25 червня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2653/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у прийнятті до виконання довідки №ХР№17337, надісланої ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді, яку займав чоловік ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перед звільненням з військової служби, які передбачені згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», оформлене листом №1063-1314/Т-02/8-0700/25 від 21.03.2025 р.;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити обчислення та перерахунок з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ХР17337, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку пенсії по втраті годувальника, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області суму перерахованої пенсії із врахуванням раніше виплачених сум.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона отримує пенсію в разі втрати годувальника після смерті чоловіка пенсіонера-військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 була визнана нечинною, з цієї дати виникли підстави для перерахунку її пенсії з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. 11 лютого 2025 року на підставі постанови Верховного Суду у справі №160/8324/18 від 17.12.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано та направлено до органу Пенсійного фонду України оновлену довідку про її грошове забезпечення станом на 05.03.2019. Однак відповідач у проведенні перерахунку її пенсії відмовив. Вважає, що вказаними діями відповідач порушив її право на соціальний захист і пенсійне забезпечення.
24 квітня 2025 року відповідач подав до суду відзив на позов №0700-0801-8/23167 від 23.04.2025, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності. Так, зокрема, зазначив, що норми ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачають необхідність проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008, що регламентує порядок проведення перерахунку зазначених пенсій, встановлено, що під час перерахунку пенсій враховується посадовий оклад, оклад за військовим званням та відсоткова надбавка за вислугу років. Вважає, що хоча рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та скасовано зазначені законодавчі норми, однак алгоритм дій органу ПФУ при цьому не змінився. Підтвердив, що 17 березня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла довідка про грошове забезпечення чоловіка ОСОБА_1 станом на 05.03.2019. Разом з тим, вважає, що після визнання протиправними та нечинними положень Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсії, відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не приймалось. Тому підстави для проведення перерахунку взагалі відсутні. При цьому звертає увагу суду на те, що пенсія позивачу призначена з 06 лютого 2024 року у розмірі грошового забезпечення, з якого виплачувалася пенсія померлому ОСОБА_2 . Також стверджує, що суд не вправі зобов'язати орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням конкретних складових, оскільки це питання відноситься до дискреційних повноважень такого органу.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію у разі втрати годувальника після смерті чоловіка пенсіонера - військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Так, як вбачається з протоколу ГУ ПФУ в Закарпатській області №0701004762 від 01.09.2015 ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника - чоловіка ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) з 01 вересня 2015 року, при цьому розрахунок такої здійснювався зі складових грошового забезпечення, зазначених в довідці про розмір грошового забезпечення, виданої ОСОБА_2 станом на 01.01.2008.
Вказане спростовує твердження відповідача про те, що пенсія позивачу призначена з 06 лютого 2024 року.
11 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва №826/3858/18 видав оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 №ХР17337 станом на 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №704 від 30.08.2017, з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, що не були враховані в довідці, виданій станом на 01.03.2018. Так, у вказаній довідці зазначено наступні відомості:
- посадовий оклад;
- оклад за військовим званням;
- надбавка за вислугу років (50%);
- надбавка за особливості проходження служби (65%);
- надбавка за кваліфікацію (5%);
- надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (10%);
- премія (35%).
Разом з тим, після отримання від уповноваженого органу довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 ГУ ПФУ в Закарпатській області перерахунок пенсії позивачки не здійснив.
За результатами розгляду скерованого ОСОБА_1 17 березня 2025 року звернення листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 21.03.2025 №1063-1314/Т-02/8-0700/25 повідомило заявницю про відсутність підстав для проведення перерахунку з огляду на неприйняття Кабінетом Міністрів України після набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 №826/3858/18 нормативно-правових актів щодо визначення складових грошового забезпечення, за якими має проводитися перерахунок пенсій.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо не проведення перерахунку її пенсії з врахування додаткових видів грошового забезпечення після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 №826/3858/18, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон).
Ст. 1 Закону передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (ст. 6 Закону).
Суд враховує те, що спірні правовідносини виникли з приводу перерахунку пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 .
Порядок проведення перерахунку раніше призначених пенсій регулюється нормами ст. 63 Закону. Так, ч. 1 зазначеної статті визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
П. 3 ст. 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.
Отже, зазначеними законодавчими нормами Кабінету Міністрів України делеговано повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону, Кабінет Міністрів України 21 лютого 2018 року прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова №103), якою постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України було внесено зміни також до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).
Так, відповідно до п. 1 Порядку №45 (в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії позивача в 2018 році), пенсії, призначені відповідно до Закону, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
П. 3 Порядку №45 визначено, що па підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 5 Порядку №45 (в редакції, чинній на момент проведення перерахунку пенсії позивача в 2018 році), під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Разом з тим, в подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в адміністративній справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Ч. 2 ст. 265 КАС України передбачені наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, відповідно до яких такий втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, починаючи з 05 березня 2019 року норми пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 втратили чинність та не підлягають застосуванню, а виплата пенсій військовослужбовцям повинна була проводитись з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Судом встановлено, що 11 лютого 2025 року (після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №160/8324/19) ІНФОРМАЦІЯ_1 видано нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій зазначено також додаткові щорічні види грошового забезпечення. Така була подана позивачем до органу Пенсійного фонду. Вказана обставина відповідачем не заперечується. На підтвердження такої позивач долучила до матеріалів справи копію такої довідки.
Проте орган Пенсійного фонду України, незважаючи на втрату чинності положень Постанови №103, якими обмежено складові грошового забезпечення, з яких розраховується пенсія військовослужбовців, та наявність необхідних відомостей для проведення відповідного перерахунку, відмовився здійснити такий на вимогу позивача з мотивів відсутності рішення Кабінету Міністрів України щодо зміни в грошовому забезпеченні військовослужбовців.
Разом з тим, суд вважає такі мотиви суб'єкта владних повноважень протиправними з огляду на наступне.
Після визнання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 алгоритм дій, який повинен вчинити орган Пенсійного фонду України у зв'язку із втратою чинності положеннями п.п. 1, 2 постанови №103 та змін до п. 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
Зокрема, після визнання нечинними положень п.п. 1, 2 постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 органи Пенсійного фонду України проводять перерахунок пенсії на підставі наданих уповноваженим органом довідок у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
У постанові від 10.10.2019 у справі №522/17864/15-а Верховний Суд зробив висновок про те, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсій, а здійснюють її перерахунок та нарахування на підставі отриманих від уповноважених органів документів про види і розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у відповідних довідках.
Тому суд вважає, що після отримання в березні 2025 року довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 з усіма складовими грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, у ГУ ПФУ в Закарпатській області виник обов'язок провести перерахунок пенсії позивача.
Більше того, суд зауважує, що в разі наявності в органу Пенсійного фонду України будь-яких сумнівів щодо правильності оформлення документів, поданих для перерахунку пенсії, та достовірності інформації в таких, він наділений повноваженнями щодо їх перевірки (п. 9 Порядку №45), а тому не був позбавлений можливості звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідним запитом.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Закарпатській області відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивача з мотивів відсутності підстав для проведення такого за відсутності рішення Кабінету Міністрів України щодо зміни в грошовому забезпеченні військовослужбовців.
Ч. 3 ст. 51 Закону передбачено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Суд наголошує, що орган Пенсійного фонду України, як суб'єкт владних повноважень у сфері пенсійного забезпечення, не повинен формально підходити до виконання своїх повноважень та обов'язків, а його діяльність повинна бути спрямована на належне забезпечення прав пенсіонерів на гарантований Конституцією України соціальний захист.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704, відповідно до вимог ст.ст. 43 та 63 Закону.
З позовних вимог вбачається, що позивач, серед іншого, оскаржує протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови у прийнятті до виконання довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019, однак будь-яких доказів такої відмови позивач не надала. В свою чергу за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем відмолено позивачу у здійсненні перерахунку її пенсії на підставі оновленої довідки, чим і було порушено права останньої.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищенаведене з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та позов задовольнити шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Закарпатській області по відмові у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
При цьому суд вважає, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01 квітня 2019 року (дати призначенні пенсії в разі втрати годувальника) перерахунок пенсії позивача на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії та з урахування раніше проведених виплат.
Поряд з цим не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з ГУ ПФУ в Закарпатській області перерахованої пенсії, оскільки суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку буде саме зобов'язання здійснити спірний перерахунок.
Отже позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Закарпатській області витрати на правову допомогу у розмірі 1300,00 грн.
Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 3 зазначеної статті належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Ч. 4 зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач долучила копію договору про надання правової допомоги №21/01/25 від 21.01.2025 та квитанцію від 21.01.2025.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
За правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду у розмірі, визначеному додатком № 1 до цього Договору (п. 3.1 договору).
Отже, самим договором не встановлений розмір гонорару адвоката, а передбачено, що вартість наданих послуг визначається додатком до договору.
Поряд з цим, копію такого додатку до договору, в якому сторони врегулювали питання ціни наданих адвокатом послуг, представник позивача до матеріалів справи не долучила.
Отже, суд вважає, що позивачем не надано доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі.
З огляду на вищенаведене у задоволенні клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з №1063-1314/Т-02/8-0700/25 від 21.03.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ХР17337 від 11 лютого 2025 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших», з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії та з урахування раніше проведених виплат.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605,60 грн. (Шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін