25 червня 2025 року м.Київ №320/2696/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та зобов'язати відповідача призначити допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі з 01.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 27.02.2023 сім'ї позивача нараховувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам. У листопаді 2024 року виплата допомоги була припинена, у зв'язку з чим позивач як уповноважена особа звернувся до ЦНАП із заявою про продовження виплати допомоги на сім'ю, однак відповідач повідомив про відсутність права на отримання спірної допомоги у зв'язку з перевищенням середнього сукупного доходу на одного члена сім'ї чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає таку відмову протиправною та вказує, що оскаржуване рішення не відповідає пункту 8 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632, яким встановлено, що до середньомісячного сукупного доходу осіб, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, не враховуються отримані ними у період безпосередньої участі у зазначених заходах грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги, передбачені законодавством для працівників правоохоронних органів, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, інших військових формувань, утворених відповідно до закону. Позивач вважає, що до його середньомісячного сукупного доходу безпідставно враховано його доходи, який є військовослужбовцем.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Так, відмова у призначенні позивачу та його сім'ї допомоги ґрунтується на тому, що середньомісячний сукупний дохід на одного члена в його сім'ї перевищує 4 розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (9444,00 грн).
Ухвалою від 20.01.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 24 лютого 2016 року.
Крім того, відповідно до Довідок брав безпосередню участь у заходах необхідних для оборони України з 12.06.2015 р - 07.08.2015 р., з 13.11.2017 р - 13.11.2018 р., з 14.11.2018 р. -23.02.2022 р, з 24.02.2022 р. - 31.01.2023 р.
Позивач та його сім'я зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживала до лютого 2022 року.
Квартира АДРЕСА_2 внесена до Державного реєстру майна пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації , реєстраційний номер означеного об'єкту нерухомого майна в РПЗМ- ОНМ-27.06.2023-140919.
Сім'я позивача має статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з 27.02.2023, яка складається з 3х осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дружина позивача, не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла 3-х річного віку, ОСОБА_3 , донька позивача, віком до трьох років (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Після отримання статусу внутрішньо переміщеної особи в м. Києві, а саме з лютого 2023 року, сім'ї позивача нараховувалася щомісяця соціальна допомога ВПО. У листопаді 2024 року виплата допомоги ВПО була припинена.
23 листопада 2024 року позивач звернувся до ЦНАП у Святошинському району із заявою про подовження допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім'ю.
Відповідач листом від 11.12.2024 за № 13/35-14204 повідомив позивача про відмову у призначенні допомоги на проживання, мотивуючи тим, що згідно з пунктом 13-2 Порядку № 332 допомога призначається на другий шестимісячний період, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме 9444 грн. Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в сім'ї позивача фактично складає 11501,11 грн.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні допомоги на проживання, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі по тексту - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою (далі по тексту - ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО.
Статтею 2 Закону № 1706 встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (далі Порядок № 332 у редакції, чинній на час виникнення спірний відносин).
Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку (п. 1 Порядку № 332).
Пунктом 3 Порядку №332 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік осіб, які включаються до складу сім'ї ВПО (у тому числі чоловік, дружина, діти), та що, з 01.11.2023 допомога на проживання
призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога призначається на кожного члена сім'ї, відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Умови призначення ВПО допомоги на проживання на другий шестимісячний період визначенні в пункті 13-2 Порядку № 332:
«Для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 3-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією
Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім'ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги…».
Допомога призначається на всіх осіб з числа ВПО у такій сім'ї з урахуванням норм пункту 13-3 цього Порядку: « 3) у складі сім'ї є особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею
трирічного віку або за дитиною, яка потребує догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку.
Пунктом 14 Порядку № 332 визначено: «Період, за який враховуються доходи, становить один квартал, що передує місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням або
продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період, або три місяці, що передують місяцю звернення за допомогою або продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період.
Обчислення середньомісячного сукупного доходу отримувача для призначення допомоги проводиться шляхом ділення на 3 загальної суми сукупного доходу осіб за період, за який враховуються доходи.
Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім'ї на кількість членів сім'ї.
Під час обчислення середньомісячного сукупного доходу не враховується щорічна державна грошова допомога, яку отримує особа або один із членів її сім'ї, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 Деякі питання виплати державної соціальної допомоги.
У відповідності до пункту 8 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 до середньомісячного сукупного доходу осіб, які беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, не враховуються отримані ними у період безпосередньої участі у зазначених заходах грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги, передбачені законодавством для працівників правоохоронних органів, військовослужбовців і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, МВС, Національної поліції, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, інших військових формувань, утворених відповідно до закону.
Суд зазначає, що позивачем не оспорюється правильність визначення розміру його грошового забезпечення, що враховані відповідачем при обчисленні середньомісячного сукупного доходу сім'ї, втім позивач наполягає на протиправності врахування у складі сукупного середньомісячного доходу його грошового забезпечення, як особи, який безпосередньо приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за період такої участі.
Безпосередня участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підтверджено довідками ІНФОРМАЦІЯ_2 , копії яких наявні в матеріалах справи.
Проте, суд звертає увагу, що Пунктом 8 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 встановлено вимоги, за яких дохід не включається до середньомісячного сукупного доходу: наявність в особи статусу такої, що приймала безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації;
доходи отримані у період участі такої особи у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони.
У той же час, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів того, що у період з липня по вересень 2024 року, який брався відповідачем для розрахунку середньомісячного сукупного доходу, він приймав участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони.
А тому, у розрахунок сукупного доходу сім'ї відповідачем правомірно включено дохід позивача за липень-вересень 2024 року.
Проаналізувавши наведене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.