справа №380/1676/25
24 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Масловський Ігор Миколайович, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Львівській області щодо перевірки фактичних даних, зазначених у заяві про вчинення адміністративного правопорушення від 16.08.2024, поданою ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ДПС у Львівській області вжити заходів для перевірки вказаних у заяві про вчинення адміністративного правопорушення від 16.08.2024, поданою ОСОБА_1 , фактів, відібрати пояснення у ОСОБА_2 та у випадку виявлення правопорушення - притягнути до адміністративної відповідальності.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу у 2023-2024 роках недобропорядний реалізатор можливої контрафактної продукції, інформація про яку розміщена на сайті https://lanota.com.ua/ продає обладнання, яке не числиться як легально ввезене на територію України. Такі дії та поведінка продавця свідчить про його умисел провадити господарську діяльність без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та ухилитися від сплати податків, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 164 КУпАП та ч. 2 ст. 212 КК України.
У зв'язку з виявленим правопорушенням звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення від 16.08.2024 та просив вжити заходів для перевірки вказаних фактів, відібрати пояснення тощо. Однак ГУ ДПС у Львівській області не вжило жодних заходів для перевірки вказаних фактів та можливого порушення податкового законодавства, що може бути визнано як протиправна бездіяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Відсутність у заяві ОСОБА_1 реєстраційного номера облікової картки платника податків не дозволяє однозначно ідентифікувати громадянина України та іноземних громадян, що унеможливлює пошук в реєстраційних базах ГУ ДПС у Львівській області запитуваної інформації. Зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області у своїй діяльності не керується положеннями банківських установ та наведеною позивачем постановою Національного Банку України від 29.07.2022 №162 «Про затвердження Інструкції про відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків». Вказує, що Державна податкова служба при виконанні своїх повноважень керується, зокрема, Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Основними завданнями органів ДПС є реалізація державної політики з питань оподаткування та нагляд за додержанням податкового законодавства. Тому ГУ ДПС у Львівській області надано відповідь на заяву щодо вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 №26277/6/13-01-24-08 від 05.09.2024. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 03.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.
Відповідачем 18.02.2025 (вх. №13426) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 16.05.2025 (вх. №40882) подано відповідь на відзив.
Відповідачем 23.05.2025 (вх. №42975) подано заперечення на відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до скріншотів листування в інтернет-месенджері ОСОБА_1 купував обладнання на сайті https://lanota.com.ua/. Під час оформлення замовлення представник інтернет-магазину https://lanota.com.ua/ попросив надіслати оплату банківську карту фізичної особи ОСОБА_2 (номер карти НОМЕР_1 ), без призначення оплати за товар, а як переказ власних коштів.
ОСОБА_1 16.08.2024 звернувся до ГУ ДПС у Львівській області та до ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, у якій повідомив, що протягом тривалого часу у 2023-2024 роках недобропорядний реалізатор можливої контрафактної продукції, інформація про яку розміщена на сайті https://lanota.com.ua/ (контактні дані: Львів, вул. Стрийська, буд. 108, тел.: НОМЕР_3; НОМЕР_5; НОМЕР_4; НОМЕР_6; Telegram: ІНФОРМАЦІЯ_2; Viber: НОМЕР_4; Email:ІНФОРМАЦІЯ_1) продає обладнання, яке не числиться як легально ввезене на територію України. Такі дії та поведінка продавця свідчать про його умисел провадити господарську діяльність без державної реєстрації як суб'єкта господарювання. Просив вжити заходів для перевірки вказаних фактів, відібрати пояснення у ОСОБА_2 , а також у випадку виявлення ознак правопорушення - притягнути його до адміністративної відповідальності.
ГУ ДПС у Львівській області листом від 05.09.2024 №26277/6/13/01-24-08 повідомило, що відповідно до пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Тому відсутність реєстраційного номера облікової картки платника податків не дозволяє однозначно ідентифікувати громадян України.
Вважаючи, що ГУ ДПС у Львівській області не розглянуло заяву в межах своєї компетенції, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16- ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/ або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а отже і наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 800/473/17 стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У разі відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права, а також і для плідності бізнесової діяльності, із тим, щоб генерувати розвиток та економічний поступ; аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним; вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44 Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009).
Для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб'єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд звертає особливу увагу на те, що законодавство України не передбачає можливості подання превентивних адміністративних позовів, оскільки право на судовий захист встановлено тільки щодо порушених прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правовій сфері.
Отже, адміністративний суд, розглядаючи та вирішуючи адміністративну справу, мусить встановити наявність факту порушення права особи та обрати ефективний спосіб захисту і поновлення порушеного права, що залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як встановлено судом, позивач звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про на його думку, у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах.
Суд зазначає, що як у заяві ОСОБА_1 від 16.08.2024 до ГУ ДПС у Львівській області так і в позовній заяві відсутні будь які обґрунтування щодо порушених прав позивача.
Позивач не довів яким чином поведінка ГУ ДПС у Львівській області вплинула на його права та законні інтереси, натомість зміст позовної заяви зводиться лише до правосуб'єктності податкового органу як суб'єкта владних повноважень, який здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем вказаний обов'язок не виконано.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома