23 червня 2025 р. Справа № 520/5264/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 28.03.25 по справі № 520/5264/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту -ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 19 серпня 2024 року № 2401002-2405-2038-UA631202700000028556 та № 2401045-2405-2038-UA631202700000028556;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 по справі № 520/5264/25 позовну заяву - залишено без руху.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.
Повідомлено позивача про необхідність виправлення недоліків адміністративної позовної заяви у строк десять днів з моменту отримання копії ухвали та роз'яснено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 520/5264/25 адміністративний позов - повернуто позивачу.
Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року по справі № 520/5264/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав у суду для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025, було усунуто 26.03.2025 шляхом направлення до суду засобами поштового зв'язку заяви про усунення недоліків, що підтверджено описом вкладення до цінного листа 6105800088583, накладною № 6105800088583 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта». Зауважив, що усунення недоліків відбулось у п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху (21.03.2025), однак судом не враховано вказані обставини та безпідставно позбавлено позивача права звернення до суду з позовом за захистом свої прав.
Крім того, стверджував, що судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху порушено принцип юридичної визначеності, оскільки абзац перший її резолютивної частини встановлював позивачу строк на усунення недоліків 5 днів з моменту отримання її копії, у той час як абзацом 2 встановлено позивачу строк 10 днів. Однак, не зважаючи на вказане, наполягав, що недоліки було усунуто протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 позов залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 10.03.2025 отримано засобами поштового зв'язку "Укрпошта" 20.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду 24.03.2025.
Приймаючи ухвалу про повернення ОСОБА_1 позовної заяви, суд першої інстанції, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України, виходив з того, що у встановлений судом строк та станом на дату прийняття зазначеної ухвали, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Заяв чи клопотань про продовження або поновлення процесуальних строків до суду не надходило.
Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
При цьому, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 через її невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, зокрема до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При цьому з резолютивної частини зазначеної ухвали дійсно вбачається неоднозначне визначення наданого позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви, оскільки другий абзац містить вимогу щодо необхідності виправити недоліки у п'ятиденний строк, водночас абзац 3 покладає такий обов'язок на позивача протягом 10 днів з моменту отримання ухвали від 10.03.2025.
На переконання колегії суддів, наслідком такої неузгодженості резолютивної частини ухвали могли бути правомірні очікування позивача щодо наявності у нього максимально можливого строку на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановленого приписами статті 169 КАС України.
Наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджено, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху покладено у абонентську скриньку 20.03.2025 (а.с. 13), при цьому, з наявної в матеріалах справи інформації за трек номером поштового відправлення 0610238206750, вбачається, що останнє вручене за довіреністю 21.03.2025.
Таким чином, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги, навіть з урахуванням 5 денного строку, є 26.03.2025.
Приписами частин першої та восьмої статті 120 КАС України, яка встановлює правила обчислення процесуального строку, визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Наданими до матеріалів апеляційної скарги описом вкладення до цінного листа № 6105800088583 від 26.03.2025, накладною № 6105800088583 від 26.03.2025 та квитанцією від 26.03.2025 із зазначенням такого ж трек номеру (6105800088583) підтверджено, що на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 по справі № 520/5264/25 позивачем 26.03.2025 направлено до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку заяву про усунення недоліків разом з оригіналом документа про сплату судового збору та копіями технічних паспортів на виробничі будинки.
Згідно із інформацією, розміщеною на веб-сайті АТ «Укрпошта», поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 6105800088583 було прийняте оператором поштового зв'язку 26.03.2025 та вручено адресату (суду) за довіреністю 13.04.2025.
З наведеного слідує, що позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у 5 денний строк та спосіб, визначений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Колегія суддів враховує, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали у суду першої інстанції були відсутні з об'єктивних причин відомості щодо вчинення дій апелянтом на усунення недоліків позовної заяви, зокрема про сплату ним судового збору. Проте, суд мав зважити на строк надходження поштової кореспонденції.
Водночас, механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України "Про судовий збір". Суди, виконуючи вимоги закону щодо перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, визначені вказаною нормою, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Натомість в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Разом з тим право на звернення до суду з позовною заявою, за умови сумлінного, добросовісного та своєчасного виконання учасником справи процесуального обов'язку, не може ставитися в залежність від строку пересилання поштової кореспонденції оператором поштового зв'язку та не може позбавляти особу права на апеляційний перегляд справи, яке є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 по справі № 609/1144/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що вимоги ухвали від 10.03.2025 про залишення позовної заяви без руху у визначений судом строк позивачем не виконані є передчасними.
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслює значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (рішення від 25 листопада 1997 року №6-зп, від 25 грудня 1997 року N9-зп).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 стаття 2 КАС України).
Приписами частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Положеннями цієї статті також визначено способи судового захисту, перелік яких не є вичерпним.
Згідно з частинами 1-3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Звернувшись з цим позовом, фізична особа вирішила скористатися гарантованим їй правом на вирішення спору в судовому порядку.
Однак, таким правом позивач скористатися не зміг, оскільки суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву не врахувавши строк надходження поштової кореспонденції та не перевіривши зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Викладене свідчить про те, що суд застосував надміру формальний підхід і не врахував вимог статті 55 Конституції України та статей 2, 5, 6 КАС України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справи Brumarescu v. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У відповідності до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, за висновком колегії суддів, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк та ухвалення необґрунтованого рішення про повернення позову, як наслідок, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 по справі № 520/5264/25 - скасувати.
Справу № 520/5264/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко