Іменем України
24 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/20598/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 1), з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.03.2020 № 179762 в сумі 34000,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 02 березня 2020 року начальником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 гривень, про що винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179762.
Згідно з актом № 205350 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.01.2020, 26 січня 2020 року інспекторами управління Укртрансбезпеки в Одеській області за місцем а/д М-05 Київ-Одеса км 450+500 проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN TGX 26.440, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Як зазначається в акті, під час перевірки виявлено порушення при наданні послуг по перевезенню вантажу (ТТН 27, 33 від 24.01.2020), автомобільний перевізник допустив порушення навантаження на здвоєну вісь, що становить 20,2 т при нормі 18 т, чим порушив п. 22.5 ПДР.
За перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вказує, що з наданих у відповідь на адвокатський запит документів, вбачається, що відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю не дотримано як процедури, яка встановлена для такого контролю, так і правильності обчислення на здвоєну вісь автомобіля, а тому отримані у ході перевірки результати не можуть бути покладені в основу прийнятого рішення.
Отже, позивач вважає постанову про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 19.10.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи таке.
26.01.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, відповідно до направлення на перевірку № 026406 від 21.01.2020, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, був зупинений транспортний засіб марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до наданої інформації під час перевірки транспортного засобу автомобіль марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , ТЗ належить позивачу.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Разом з цим, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м.), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т., на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь - 11 т. (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т., здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Таким чином, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 20,20 т. при нормативно допустимому - 16 т.
Відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю № 038141 від 26.01.2020.
На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленою під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідністю фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 041251 від 26.01.2020.
Відповідач 1 вказує, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Повідомленням від 20.02.2020 № 1137 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 25.02.2020.
У зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, відповідач 1 вважає, що правомірно розглянув справу без її участі.
Враховуючи те, що відповідно до акту проведення перевірки ОСОБА_1 виконував вантажні перевезення з навантаженням на здвоєну вісь 20,20 т. при нормативно допустимому - 16 т., з перевищення параметрів від нормативу 26,25%, заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртраснбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто 34000 грн.
Відтак відповідач 1 вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.03.2020 № 179762 є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/20598/20 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі як другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті, запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент. Також судом запропоновано другому відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву.
Пояснень або заяв щодо вказаних обставин від учасників справи до Луганського окружного адміністративного суду не надходило.
Відповідач 2 правом на подання відзиву на позову заяву не скористався.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.
26.01.2020 інспекторами Укртрансбезпеки в Одеській області проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в тому числі за місцем розташування майданчику для здійснення габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса 450+500 км, на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.01.2020 № 026406.
На вказаному пункті габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 .
Посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області виявлено, що при наданні послуг з перевезення вантажу перевізник допустив порушення, а саме навантаження на здвоєну вісь, що становить 20,2 т. при нормі 18 т., чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху України.
За результатами перевірки посадовими особами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.01.2020 № 205350, акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 26.01.2020 № 041251 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.01.2020 № 038141, якими підтверджується вказане вище порушення.
Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено повідомлення на позивача, яким повідомлено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту 205350 відбудеться 25.02.2020 з 09:30 год. до 17:00 год. в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, просп. Науки, 57.
В подальшому, 02.03.2020 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 179762, якою за порушення абзацу 16, частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 2344-III, серед іншого визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III).
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В пункті 16 Порядку № 1567 серед іншого встановлено, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.01.2020 № 205350, відповідно до якого під час перевірки виявлено при наданні послуг з перевезення вантажу транспортним засобом марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 , перевізник допустив порушення, а саме навантаження на здвоєну вісь, що становить 20,2 тонн при нормі 18 тонн.
Суд зазначає, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 24.01.2020 № 33 підтверджується, що автомобільним перевізником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , а перевезення здійснювалося транспортним засобом MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, отже, останній є автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III та у разі недотримання законодавства про автомобільний транспорт буде нести адміністративно-господарську відповідальність.
Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування, визначено Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;
3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;
4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);
5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;
7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);
8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);
9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;
10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Виходячи зі змісту пунктів 16, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Суд зазначає, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Так, відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 26.01.2020 № 041251 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.01.2020 № 038141, за результатами вимірювання вагових параметрів автомобіля марки транспортного засобу MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, а саме: навантаження на здвоєну вісь ТЗ - 20,2 т.
Суд зазначає, що під час встановлення наявності або відсутності факту перевищення допустимого навантаження на одиничну ось ТЗ ключовою обставиною, яка підлягає з'ясуванню, є саме віднесення такої осі до одиничних, здвоєних або строєних.
При цьому, як слідує зі змісту пункт 22.5 ПДР осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м, тобто одиничними є осі, якщо відстань між ними понад 2,5 м.
Суд зазначає, що посадовими особами контролюючого органу було проведено вимірювання відстані між осями транспортного засобу позивача, про що внесено відомості до акту від 26.01.2020 № 041251. Так, відстані між осями (метрів) 4, 1,3. Осьові навантаження (тонн): 6,8, 11,9, 20,2; загальна маса - 27 тонн.
Отже, враховуючи показники відстаней між осями транспортного засобу позивача, які є меншими ніж 2,5 м, беззаперечним є той факт, що такі осі у розумінні п. 22.5 ПДР є здвоєними.
Враховуючи, що навантаження на здвоєнну вісь транспортного засобу позивача дорівнює 20,2 тонн при допустимих 16 тонн, суд вважає доведеним той факт, що позивачем допущено перевищення на здвоєну вісь транспортного засобу на 26,25% більше ніж допустимий ваговий показник (16 тонн), передбачений п. 22.5 ПДР України, за що позивача було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності в порядку абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.
Доводи позивача про неправильне визначення відсотку перевищення габаритно-вагових норм є незмістовними, з огляду на таке.
Так, дійсно в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.01.2020 № 205350 та в акті про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 26.01.2020 № 041251 посадовими особами Укртрансбезпеки зазначено, що нормативно допустиме осьове навантаження становить 18 тонн, при тому, що таке навантаження, у відповідності до вищенаведених судом положень законодавства в межах даних спірних правовідносин, становить 16 тонн.
Тобто, у вказаних актах допущено помилку в зазначенні гранично допустимого осьового навантаження.
Водночас суд зазначає, що наведені обставини не можуть бути достатньою підставою для скасування відповідного рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Вказані акти та інформація, що в них викладена, є лише одними із доказів, які у сукупності з іншими доказами (документами), що складаються посадовими особами Укртрансбезпеки при перевірці додержавння вимог законодавства про автомобільний транспорт, які доводять чи спростовують певні обставини, що досліджуються при розгляді відповідною уповноваженою особою справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі яких така особа ухвалює відповідне рішення щодо відсутності підстав для притягнення особи до відповідальності або про застосування адміністративно-господарських санкцій, яке і є актом індивідуальної дії, що створює для особи певні юридичні наслідки.
Відтак, певні формальні неточності у наведених актах не призводять до автоматичної незаконності дій відповідних посадових осіб та не можуть слугувати підставою для скасування їх рішень по суті справи, якщо такі рішення ухвалено у відповідності до законодавства, а такі неточності не впливають на їх обґрунтованість.
Окрім того, наведені посилання позивача не спростовують правильності наведених в розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відомостей щодо перевищення параметрів від нормативу на 26,25%, оскільки суд, перевіривши такий розрахунок, встановив, що він є правильним (20,2 тонн (фактичне осьове навантаження) - 16 (нормативно допустиме навантаження на здвоєну ось) / 16) * 100 = 26,25 %).
Щодо посилань позивача на невикористання методики посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що з 08.09.2017 пункт 19 Порядку № 879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» від 30 серпня 2017 року № 671. Інші методики на момент виникнення спірних правовідносин не затверджувались.
Водночас, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.
Крім того, оскільки за змістом статтей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.04.2024 у справі № 300/3504/21.
Доводи позивача про те, що загальна вага транспортного засобу становила 27 тонн, тобто в межах нормативно допустимої ваги, суд відхиляє та зазначає, що відповідність загальної ваги транспортного засобу, не спростовує встановленого порушення цих нормативів в частині навантаження на здвоєну вісь.
Слід вказати, що здійснюючи перевезення подільного вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження.
Схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № П/320/513/20.
Також суд зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем 1 надано свідоцтво про повірку законодавчо регулювального засобу вимірювальної техніки.
Отже, суд вважає, що відповідачі діяли в межах та на підставі чинного на той час законодавства.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій та рішень відповідачів.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Відповідачами вимог щодо відшкодування їй судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: м. Київ, просп. Науки, буд. 57), Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51), про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок