Постанова від 25.06.2025 по справі 638/5908/25

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 р.Справа № 638/5908/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 20.05.2025, (головуючий суддя І інстанції: Шамраєв М.Є.) по справі № 638/5908/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліціїї

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- скасувати постанову Управління патрульної поліції в Полтавській області від 26.03.2025 серії ЕНА № 4355575 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху в межах населеного пункту.

Разом з тим, вказував, що перевищення швидкості у 50 км/год зумовлено виконанням маневру під час перелаштування у іншу смугу руху, при цьому ним не допущено перевищення дозволеної Законом швидкості понад 20 км, що свідчить про малозначність скоєного порушення.

Натомість, вимірювання швидкості руху здійснювалось працівником поліції не у стаціонарному нерухомому положенні, доказів проходження процедур повірки приладом, яким проводилось таке вимірювання позивачу не надавалось, що може свідчити про недостовірність показань на ньому.

Крім того, вказує, що поліцейським порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, в частині не роз'яснення позивачу прав, передбачених ст. 268 КУпАП, не проведення опитування свідків правопорушення, не врахування пояснень ОСОБА_1 під час вирішення питання про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, вважав спірну постанову протиправною та просив суд її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 20.05.2024 позов задоволено.

Департамент патрульної поліції (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, перевищення швидкості руху, є доведеним та підтверджується даними з приладу TruCam, адміністративна справа розглянута з дотриманням процедури та вимог чинного законодавства, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Вважає, що відеозапис, зроблений за допомогою приладу TruCam чітко фіксує номерний знак, марку автомобіля, водій якого, рухаючись в межах населеного пункту, перевищив швидкість руху, а отже є належним доказом в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення та має враховуватись під час вирішення справи.

Щодо твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції на відсутність у п. 7 спірної постанови посилань на докази, якими зафіксовано правопорушення зазначає, що вимоги ст. 283 КУпАП не визначають чіткого пункту постанови, у якому необхідно зазначати технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вказує, що посилання на зазначені вище докази містяться у п. 5 постанови, а отже мали досліджуватись судом першої інстанції.

Натомість, суд першої інстанції не надав жодної оцінки наданим відповідачем доказам, а саме фотознімку та відеозапису, зробленими за допомогою приладу TruCam, які підтверджують вчинення позивачем правопорушення.

Зауважує, що ним дійсно не надавався відеозапис з бодікамери, оскільки останній знищений у зв'язку із закінченням терміну зберігання, проте вказані обставини не спростовують наявності в діях позивача складу порушення п. 12.4 ПДР України та не повинні звільняти порушника від адміністративної відповідальності.

Позивач надав суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких зазначив про порушення відповідачем процедури розгляду справи, а саме не надання можливості скористатись правовою допомогою адвоката, що також підтверджує протиправність спірної постанови.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач просив розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, пояснення позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26.03.2025 інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області Пилипенком А.Р. прийнято постанову серії ЕНА № 4355575, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн (а.с. 5, 45).

Згідно постанови, 26.03.2025 у м. Решетилівка, дорога а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський, водій, керуючи транспортним засобом Lexus RX200Т, д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 82 км/год, перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 32 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість зафіксовано за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 ТС008425.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки відповідачем не доведено факту вчинення позивачем правопорушення та порушено процедуру .

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено пунктом 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Також, в силу вимог ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням, наведеним у ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги надані ДПП докази, виготовлені за допомогою пристрою TruCam з огляду на відсутність у п. 7 спірної постанови посилань на технічний засіб, за допомогою якого проводилась фото та відеофіксація. Враховуючи, що інших доказів відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту вчинення позивачем правопорушення.

Колегія суддів вважає висновки суду помилковими, зробленими без урахування всіх доказів, наявних в матеріалах справи з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в підтвердження факту перевищення позивачем швидкості руху в населеному пункті відповідачем, суду першої інстанції надано фотознімок та відеозапис, зроблені за допомогою приладу TruCam.

Так, на відеозаписі та фотознімку, зроблені за допомогою вищезазначеного приладу, зафіксовано рух транспортного засобу Lexus RX200Т, д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 82 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, та зазначено дату і час фіксації 26.03.2025 о 09:41, а також географічні координати місця вчинення правовпорушення (а.с. 46).

Право застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, надано працівникам поліції, передбачено ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію».

Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 №22-38/49 роз'яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Колегія суддів зазначає, що прилад TruCам ІІ LTI 20/20 з серійним номером ТС008425, використаний відповідачем, сертифікований, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку, чинним до 03.12.2025, сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012, експертним висновком від 15.12.2023 (а.с. 47-49) .

Враховуючи викладене, відеозапис та фотознімок, зроблені за допомогою приладу TruCам є належними та допустимими доказами.

Висновки суду першої інстанції про неналежність вищенаведених доказів з огляду на відсутність посилань у п. 7 спірної постанови на технічний засіб, за допомогою якого вони зроблені колегія суддів відхиляє, оскільки у графі «Час та місце скоєння, суть і обставини порушення» міститься посилання про вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam.

В свою чергу, вимоги ст. 283 КУпАП не визначають чіткого пункту постанови по справі про адміністративне порушення, у якому необхідно зазначати технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (перевищення встановленого обмеження швидкості руху) підтверджені належними та допустимими доказами.

Проте, колегія суддів враховує доводи позивача, щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що у посадових осіб суб'єктів владних повноважень, в тому числі і у працівників органів і підрозділів Національної поліції, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є обов'язок - забезпечити особам, які притягуються до адміністративної відповідальності можливість користування правами, закріпленими у ст. 268 КУпАП.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №522/22180/16-а та від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а., які враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 271 КУпАП, інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Так, у п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб'єктами права.

Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст. 59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Як вказував позивач, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, він виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що зробив відповідну усну заяву відповідачу. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Матеріали справи не містять відеозапису з бодікамери, з якої суд мав би встановити дотримання поліцейським процедури розгляду справи та як вказує апелянт такий відеозапис знищений за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, доказів зворотнього відповідачем ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів наголошує, що такі дії інспектора порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз'яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 524/3644/17, від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а, яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України має враховуватись судом.

Колегія суддів зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, проте відповідачем не надано доказів вжиття дій щодо вказаного клопотання, зазначене свідчить про порушення права особи на правову допомогу, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не довів правомірності прийняття спірної постанови з урахуванням, встановлених судом апеляційної інстанції процедурних порушень розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 20.05.2025 по справі № 638/5908/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц

Попередній документ
128399082
Наступний документ
128399084
Інформація про рішення:
№ рішення: 128399083
№ справи: 638/5908/25
Дата рішення: 25.06.2025
Дата публікації: 27.06.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (25.06.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 03.04.2025
Предмет позову: про скасування постанови
Розклад засідань:
25.04.2025 11:00 Дзержинський районний суд м.Харкова
06.05.2025 14:30 Дзержинський районний суд м.Харкова
20.05.2025 10:30 Дзержинський районний суд м.Харкова
25.06.2025 13:15 Другий апеляційний адміністративний суд