Іменем України
24 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/768/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
16 квітня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду з Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України "Про Національну поліцію";
- скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Луганській області від 27.11.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу передбачену п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України "Про Національну поліцію".
В обґрунтування вимог зазначено, що 27.09.2024 позивачу довічно встановлена третя група інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в поліції про, що свідчить довідка МСЕК серії 12 ААГ №400664.
25.10.2024 відповідно до витягу з Наказу №276 о/с відповідача позивача звільнено з органів Національної поліції через хворобу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади старшого психолога з особливих доручень відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області
Відповідно до свідоцтва про хворобу №391/СНП від 25.10.2024 захворювання пов'язані з проходження служби в поліції.
У листопаді 2024 позивач самостійно звернулася до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової у зв'язку із встановленням мені ІІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням отриманим під час проходження служби в поліції.
Рішення щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги було прийняте від 27.11.2024, однак відповідь від відповідача надійшла від 27.01.2025, до якої долучено копію висновку про відмову в призначенні мені одноразової грошової допомоги
Позивач зазначає, що їй було відмовлено у призначенні грошової допомоги без зазначення конкретної підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Із зазначеним рішенням відповідача позивач не погоджується та вважає таку відмову протиправною та такою, що не відповідає положенням законодавства, зокрема, обставинам за яких у неї виникло право на одержання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим позивач вимушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених вимог з огляду на таке.
Під час розгляду заяви позивача від 11.11.2024 про призначення та виплату ОГД на підставі копії довідки до акту огляду медико - соціальної експертної комісією серії 12 ААГ№ 400664 встановлено, що позивачу ІІІ групу інвалідності встановлено з 27.09.2024, захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
При цьому, позивача зі служби в поліції звільнено наказом відповідача від 25.10.2024 № 276 о/с.
Таким чином, посадовими особами відповідача під час розгляду заяви позивача про призначення та виплату ОГД встановлено, що інвалідність позивачу встановлено до звільнення зі служби в поліції, що в свою чергу суперечить вимогам визначеним пунктом 4 частині першої статті 97 Закону № 580, якою визначено, що ОГД призначається особі у разі встановлення інвалідності саме після звільнення протягом шести місяців.
Позивач надала відповідь на відзив.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) наказом ГУ НП в Луганській області від 25.10.2024 № 276 о/с звільнена зі служби в поліції за пунктом 2 частини перршої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу), з 31.10.2024. Підстава: рапорт від 03.10.2024, свідоцтво про хворобу від 25.10.2024 № 391/СНП, видане медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Луганській області».
11.11.2024 позивач звернулася до відповідача з рапортом про призначення і виплату їй одноразової грошової допомги, у зв'язку зі встановленням ІІІ групи івалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції.
Згідно з довідкою до акту огляду медико - соціальної експертної комісією серії 12 ААГ № 400664 позивачу встановлена ІІІ групу інвалідності з 27.09.2024, захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції, інвалідність встановлена довічно, переогялду не підлягає.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 391/СНП, виданого ДУ «ТМО МВС України по Луганській області» захворювання позивача, так, пов'язані з проходженням служби в поліції.
За результатами розгляду рапорту позивача від 11.11.2024 відповідачем складено висновок про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги від 27.11.2024.
Обгрунтувань щодо підстав відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги зазначений висновок не містить.
Листом від 27.11.202 № 957/111/22/05-2024 позивача повідомлено про результати розгляду її рапорту та зазначено, що позивача було звільнені зі служби в поліції наказом ГУНП в Луганській області від 25.10.2024 № 276 о/с з 31.10.2024 по статті 77 частини 1 пункту 2 (через хворобу) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», тобто після визначення відповідної групи інвалідності. Таким чином, підстави для призначення та виплати одноразово грошової допомоги відповідно до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» відсутні.
У відзиві на позов відповідачем зазначено, що інвалідність позивачу встановлена до звільнення зі служби в поліції, що в свою чергу суперечить вимогам визначеним п. 4 частині першої статті 97 Закону № 580, якою визначено, що ОГД призначається особі у разі встановлення інвалідності саме після звільнення протягом шести місяців.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону № 580-VIII).
Згідно зі статтею 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
У разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені статтею 101 Закону № 580-VIII, відповідно до частини першої якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
За приписами частини другої статті 101 Закону № 580-VIIІ одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення стосовно загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на її призначення та отримання та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року №646 (далі - Порядок № 646).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 646 від 04 червня 2024 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 29 березня 2024 року.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про результати визначення застрахованої оосби ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА № 065886 ступінь втрати професійної працездатності становить 40% по довідці МВЛК №247 СНП від 01.08.2024.
Позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 27.09.2024, захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 646 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а в разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби (пункт 10 Порядку № 646).
Пунктом 12 Порядку № 646 визначено, що для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності чи часткової втрати працездатності поліцейського без визначення інвалідності поліцейський подає в паперовій або електронній формі на адресу електронної пошти з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
1) заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності, до якої додаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус;
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
2) довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
3) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
4) постанову відповідної медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
5) акт (акти) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формою, визначеною МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
6) довідку органу, установи, організації, підрозділу, якими попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги, із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати).
Достовірність зазначеної інформації в заяві (рапорті) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності або копій документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту, засвідчує своїм підписом особа, яка подає документи, та перевіряє особа, яка їх приймає. Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 2-5 цього пункту, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видав документ.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 646 у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.
Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права (пункт 27 Порядку № 646).
За правилами пункту 7 частини другої статті 61 Закону №580-VІІІ наявність у особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу, - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
У постановах від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18 та від 23.09.2021 у справі №2240/3024/18 Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
При цьому положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII в частині встановлення шестимісячного строку не містять ознак дискримінації при реалізації поліцейським права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, оскільки встановлення шестимісячного строку, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв'язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
Такого висновку дійшов Конституційний Суд України у №12-р/2020 від 22 жовтня 2020 року.
Отже, встановлення на законодавчому рівні такої обов'язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров'я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.
Суд дійшов висновку, що пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлено граничний шестимісячний термін для встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Цей термін спливає за закінченням шести місяців після звільнення поліцейського з поліції, тобто законодавцем закріплено саме граничний строк для встановлення інвалідності після звільнення, проте не обмежено поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.
Законом № 580-VIII не встановлено заборони щодо можливості встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.
Також Закон № 580-VIII не містить приписів щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності під час проходження служби в поліції.
Відтак, зазначена відповідачем підстава для відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського до моменту звільнення, а не протягом шести місяців після звільнення, не може бути визнана обґрунтованою.
З цього питання суд вказує, що вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги встановлено статтею 101 Закон № 580-VIII, в якому відсутня підстава, зазначена відповідачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням інвалідності.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що саме відповідачу чиним законодавством надано виключне право призначати та випачувати одноразові грошові допомоги. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Судом встановлено, що фактичні обставини свідчать про необґрунтованість рішення відповідача, що є недотриманням вимог, визначених пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та є підставою для його скасування.
При цьому, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду рапорту позивача з доданими до нього документами, а також призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним):
- визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Луганській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги від 27.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності від 11.11.2024, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За встановлених в цій справі обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин та меж заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання щодо розподіу судових витрат судом не виіршується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (зареєстроване місцезнаходження: Луганська область, місто Сіверськодонецьк, вулиця Сірика Дмитра, будинок 1, код ЄДРПОУ: 4010884) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Луганській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги від 27.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності від 11.11.2024, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця