про повернення позовної заяви
25 червня 2025 року № 320/24489/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністра охорони здоров'я України Ляшка Віктора Кириловича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (з урахуванням заяви про усунення недоліків),
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Міністра охорони здоров'я України Ляшка Віктора Кириловича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - позовні вимоги відсутні.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Міністра охорони здоров'я України Ляшка Віктора Кириловича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У подальшому, 10.06.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла письмова заява про усунення недоліків з уточненим адміністративним позовом, у якому позовні вимоги відсутні.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, перевіривши матеріали позовної заяви, а також подану заяву про усунення її недоліків, суд зазначає, що позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду, у повному обсязі, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що ухвалою про залишення позовної заяви без руху позивачу було вказано на недоліки поданої позовної заяви, а саме: відсутність конкретного визначення предмета спору, способу захисту порушеного права, неозначеність змісту позовних вимог, а також неналежне обґрунтування порушення прав, свобод чи інтересів позивача діями або бездіяльністю відповідача.
Позивачеві було надано строк для усунення виявлених недоліків, однак вимоги суду не були виконані, а зміст поданих матеріалів не дає змоги чітко визначити, які саме дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень позивач вважає протиправними, у чому полягає порушення його прав та який спосіб судового захисту він просить застосувати.
Зазначене унеможливлює визначення предмета спору, меж судового розгляду та правового статусу відповідача у справі, що, відповідно до статей 5, 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими елементами для прийняття адміністративного позову до розгляду.
Таким чином, невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху свідчить про неусунення недоліків, що перешкоджають подальшому розгляду справи.
Окрім цього, суд зазначає, що ОСОБА_1 не усунув також і інші вказані раніше недоліки.
Неналежне засвідчення копій документів.
Згідно з вимогами статей 94 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази мають подаватися в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії мають бути завірені підписом з зазначенням дати, що підтверджує відповідність оригіналу. Водночас копії документів, долучені до позовної заяви, не засвідчені у встановленому законом порядку, тому не можуть бути визнані належними письмовими доказами у справі.
Неусунення недоліків щодо судового збору.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору з огляду на скрутний майновий стан, однак жодних документів, які підтверджують його дохід або відсутність такого доходу, а також інші обставини, що перешкоджають сплаті збору, до заяви не долучив. Як роз'яснено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №?9901/77/20, звільнення від сплати судового збору потребує надання документального підтвердження відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», зокрема довідки з податкового органу про доходи за попередній рік.
Таким чином, відсутність таких доказів не дає суду підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд констатує, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, незважаючи на наданий для цього строк, що перешкоджає відкриттю провадження у справі та її подальшому розгляду по суті.
Щодо подання письмових процесуальних документів і доказів державною мовою.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно ст. 1 Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.
Статтею 15 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Також відповідно до ч. 1, 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справахз дійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін, суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Згідно ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
У рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14.12.1999 року зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
Суд також вважає необхідним зазначити, що у рішенні «Менцен проти Латвії» (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: «… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених ст. 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача на необхідності складення документів під час звернення до суду державною мовою.
У випадку, коли документ складений іноземною мовою, до суду подається переклад документа на державну мову України.
Наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 року з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Так, ст. 1 вказаної Інструкції визначено, що вхідна кореспонденція це документи, а також судові справи й матеріали, що надходять до суду. Статтею 8 Інструкції передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу здійснюється нотаріально, у порядку, передбаченому ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Великою Палатою Верховного Суду теж неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою, зокрема у справі № 9901/12/20, провадження № 11-56заі20, справі № 826/7329/17 (9901/346/20), провадження № 11-28заі21.
Разом з тим, суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними у судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду.
Як вбачається із додатків до уточненої позовної заяви від 10.06.2025, ОСОБА_1 надав до суду копії письмових скарг, які викладені іноземною мовою без перекладу на українську мову.
Окремо суд вважає необхідним наголосити, що не аналізує долучені до позовної заяви додатки та не надає їм оцінку, проте перевіряє такі на відповідність дотримання вимог чинного законодавства, так з матеріалів справи вбачається, що заява складена українською мовою, водночас додатки (письмові докази), які за формою є документами правового характеру та засвідчують обставини виникнення правовідносин, складені іноземною мовою та подані без перекладу на українську мову.
Враховуючи викладене, а також з метою встановлення дійсного змісту письмових доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються і вимоги, беручи до уваги положення ч. 1 ст. 15 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд зазначає, що докази надані до позову повинні бути подані державною мовою.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви, зокрема: не конкретизовано зміст позовних вимог, не подано належним чином засвідчених письмових доказів, не надано документів на підтвердження обґрунтованості клопотання про звільнення від сплати судового збору, а також долучено копії письмових звернень іноземною мовою без перекладу державною мовою, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністра охорони здоров'я України Ляшка Віктора Кириловича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (з урахуванням заяви про усунення недоліків) - вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.