022106 від 31.01.2025 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи електрозварником ручного зварювання з 22.08.1992 по 01.11.2001, з 30.08.2005 по 30.12.2008 та призначити з 24.01.2025 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06 січня 2025 року №116 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950022106 від 31 січня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2025 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22 серпня 1992 року по 01 листопада 2001 року електрозварювальником третього розряду Будівельної фірми "Центр" та період роботи з 30 серпня 2005 року по 30 грудня 2008 року електрозварювальником четвертого розряду на будівельному об'єкті в Приватному підприємстві Будівельна фірма "Каріатида".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 та Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області за результатами розгляду заяви про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 для підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, прийняла рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботу роботи від 06.01.2025 №116, яким відмовила ОСОБА_1 в підтвердженні періодів роботи, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.08.1992 по 01.11.2001 у зв'язку з відсутністю відомостей про результати проведення в Будівельній фірмі "Центр" первинної атестації робочого місця електрозварника.
Вказане рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 прийнятий електрозварювальником на дільницю №1 з 11.06.1992 (наказ від 11 червня 1992 №8-К) та ОСОБА_1 електрозварювальник дільниці №4 звільнений з 06.08.2005 (наказ від 28 липня 2005 №108-К). У документах з особового складу підприємства за червень 1992 - серпень 2005 років відомості про переведення на роботу з неповним робочим днем, іншу роботу, роботу за сумісництвом, надання відпусток без збереження заробітної плати та зайнятість на контактному, стиковому та точковому зварюванні не виявлені. Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна фірма "Центр ЛТД" мало назву: Товариство з обмеженою відповідальністю - "Центр ЛТД". На загальних зборах учасників товариства прийнято рішення про ліквідацію ТОВ БФ "Центр ЛТД" (протокол від 19 лютого 2018 року №01/18). Згідно копії наказу Будівельної фірми "Центр" від 04.11.3996 №223 "Про результати атестації робочих місць" підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №2 професії електрогазозварника. Професія електрозварника в переліку професій, яким, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення відсутня. Згідно копії наказу ТОВ Будівельної фірми "Центр ЛТД" від 02.11.2001 №510 "Про результати атестації робочих місць за умовами праці" та Переліку професій, посад, робочих місць ТОВ БФ "Центр ЛТД", яким підтверджено право на пільги та компенсації, в тому числі і на пільгове пенсійне забезпечення, підтверджено право пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 електрозварником ручного зварювання (діл. №1, 3, 4, 5, 10). Згідно копії висновку №7 Державної експертизи умов праці від 18.01.2002 №06-12 експертиза якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильності застосування Списку №2 показала, що робота проведена відповідно з вимогами нормативних документів з питань атестації робочих місць. Список №2 у ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД" застосований згідно з чинним законодавством. Згідно додатково наданої копії особової картки ОСОБА_1 значиться з 11.06.1992 - електрогазозварник, звільнений 06.08.2005.
24.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 84-88/, звернувся до Управління ПФУ в м. Кременчуці ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 /а.с.97-98/, та з пакетом документів копії яких містяться у матеріалах справи.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 24.01.2025 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Тернопільській області.
За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ у Тернопільській області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії №163950022106 від 31.01.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу /а.с. 10, 96/.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що вік заявника 57 років. Страховий стаж особи становить 38 років 23 дні. Пільговий стаж особи становить 07 років 04 місяці 10 днів. Результати розгляду документів, доданих, до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 22.08.1992 по 01.11.2001, оскільки рішенням Комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи при Головному управлінні ПФУ в Полтавській області №153 від 25.11.2022, №171 від 31.01.2023 та №116 від 06.01.2025 не підтверджений даний період роботи; період роботи з 30.08.2005 по 30.12.2008 згідно пільгової довідки №26/10 від 26.10.2022, оскільки в даній довідці та в трудовій книжці НОМЕР_1 зазначена посада "електрогазозварник", що не відповідає посаді "електрогазозварник" згідно акту зустрічної перевірки №1600-0903-1/5054 від 29.06.2023. Окрім того, згідно наказу про результати проведеної атестації і робочих місць №53 від 01.12.2003 атестована посада "електрогазозварник", що не відповідає посаді передбаченою постановою КМУ №36 від 16.01.2003. До пільгового стажу враховано період роботи згідно пільгової довідки №122-52/86 від 27.10.2022 з врахуванням зазначеного підсумку пільгового стажу. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на даний час відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 заявник набуває із зниженням пенсійного віку на 2 роки при досягненні 58 років. Не працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Вважаючи свої права порушеними такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06 січня 2025 року №116 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 та, як наслідок, з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950022106 від 31 січня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
З метою належного та повного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2025 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22 серпня 1992 року по 01 листопада 2001 року електрозварювальником третього розряду Будівельної фірми "Центр" та період роботи з 30 серпня 2005 року по 30 грудня 2008 року електрозварювальником четвертого розряду на будівельному об'єкті в Приватному підприємстві Будівельна фірма "Каріатида".
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
У силу пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
23.01.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.
Цим Рішенням Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Суд зазначив, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
А відповідно до пункту 3 згаданого Рішення Суд визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Статтею 12 Закону №1788-XII визначено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності у позивача права на призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.
Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII), визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 30 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 тривалістю щонайменше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні вимоги містяться також у пункті 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.
Станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 06.12.2024 про призначення пенсії позивачу виповнилось повних 57 років.
Пенсійним органом у спірному рішенні обчислено страховий стаж особи - 38 років 01 місяць 23 дні, а пільговий стаж по списку № 2 становить 07 років 04 місяці 10 днів.
Як встановлено судовим розглядом, із змісту рішення № 163950000106 від 31.01.2025 слідує, що підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку слугував висновок пенсійного органу про відсутність необхідного стажу. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 22.08.1992 по 01.11.2001, оскільки рішенням Комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи при Головному управлінні ПФУ в Полтавській області №153 від 25.11.2022, №171 від 31.01.2023 та №116 від 06.01.2025 не підтверджений даний період роботи; період роботи з 30.08.2005 по 30.12.2008 згідно пільгової довідки №26/10 від 26.10.2022, оскільки в даній довідці та в трудовій книжці НОМЕР_1 зазначена посада "електрогазозварник", що не відповідає посаді "електрогазозварник" згідно акту зустрічної перевірки №1600-0903-1/5054 від 29.06.2023. Окрім того, згідно наказу про результати проведеної атестації і робочих місць №53 від 01.12.2003 атестована посада "електрогазозварник", що не відповідає посаді передбаченою постановою КМУ №36 від 16.01.2003. До пільгового стажу враховано період роботи згідно пільгової довідки №122-52/86 від 27.10.2022 з врахуванням зазначеного підсумку пільгового стажу. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на даний час відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
Тож, з урахуванням підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, викладених у такому рішенні відповідача, ключовим у цій справі є, серед іншого, питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на підставі Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 зазначила, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ та на цій підставі вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що надалі підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
За наведених обставин на час виникнення спірних відносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення віку 55 років.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до статті 5 Закону №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини.
Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17.
Положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
При цьому, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с. 64-76/ позивач:
- 11.06.1992 - прийнятий на роботу електрозварювальником 3 розряду в Будівельну фірму "Центр" (підстава: наказ №8-к від 11.06.1992) (запис №10);
- 16.12.1996 - після атестації присвоєна професія електрозварювальник 3 розряду (підстава: наказ №260 від 16.12.1996) (запис №11);
- 01.10.2002 - кваліфікаційною комісією присвоєна професія електрозварювальник 4 розряду (підстава: наказ №112-к від 09.10.2002) (запис №12);
- 30.08.2005 - прийнятий на роботу електрозварювальником 4 розряду на будівельний об'єкт в Приватне підприємство Будівельна фірма "Каріатида" (підстава: наказ №181-к від 30.08.2005) (запис №16);
- 30.12.2008 - звільнений за згодою сторін відповідно до ст. 36 п.1 КЗпП України (підстава: наказ 222-к від 30.12.2008) (запис №17).
07.11.2018 ТОВ Будівельної фірми "Центр ЛТД" видано ОСОБА_1 довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №142 про те, що зазначена особа працювала повний робочий день в ТОВ Будівельній фірмі "Центр ЛТД" і за період з 11.06.1992 по 01.10.2002 виконувала роботи електрозварник ручного зварювання 3 розряду, за період з 01.10.2002 по 06.08.2005 виконувала роботи електрозварник ручного зварювання 4 розряду за професією електрозварник ручного зварювання, що передбачена Списком 2 розділу XXXIII підрозділу 33 постанови Кабінету міністрів України від 16.01.2003 №36 код КП 7212.1 підстава ДК 003-2010, код 23200000-19906. За період з 16.12.1996 по 06.08.2005 - 8 років 7 місяців 21 день. Підстава для видачі довідки: Ф Т-2, наказ про прийом на роботу №8-к від 11.06.1992, наказ про звільнення №108-к від 28.07.2005, накази про атестацію: №223 від 04.11.1996, №510 від 02.11.2001. Додаткові відомості: достовірність застосування списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, згідно з якими призначаються пенсії за віком на пільгових умовах (відповідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення") підтверджено експертними висновками: №06-20 від14.02.2003, №7від 18.01.2002 /а.с. 15/.
Згідно архівної довідки Архівного відділу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №02-061/0406-С від 23.03.2023 /а.с. 16/ у наказах з особового складу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма "Центр ЛТД": ОСОБА_1 прийнятий електрозварювальником на дільницю №1 з 11.06.1992 (наказ від 11 червня 1992 №8-К); ОСОБА_1 , електрозварювальнику, присвоєно 3 розряд електрозварювальника дільниці №4 (дата не зазначена) (наказ від 16.12.1996 №260); ОСОБА_1 , електрозварювальника дільниці №4 звільнено з 06.08.2005 (наказ від 28 липня 2005 №108-К). У документах з особового складу підприємства за червень 1992 - серпень 2005 років відомості про переведення на роботу з неповним робочим днем, іншу роботу, роботу за сумісництвом, надання відпусток без збереження заробітної плати та зайнятість на контактному, стиковому та точковому зварюванні не виявлені. Товариство з обмеженою відповідальністю будівельна фірма "Центр ЛТД" мало назву: Товариство з обмеженою відповідальністю - "Центр ЛТД". На загальних зборах учасників товариства прийнято рішення про ліквідацію ТОВ БФ "Центр ЛТД" (протокол від 19 лютого 2018 року №01/18).
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Будівельної фірми "Центр ЛТД" припинено в результаті ліквідації, про що 18.09.2019 внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 104-107/.
26.10.2022 Приватним підприємством Будівельна фірма "Каріатида" видано ОСОБА_1 довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №26/10 про те, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в Приватному підприємстві Будівельна фірма "Каріатида": за період з 30.08.2005 (наказ №181-к від 30.08.2005) по 30.12.2008 (наказ №222-к від 30.12.2008) виконував роботи на будівництві багатоквартирних будинків на посаді електрозварника; за період з 30.08.2005 по 30.12.2008 - 3 роки 4 місяці 1 день. Підстава для видачі: Книга наказів та особова картка Т-2. Додаткові відомості: атестація робочого місця проведена 01.12.2003 наказ №53 від 01.12.2003 за професією, посада електрогазозварника (7212) зайнятого на будівельних об'єктах, що передбачена Списком №2 розділ ХХХІІІ пункт 33 підстава Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 /а.с. 79/.
Тобто у період з 30.08.2005 по 30.12.2008 позивач працював електрозварювальником 4 розряду на будівельному об'єкті в Приватному підприємстві Будівельна фірма "Каріатида", а не на посаді "електрогазозварник", як зазначено ГУ ПФУ в Тернопільській області в оскаржуваному рішенні №163950022106 від 31.01.2025.
Відповідачами не надано суду доказів того, що у періоди з 22.08.1992 по 01.11.2001 та з 30.08.2005 по 30.12.2008 позивач працював неповний робочий день.
Отже, протягом 22.08.1992 - 01.11.2001 ОСОБА_1 працював повний робочий день електрозварювальником 3 розряду в Будівельній фірмі "Центр ЛТД", а у період з 30.08.2005 по 30.12.2008 позивач працював повний робочий день електрозварювальником 4 розряду в Приватному підприємстві Будівельна фірма "Каріатида".
Суд звертає увагу, що необхідними умовами для виникнення у особи права, на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є: встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці; зайнятість повний робочий день.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це ж встановлено п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року N 637.
Пунктом 20 вказаного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 5 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням п. 4.2 цього Порядку.
Згідно із п. 1, 2, 4, 9, 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15024/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно із яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочих місць, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту “б» статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Таким чином, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства (або не долучення роботодавцем до наказу про атестацію робочих місць переліку професій) не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Разом з тим, у разі виникнення в управління сумнівів щодо належності у зарахуванні відповідних періодів роботи, відповідач не позбавлений можливості ініціювати відповідну перевірку на відповідність первинних документів та уточнюючих довідок з підприємства.
Оскільки відповідно до частини першої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Також, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 11 липня 2019 року у справі № 127/1849/17, та від 31 березня 2020 року у справі № 127/16245/17.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Досліджуючи предмет та підстави позову, з урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовної заяви шляхом визнання протиправними та скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06 січня 2025 року №116 про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950022106 від 31 січня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 січня 2025 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22 серпня 1992 року по 01 листопада 2001 року електрозварювальником третього розряду Будівельної фірми "Центр" та період роботи з 30 серпня 2005 року по 30 грудня 2008 року електрозварювальником четвертого розряду на будівельному об'єкті в Приватному підприємстві Будівельна фірма "Каріатида".
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 440/2071/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич