25 червня 2025 року справа № 640/5923/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алли Руденко, розглянувши у письмовому провадженні у спрощеному позовному провадженні у приміщенні суду адміністративну справу №640/5923/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
11.03.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання не повної публічної інформації за запитом від 11.02.2020 та її приховування;
- зобов'язати відповідача надати позивачу повну інформацію, що запитувалася згідно запиту від 11.02.2020 на отримання публічної інформації про наявність:
кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в якості обвинуваченого або підозрюваного: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові потерпілих або юридичної особи);
кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в якості потерпілого або заявникам: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові підозрюваних або юридичної особи).
Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що 11.02.2020 звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації про наявність кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно нього в якості обвинуваченого або підозрюваного: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові потерпілих або юридичної особи; кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно нього в якості потерпілого або заявника: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові підозрюваних або юридичної особи.
Позивач вважає, що службові особи Офісу Генерального прокурора допустили незаконну бездіяльність внаслідок надання неповної інформації, а саме: не надали інформацію про кримінальні провадження відносно нього в якості потерпілого або заявника: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові підозрюваних або юридичної особи, у зв'язку з чим порушив його право на доступ до публічної інформації, передбачене Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до Окружного адміністративного суду 14.04.2020, вказав, що відповідь на запит позивача надана листом Офісу Генерального прокурора від 21.02.2020 №27/3-872 ВИХ-20. За результатами опрацювання масиву даних інформаційної системи Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР або Реєстр) повідомлено щодо наявності одного кримінального провадження №42017250000000121 від 05.07.2017 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому останній перебуває у статусі обвинуваченого за ч. 2 ст. 365 КК України. Також в інформації було зазначено орган, який здійснив реєстрацію даного кримінального провадження в ЄРДР (прокуратура Черкаської області), дату реєстрації та інформацію про її направлення до суду.
Щодо надання прізвища, ім'я, по-батькові потерпілих або юридичної особи у кримінальному провадженні, в якому запитувач є обвинуваченим, а також аналогічної інформації в кримінальних провадженнях, де запитувач сам є потерпілим, ОСОБА_1 роз'яснено, що обсяг надання інформації з ЄРДР обмежений особливостями здійснення пошуку за запитуваними критеріями та обліку в інформаційній системі. Так, в інформаційній системі не передбачено обов'язкового обліку окремих відомостей про заявників (потерпілих), зокрема, щодо дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків, тощо, що унеможливлює ідентифікацію конкретної особи лише на підставі даних ЄРДР.
Крім того, облік даних про потерпілих здійснюється в знеособленому вигляді. Відтак, не представилось можливим встановити кримінальні провадження за сукупністю відповідних відомостей (П.І.Б., дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інші), у яких ОСОБА_1 є заявником або потерпілим, як і інформацію стосовно потерпілих та заявників у кримінальному провадженні за обвинуваченням самого ОСОБА_1 .
Окрім цього дія Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на спірні відносини, оскільки Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено окремий порядок доступу до відомостей досудового розслідування. Офіс Генерального прокурора як Держатель ЄРДР надає відомості з нього із додержанням вимог Кримінального процесуального кодексу України (глави 15, 19), які, зокрема, регулюють порядок доступу та витребування інформації і документів з електронних інформаційних систем або їх частин та Закону України «Про захист персональних даних»
Відповідно до вимог Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 за №680/28810 відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні надається слідчим, який здійснює досудове розслідування, або процесуальним прокурором виключно у випадках, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України.
З урахуванням викладеного надати іншу інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є можливим.
Запит позивача стосується досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зареєстрованих відносно нього, отже питання, пов'язані з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, у тому числі щодо внесення даних до ЄРДР та їх обліку регулюється виключно кримінальним процесуальним законодавством.
При цьому відповідач посилається на аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1666а15, Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №2140/1578/18, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 826/13340/15, від 21.11.2018 у справі №826/2004/18.
З огляду на вказане відповідач вважає, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
04.06.2020 позивач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва додаткові пояснення, у яких просив врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.04.2020 №826/7244/18, згідно з якими інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, і доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження.
29.08.2020 на спростування доводів відповідача, що існує лише одне кримінальне провадження в ЄРДР, позивач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва додаткові пояснення у яких зазначив перелік витягів з ЄРДР, в яких він є заявником (потерпілим).
Враховуючи викладене вважає, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Ухвалою від 20.03.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розглядати справу вирішив за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2023 № 03-19/33148/23 “Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ справа № 640/5923/20 була скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Згідно з супровідним листом від 07.01.2025 № 01-19/93/25 Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передав 244 судові справи для доставляння до Черкаського окружного адміністративного суду.
Справа № 640/5923/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 22.01.2025 (вхідний № 3082/25) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 справа розподілена судді Руденко А. В.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 справа прийнята до провадження суддею Руденко А.В.
З'ясувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач у справі ОСОБА_1 11.02.2020 звернувся до Офісу Генерального прокурора із запитом про отримання публічної інформації, у якому просив надати публічну інформацію про наявність:
кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в якості обвинуваченого або підозрюваного: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові потерпілих або юридичної особи);
кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в якості потерпілого або заявникам: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові підозрюваних або юридичної особи).
Листом від 21.02.2020 №27/3-872 ВИХ-20 Офіс Генерального прокурора надав відповідь на запит позивача, у якому зазначив, що за результатами опрацювання масиву даних інформаційної системи Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) встановлено, що кримінальне провадження №42017250000000121 зареєстроване в ЄРДР прокуратурою Черкаської області 05.07.2017 за ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України, і в подальшому скеровано до суду за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також проінформовано, що облік даних про потерпілих в системі здійснюється в знеособленому вигляді, у зв'язку з чим надати запитувану інформацію в цій частині немає можливості.
Крім того, ураховуючи що дія Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, що регулюється спеціальним законом, у даному випадку зокрема ст.ст. 60, 222 Кримінального процесуального кодексу України, а також особливості обліку та пошуку в ЄРДР даних про заявника (потерпілого), не представляється можливим надати відомості про кримінальні провадження, зареєстровані за заявами ОСОБА_1 .
Вважаючи, що відповідач надав неповну публічну інформацію на запит від 11.02.2022, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 11 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 зазначеного Закону).
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №2939-VI кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Статтею 12 №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VIрозпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Таким чином, суб'єкти владних повноважень та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення фізичних осіб за отриманням інформації щодо себе у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Прокуратура становить єдину систему державних органів, які від імені України в порядку, передбаченому Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), здійснюють встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Однією із засад діяльності прокуратури згідно з пунктом 9 частини першої статті 3 Закону 1697-VII є прозорість, що включає надання на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання.
Згідно ч. 2 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Порядок формування та ведення ЄРДР а також надання відомостей з нього визначається Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 за №680/28810 (далі - Положення №139).
Пунктом 2 Положення №139 передбачено, що Реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Згідно пункту 3 Положення №139 Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з метою забезпечення:
реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;
оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;
аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі;
інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Згідно пункту 4 положення №139 держателем Реєстру є Офіс Генерального прокурора (далі - Держатель).
Отже Офіс Генерального прокурора як державний орган і суб'єкт владних повноважень є розпорядником такої інформації.
У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації, яка не є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі підкреслила, що пов'язані з розглядом відповідного адвокатського запиту дії або бездіяльність Генеральної прокуратури України випливають із здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно-правовими.
Суд касаційної інстанцій у справі №826/7244/18 вважав необґрунтованою відмову в наданні позивачу запитуваної ним в адвокатських запитах інформації, а саме щодо переліку кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення особою кримінальних правопорушень, а також стосовно дат, номерів, обставин та кваліфікації внесених відомостей до ЄРДР.
Поряд з цим, аналізуючи норми КПК України, Верховний Суд у постанові 13.09.2023 у справі №420/16094/21, дійшов висновків, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, а отже інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано ТУ ДБР у м. Миколаєві у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.
Відтак інформація, що містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному КПК України.
До того ж внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов'язує початок досудового розслідування. Ці правовідносини регулює, зокрема, КПК України та підзаконні акти, видані на підставі та на його виконання. Тому отримувати доступ до інформації, яка здобута чи створюється у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування можна з дотриманням вимог спеціального для цих правовідносин законодавства.
Подібна правова позиція також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 та у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року та від 21 січня 2021 року у справах № 806/3155/17 та № 160/7938/19.
Отже відомості про кримінальні провадження, за якими до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, а також коли саме, за якими номерами, щодо яких обставин та за якою кваліфікацією щодо фізичної особи становлять публічну інформацію та підлягають наданню Офісом Генерального прокурора за її зверненням.
Судом встановлено, що спір у цій справі виник у зв'язку із наданням неповної інформації, яку запитував позивач у запиті від 11.02.2020.
Так, позивач просив надати інформацію щодо кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в якості обвинуваченого або підозрюваного: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові потерпілих або юридичної особи).
У листі від 21.02.2020 №27/3-872 ВИХ-20 Офіс Генерального прокурора зазначив, що за результатами опрацювання масиву даних інформаційної системи Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) встановлено, що кримінальне провадження №42017250000000121 зареєстроване в ЄРДР прокуратурою Черкаської області 05.07.2017 за ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України, і в подальшому скеровано до суду за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже відповідач не надав інформацію про прізвище, ім'я та по-батькові потерпілих або юридичної особи
Також позивач просив надати інформацію щодо кримінальних проваджень, зареєстрованих відносно позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в якості потерпілого або заявника: за якою датою та якими правоохоронними органами внесено до ЄРДР, за якою статтею, прізвище, ім'я та по-батькові підозрюваних або юридичної особи).
Проте така інформація у листі відповідача від 21.02.2020 №27/3-872 ВИХ-20 не вказана.
При цьому як у листі від 21.02.2020 №27/3-872 ВИХ-20, так і у відзиві на позовну заяву відповідач як на підставу ненадання інформації щодо потерпілої особи послався на ту обставину, що облік даних про потерпілих в системі здійснюється в знеособленому вигляді, у зв'язку з чим надати запитувану інформацію в цій частині немає можливості.
Згідно пункту 4 розділу 1 Положення №139 держателем Реєстру є Офіс Генерального прокурора (далі - Держатель).
Згідно пункту 5 розділу 1 Положення №139 реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є:
прокурори, у тому числі керівники органів прокуратури;
керівники органів досудового розслідування;
керівники органів дізнання;
слідчі органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі - Національне бюро), уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
дізнавачі підрозділів дізнання органів поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів Державного бюро розслідувань, а також уповноважені особи інших підрозділів зазначених органів, уповноважені в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків (далі - уповноважені особи інших підрозділів).
Згідно пункту 1 розділу 2 Положення №139 до Реєстру до Реєстру вносяться, зокрема, відомості про:
час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
Згідно пункту 1 розділу 4 Положення №139 відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою згідно з додатком 6 до цього Положення.
Пунктом 2 розділу 4 Положення №139 передбачено, що витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування.
Пунктом 3 розділу 4 Положення №139 передбачено, що до витягу з Реєстру включається інформація про:
номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування);
дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР));
короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї;
найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника;
орган досудового розслідування;
прізвище, ім'я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, дізнавача (дізнавачів) органів дізнання, уповноваженої особи (осіб) іншого підрозділу, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.
Згідно пунктів 4, 6 розділу 4 Положення №139 реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру в межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом.
Держатель надає відомості з Реєстру з додержанням вимог КПК України та Закону України "Про захист персональних даних".
Пунктом 7 Положення №139 передбачено, що перевірка наявності вже розпочатих досудових розслідувань здійснюється за однією ознакою або сукупністю відомостей про кримінальні правопорушення, внесені до Реєстру всіма Реєстраторами, а саме про:
дату вчинення кримінального правопорушення;
територію вчинення правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
найменування юридичної особи;
інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру.
Отже згідно приписів пункту 7 Положення №139 перевірка наявності інформації щодо потерпілих може бути здійснена лише після початку досудового розслідування, що в свою чергу відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, стосується стадії досудового розслідування, а отже доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Також статтею 1 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Згідно частин 3, 4 статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю персональних даних.
У запиті зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника);
3) прізвище, ім'я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит.
Отже для надання персональних даних особа має бути ідентифікована не лише за прізвищем, ім'ям та по-батькові, але і за іншими відомостями, що дають змогу її ідентифікувати.
Зі змісту запиту від 11.02.2020 вбачається. що позивач повідомив про дату свого народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , та адресу місця реєстрації - АДРЕСА_1 .
Проте згідно пункту 3 розділу 4 Положення №139 в Реєстрі зазначаються лише прізвище, ім'я, по батькові потерпілого, заявника, чого недостатньо для ідентифікації позивача.
За вказаних обставин у відповідача були відсутні достатні підстави ідентифікувати позивача як запитувача інформації та потерпілого, за заявою якого до ЄРДР внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Щодо надання інформації про підозрюваних, то згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Ч. 3 ст. 214 КПК України передбачає, що здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Отже за змістом вказаних приписів повідомлення про підозру здійснюється на стадії досудового розслідування, тому інформація щодо підозрюваних не може бути надана на час внесення відомостей до Реєстру.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем на законних підставах не надано позивачу інформацію щодо потерпілих та підозрюваних у кримінальних провадженнях згідно його запиту від 11.02.2020.
Суд також враховує, що позивачем надані витяги з ЄРДР у кримінальних провадженнях №12017251010006072 від 23.07.2017, №12019251010005007 від 10.09.2019, №12019251010005582 від 08.10.2019№62019100000001802 від 27.11.2019та №62019100000001849 від 04.12.2019, відомості щодо яких внесені до ЄРДР за заявою потерпілого ОСОБА_1 .
Отже вказаним підтверджується, що позивач має право отримати інформацію по вказаним кримінальним провадженням у порядку, передбаченому КПК України, як потерпілий.
Також вищезазначеним спростовуються доводи відповідача, що справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1666а15, Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №2140/1578/18, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 826/13340/15, від 21.11.2018 у справі №826/2004/18, то суд застосовує останню правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО