25 червня 2025 р. Справа № 520/1298/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., повний текст складено 24.03.25 по справі № 520/1298/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить :
визнати дії ГУ ПФУ в Харківській області протиправними щодо:
- не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004 на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024 відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-XII) та не здійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру та виплати розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум;
- не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024 відповідно до статті 60 Закону України № 1788-XII та здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру та виплату розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, допущено протиправні дії, які полягають у не зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024 відповідно до статті 60 Закону України № 1788-XII, а також не нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV. Посилається на те, що жодних зауважень щодо правомірності записів у трудовій книжці відповідачем не зазначалось та не заперечувалось. Вказує, що робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , в подвійному розмірі періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024 відповідно до статті 60 Закону України № 1788-XII та не здійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру та виплати розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024 відповідно до статті 60 Закону України № 1788-XII та здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру та виплату розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 422.40 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу після призначення позивачу пенсії за віком останнім набуто 5 місяців страхового стажу та не пройшло 2 календарні роки з дати призначення пенсії, тому в перерахунку пенсії відмовлено. Вказує, що періоди роботи позивача в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024 у подвійному розмірі обчислюються тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Добровольський О.В., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV з 10.01.2024.
Стаж та заробіток при призначенні пенсії враховано по 30.04.2024 і складає: 45 років 10 місяців 06 днів.
При цьому, ОСОБА_1 вже враховано страховий стаж за роботу в анестезіолого- реанімаційних відділеннях у подвійному розмірі за періоди: з 01.08.1990 по 01.08.1991 - прац.охорони здор.(посади із пост.909), з 19.04.1999 по 31.12.2003 - прац.охорони здор. (посади із пост.909) відповідно до статті 60 Закону України № 1788-XII.
Після перерахунку пенсії стаж позивача станом на 09.01.2025 склав - 47 років 10 місяців 7 днів (зарахували стаж за строкову військову службу в Афганістані з 15.05.1984 по 15.05.1986), що у тому числі включає зарахований стаж у подвійному розмірі: Прац.охорони здор.(посади із пост.909) з 01.08.1990 по 01.08.1991 (Мед.заклад із ст. 60); з 19.04.1999 по 31.12.2003 як Прац.охорони здор.посади із пост.909 (Мед.заклад із ст. 60).
07.01.2024 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в особистому кабінеті подав заяву про перерахунок пенсії, нарахування та виплату йому грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV.
Разом із заявою від 07.01.2025 позивач подав копії додатків : паспорт, ідентифікаційний код, «трудова книжка колхозника НОМЕР_1 » з 1979 по 1990, трудова книжка НОМЕР_2 (далі - записи з № 1 по № 12) з 1990 по 2024, витяг з реєстру територіальної громади від 29.11.24 № 2024/014408573, військовий квиток ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 15.06.1990, диплом № НОМЕР_4 від 21.06.1990, посвідчення № НОМЕР_5 від 30.06.1991 з Міністерства охорони здоров'я УРСР, посвідчення № 880/2008 від 12.05.2008, посвідчення № НОМЕР_6 від 23.05.2013, посвідчення № НОМЕР_7 від 25.05.2018, наказ від 11.03.2003 № 84 Комунальної установи охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна лікарня» «Про зміни у штатному розписі», наказ від 30.08.2004 № 221 Комунальної установи охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна лікарня» «Про відкриття токсикологічного центру», довідка від 09.05.24 № 01/1896 КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», довідка від 28.05.2024 № 01/2143, довідка від 15.05.2024 № 01-09/428 виданою КНП «Сахновщинська центральна лікарня» Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, довідка від 01-09/436 від 15.05.2024, лист від 10.07.2024 № 11-17/ Б-118/114 Полтавського державного медичного університету (ПДМУ), архівна довідка від 10.07.2024 № 11-17/09/527 виданою ПДМУ, акт перевірки ПФУ, довідка про рахунок в банку від 19.12.24.
Як зазначено позивачем, за результатами розгляду його заяви 13.01.2025 ним через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в особистому кабінеті отримав повідомлення про оновлення статусу на подану заяву від 07.01.2025 (звернення № 100) від відповідача про те, що результат оброблення звернення - «текст відповіді - призначено, дата - 13.01.2025», що фактично проявилося в діях відповідача у вигляді часткового перерахунку пенсії і зарахуванні лише стажу за проходження військової строкової служби в Афганістані з 15.05.1984 по 15.05.1986 (2 роки 0 місяців 1 день) за відомостями трудових книжок та військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 15.06.1990, проте, при цьому відповідачем :
не зараховано до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді лікаря - анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024 відповідно до статті 60 Закону України № 1788-XII.
не здійснено нарахування та виплати позивачу грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV у зв'язку із тим, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працював в Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»- «ж» статті 55 Закону України № 1788-XII, і має страховий стаж (медичний) - більше 35 років.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював в анестезіолого-реанімаційних відділеннях лікарем анестезіологом-реаніматологом та анестезіологом анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю, тому стаж роботи позивача підлягає зарахуванню у подвійному розмірі з на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024. Також, суд зазначив, що позивач, маючи стаж працівника більше 35 років позивач має право на отримання спірної грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України № 1058-IV.
Відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України № 1788-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії) працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років.
Відповідно до ст. 60 Закону України № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Слід зауважити, що положеннями ст. 24 Закону України № 1058-IV, на які посилається відповідач, дію статті 60 Закону України № 1788-ХІІ не зупинено та не скасовано.
При цьому, нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV передбачено, що положення Закону України № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права за вислугою років.
А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я, яка виконувалася особою і після 01.01.2004 зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону України № 1058-IV та ст. 60 Закону України № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22 які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування.
Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України № 1788-XII, вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України № 1788-XII був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України № 1788-XII, то він мав би виключити із Закону України № 1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.
Колегія суддів зазначає, що Закон України № 1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України № 1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України № 1788-ХІІ є чинною та неконституційною не визнавалась.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).
Розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
На підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08.10.1997 проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Пунктом 1 Рекомендацій щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених вищезазначеним Наказом, передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток.
Пунктами 1,4 Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, яке також затверджено Наказом МОЗ № 303, передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі анестезіологічні групи.
Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17.
У листі Міністерства охорони здоров'я України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 адресованому Пенсійному фонду України щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України № 1788-XII зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано, що відповідно до наказу МОЗ України від 08.10.1997 № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я повинні створюватися відділення анестезіологічного відділення або відділення анестезіології організовуються у лікувально-профілактичних закладах, в яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів - анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер - анестезистів. У реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
У листі Міністерства охорони здоров'я України від 30.05.2006 №10.03.68/936 зазначено, що періоди роботи на посадах медичних працівників у відділеннях анестезіології, у тому числі у палатах інтенсивної терапії, повинні зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України № 1788-XII.
Згідно з роз'яснення наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України № 1788-XII.
Судом встановлено, що за відомостями та записами трудової книжки НОМЕР_2 у спірний період позивач працював:
19.04.1999 позивач прийнятий на посаду лікаря анестезіолога-реаніматолога на виїздну реанімаційну бригаду в анестезіологічне відділення за наказом № 75-к від 16.04.1999 в Комунальну установу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна лікарня» (запис № 6).
З 12.02.2004 переведений на посаду лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії за наказом № 24-к від 12.02.2004 (запис № 7).
01.09.2004 відділення перейменовано на «Анестезіологічне відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю за наказом № 221 від 30.08.2004 (запис № 8).
06.09.2005 позивач переведений на посаду лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення за наказом 134-к від 06.09.2005 (запис № 9).
Комунальна установа охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна лікарня» перейменована в Комунальний заклад охорони здоров'я Обласна клінічна лікарня за наказом КЗОЗ ОКЛ № 307 від 16.12.2005 (запис № 10).
«Комунальний заклад охорони здоров'я Обласна клінічна лікарня переіменовано в Комунальний заклад охорони здоров'я обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за розпорядженням Харківської обласної від 09.12.2008 № 196 (запис № 11).
06.09.2018 КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК» припинений шляхом перетворення в КНП ХОР ОКЛ за наказом № 1 від 06.09.2018 (запис № 12).
За наказом від 11.03.2003 № 84 Комунальної установи охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна лікарня» «Про зміни у штатному розписі» наказано: 1. провести об'єднання відділень: анестезіолого-реанімаційного, екстреного анестезіолого-реанімаційного, палат ПІТ 15 ліжок, палат ПІТ 3 ліжка та назвати створене відділення - анестезіологічне відділення з ліжками інтенсивної терапії; 2.провести перенайменування: анестезіологічної служби для кабінету ангеографії в анестезіологічну службу для кабінету ангеографії анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії; виїзної реанімаційної бригади в виїздну реанімаційну бригаду анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії; лабораторію ПІТ в лабораторію анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії; лабораторію гравітаційної хірургії крові в лабораторію гравітаційної хірургії крові анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії; лабороторію переливання крові в лабораторію переливання крові анестезіологічного відділення ліжками інтенсивної терапії.
За наказом від 30.08.2004 № 221 Комунальної установи охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна лікарня» «Про відкриття токсикологічного центру» наказано: 1.2 Змінити назву відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії на «Анестезіологічне відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю».
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки від 09.05.24 № 01/1896 КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», підтверджено роботу у спірний період в Комунальній установі охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна лікарня».
Враховуючи те, що позивач працював в анестезіолого-реанімаційних відділеннях лікарем анестезіологом-реаніматологом та анестезіологом анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю, колегія суддів дійшла висновку про те, що стаж роботи позивача підлягає зарахуванню у подвійному розмірі з на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024.
Колегія суддів зазначає, що стаж роботи позивача у відділеннях анестезіології підтверджується записами у трудовій книжці та відповідними довідками, а відтак, він має право на зарахування спірних періодів роботи до стажу у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 11.12.2018 у справі № 310/385/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17.
Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з урахуванням записів в трудовій книжці позивача, у позивача є право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України № 1788-XII, проте відповідач протиправно не зарахував зазначений стаж в подвійному розмірі.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України № 1788-XII, що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України № 1788-XII.
Згідно з пунктами 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Пунктом «е» статті 55 Закону України № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців.
З аналізу наведених норм Верховний Суд в постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а зробив висновок, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України № 1788-XII;
пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону України № 1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що стаж роботи позивача підлягає зарахуванню у подвійному розмірі на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 01.01.2004 по 12.02.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії з 12.02.2004 по 01.09.2004, на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії загального і гострих отруєнь (токсикологічного) профілю з 01.09.2004 по 06.09.2005, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з 06.09.2005 по 10.04.2024.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що маючи стаж працівника більше 35 років позивач має право на отримання спірної грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV, атому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 520/1298/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко