про накладення штрафу
24 червня 2025 року справа № 320/16213/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Фастівщук А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
представник позивача - Шипілов О.В. (в режимі відеоконференції),
представник відповідача - не з'явився,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 оформленого у встановленому порядку військового квитка;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити певні дії, а саме видати ОСОБА_1 оформлений у встановленому порядку військовий квиток із зміненим прізвищем.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 22.05.2025, витребувано докази від позивача та відповідача.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою сторін на 24.06.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 повторно витребувано докази у справі від відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Попереджено відповідача про вжиття судом заходів процесуального примусу у разі ненадання витребуваних доказів або неповідомлення про поважність причин їх ненадання.
02.06.2025 на адресу суду від позивача надійшли витребувані судом докази.
У судове засідання, призначене на 24.06.2025, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Суд зазначає, що ухвалою від 22.05.2025 було повторно витребувано докази від відповідача, зазначені в ухвалі суду від 30.04.2025, яку отримано відповідачем засобами електронного зв'язку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 - 24.05.2025.
Станом на 24.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 вимоги ухвали суду від 22.05.2025 не виконав, витребувані докази суду не надав, про причини їх ненадання суду не повідомив. Явку свого представника у судове засідання не забезпечив.
Ухвала суду про витребування доказів від 22.05.2025 отримана відповідачем засобами електронного зв'язку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 - 24.05.2025, отже відповідач мав достатньо часу для її виконання або повідомлення суду причин неможливості виконати таку ухвалу у відповідній частині вимог суду, однак відповідних дій не вчинив.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відреагувати на ігнорування ІНФОРМАЦІЯ_4 вимог суду, яке полягає у ненаданні витребуваних ухвалами від 30.04.20254 та від 22.05.2025 у справі доказів, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої-третьої статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Частиною другою цієї норми визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Отже, враховуючи ненадання відповідачем витребуваних судом ухвалою суду від 22.05.2025 доказів, необхідних для розгляду справи, незважаючи на попередження заходів процесуального примусу у разі ненадання витребуваних доказів; незабезпечення явки у судове засідання свого представника, суд вважає за необхідне накласти штраф на ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн за неповідомлення суду про неможливість подати витребовувані докази або неподання таких доказів без поважних причин.
Відповідно до частини п'ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (п.2).
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Відтак, ухвала суду про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу в дохід Державного бюджету України є виконавчим документом, оригінал даної ухвали підлягає направленню до Державної судової адміністрації України для здійснення примусового виконання.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що застосування штрафу не звільняє його від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом, щодо надання витребуваних доказів.
У судовому засіданні 24.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2025.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 241, 243, 248 КАС України, суд
1. Застосувати до ІНФОРМАЦІЯ_1 захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 КАС України.
2. Стягнути в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
3. Строк пред'явлення даної ухвали суду до виконання - протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
4. Стягувачем (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом) є Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5).
5. Боржником (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом) є ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
6. Попередити ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до частини шостої статті 149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Попередити ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до ч. 3 ст. 145 КАС України застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
7. Оригінал ухвали направити Державній судовій адміністрації України для примусового виконання, копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.