про залишення позову без розгляду
23 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/32730/20
провадження № 2-іс/340/255/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому, з урахуванням змін до позовної заяви ( а.с.58-60, 71-73), просить:
1) визнати відмову Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 12.12.2012 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 року по день фактичного розрахунку, протиправною;
2) зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 12.12.2012 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі ( а.с.39-42).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2021 запропоновано ОСОБА_1 подати через канцелярію суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований, утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. На виконання вимог Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та визначає порядок передачі не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджений Порядок передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (ОАСК).
Згідно з пунктами 4-7 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам належать передачі судові справи, що не розглянуті ОАСК та передані до Київського окружного адміністративного суду, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ належать передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, що належать передачі судам, мають бути зареєстровані у базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акта приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від адміністративна справа № 640/32730/20 передана судді А.В. Сагуну, у зв'язку з чим суддею прийнято справу до свого провадження 23 квітня 2025 року; в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено ( а.с.103-104).
Ухвалою суду від 27 травня 2025 року вирішено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача - відмовити ( а.с.160).
Ухвалою суду від 27 травня 2025 року вирішено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху - відмовити ( а.с.161).
В обґрунтування вимог представником позивача зазначено те, що у день звільнення з позивачем не в повному розмірі проведено розрахунок, а саме не виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Лише 04.11.2020 було виплачено недоотриману суму компенсації за невикористані дні щорічних відпусток на виконання рішення суду. За наведеного, вказує, що позивач має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просить позов задовольнити повністю.
Представником позивача подано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду ( а.с.92-93), згідно якого станом на 04.11.2020 року (дата виплати відповідачем грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 15 777,56 грн. за рішенням суду) факт неправомірних дій з боку відповідача в частині невиплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку був відсутній і позивач не мав підстав для звернення до суду з таким позовом. В зв'язку з цим 04.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації при звільненні по день фактичного розрахунку. Листом від 14.12.2020 № 15/26-2020/239288 відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому саме з 14.12.2020 почався перебіг місячного строку звернення до суду з вказаним позовом, який і був поданий без пропуску строку звернення 19.12.2020. Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву ( а.с.109-123) зауважує, що позов є безпідставним, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі № 640/23684/19 вирішено адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково; зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 142,5 календарних дні щорічних відпусток; в задоволені решти вимог - відмовити ( а.с.5-9).
На виконання рішення суду відповідачем 04.11.2020 перераховано позивачу 15 777,56 грн. ( а.с.61).
Представник позивача 04.11.2020 звернувся до відповідача з листом щодо виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.
Листом від 14.12.2020 ( а.с.62) відповідач повідомив представника позивача про відсутність підстав виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки.
Вважаючи, що має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду суд зазначає таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вищенаведені правові положення свідчать про те, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, Верховний Суд України у постанові від 17 липня 2015 року у справі №21-8а15 вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.
Офіційне тлумачення положення вищевказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
За правилами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 240/532/20 сформував висновок, який полягає у тому, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, такий строк становить один місяць з моменту коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права.
З огляду на наведені міркування можна дійти висновку, що оскільки недоотриману грошову компенсацію за невикористану відпустку на виконання судового рішення у справі № 640/23684/19 позивачеві фактично виплачено відповідачем 04.11.2020, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати розпочав свій відлік 05.11.2020.
Наведений висновок щодо застосування норм ч. 5 ст. 122 КАС України у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20 та від 07 вересня 2023 року у справі №160/914/23.
З матеріалів справи судом встановлено, що представник позивача звернувся до суду шляхом подання позовної заяви засобами поштового зв'язку 19.12.2020 ( а.с.11), а відтак суд приходить до висновку про пропуск позивачем строк на звернення до суду
Суд не приймає доводи представника позивача, що строк на звернення до суду необхідно рахувати з 14.12.2020 ( отримання листа відповідача від 14.12.2020 № 15/26-2020/239288), оскільки початок перебігу строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюватися з дня проведення остаточного розрахунку з працівником, а саме з 05.11.2020.
Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.02.2021 у справі № 240/5092/20, від 11.03.2021 у справі №560/3338/19, від 15.07.2021 у справі № 300/2782/20, від 07.02.2023 у справі № 480/2878/22, від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22, від 29.06.2023 у справі № 640/13028/21.
Стороною позивача не подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладений в ухвалі про прийняття до провадження справи висновок суду про не пропущення позивачем строку звернення до суду був передчасним і суд не знайшов інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому, відповідно до положень ч. 4 ст. 123 КАС України, залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст.ст. 123, 161, 240 КАС України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Апарату Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, ЄДРПОУ 20064120) про визнання відмови Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 12.12.2012 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 року по день фактичного розрахунку, протиправною; зобов'язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 12.12.2012 року по день фактичного розрахунку, з 29.08.2019 року по день фактичного розрахунку залишити без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.4 ст.240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.293, ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН