Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2025 року Справа№460/2326/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про зобов'язання вчинити певні дії,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача, військову частину НОМЕР_2 , виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 50 107,53 грн. (п'ятдесят тисяч сто сім гривень 53 коп.), яка складається з додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень за період із 01.10.2024 по 19.11.2024 на загальну суму 46774,20 (сорок шість тисяч сімсот сімдесят чотири тисячі 20 коп.) і додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) за один день - 16 листопада 2024 року в розмірі 3333,33 (три тисячі тридцять три гривні 33 коп.);
- стягнути на його користь із відповідача, моральну шкоду в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.).
В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Так, до 01.10.2024 позивачу виплачувалося грошове забезпечення та додаткова винагорода відповідно до виконаних бойових завдань. Проте, з 01.10.2024 до 20.11.2024 ОСОБА_1 не нараховувалася додаткова винагорода та не виплачувалася, не зважаючи на виконання ним бойових (спеціальних) завдань, відповідно до бойового розпорядження та наказів командира військової частини НОМЕР_4 . На переконання позивача за спірний період йому має бути нарахована та виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн за жовтень 2024 року у розмірі 28 387, 11 грн. та за листопад 2024 року у розмірі 18 387, 09 грн. Крім того, за 16 листопада 2024 року позивачу має бути нарахована грошова винагорода до 100 000 грн, а саме у розмірі 3 333,33 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди зазначив, що військовий капелан наділений загальними правами та обов'язками військовослужбовця з відповідними застереженнями та заборонами щодо можливості виконання ним певних завдань. На переконання представника Військової частини НОМЕР_4 , військові капелани не можуть виконувати і фактично не виконували бойових (спеціальних) завдань та/або не брали безпосередньої участі у бойових діях або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди визначеною Постановою № 168. З огляду на зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року адміністративну справу №460/2326/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про зобов'язання вчинення певних дії, передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б.
Ухвалою суду від 04.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху та надано позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення йому копії цієї ухвали для надання суду: уточненого адміністративний позов, із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача; обґрунтований розрахунок суми компенсації, що заявлена до стягнення як відшкодування моральної шкоди.
14 квітня 2025 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті, шляхом надання до суду уточненого адміністративного позову, в якому позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача, військову частину НОМЕР_2 , виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 50 107,53 грн. (п'ятдесят тисяч сто сім гривень 53 коп.), яка складається з додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень за період із 01.10.2024 по 19.11.2024 на загальну суму 46774,20 (сорок шість тисяч сімсот сімдесят чотири тисячі 20 коп.) і додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) за один день - 16 листопада 2024 року в розмірі 3333,33 (три тисячі тридцять три гривні 33 коп.).
Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду. Відкрив провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про зобов'язання вчинити певні дії. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 13 червня 2025 року відмовлено у задоволені клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про зобов'язання вчинити певні дії, до набрання законної сили рішенням суду у справі 300/2106/25.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 серпня 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , про що свідчить довідка від 22 січня 2025 року № 450.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
На підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.04.2024 № 38, наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 15.05.2024 № 190-ВВ, ОСОБА_1 у якості військовослужбовця управління прикордонного загону направлено в оперативне підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Відповідно до витягу з бойового розпорядження начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 19.11.2024 №7269-р/(гриф) відряджено позивача з 20.11.2024 до тимчасове місце дислокації АДРЕСА_3 .
На підставі наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.11.2024 № 472-ВВ, ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до м.д. в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 з метою виконання завдань з 20 листопада 2024 року.
Наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 21.11.2024 № 473-ВВ, ОСОБА_1 виключено з оперативного підпорядкування командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з 20 листопада 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний в даній справі період виконував, зокрема, наступні завдання:
- 01.10.2024 (витяг з Журналу бойових дій НОМЕР_6 Прикордонного загону № 74 (гриф) від 05.09.2024) - проведення мікрогрупового соціально-психологічного консультування особового складу, душпастирської опіки;
- 12.11.2024 (витяг з Журналу бойових дій НОМЕР_6 Прикордонного загону № 91 (гриф) від 27.10.2024) - проведення цільової перевірки з вивчення стану справ діяльності підрозділу за окремими напрямками;
- 16.11.2024 (витяг з Журналу бойових дій № 123 ДСК від 19.06.2024 першого впс (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування 1 Прикз) - проведення заходів душевно пастирської опіки, культурнопросвітницької роботи, заходів з формування морально психологічної стійкості особового складу.
Позивач звернувся з рапортом від 07.01.2025 № 03.2.2/1910/25-Вн до начальника НОМЕР_6 прикордонного загону, в якому просив виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, згідно з бойовими розпорядженнями в період з 01.10.2024 по 19.11.2024 згідно БН ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 16.04.2024 № 313/3/548 (гриф)/х, ЖБД Інв № 74 (гриф) від 05.09.2024, № 91 (гриф) від 29.10.2024, Інв № 91 (гриф) від 27.10.2024, а також в розмірі 100000,00 грн. за 01.10.2024 згідно БР НОМЕР_6 прикордонного загону № 5917 від 09.10.2024, ЖБД Інв № 126 (гриф) від 19.06.2024 ст. 101.
У відповідь на вказаний рапорт військовою частиною НОМЕР_4 листом від 10.01.2025 № 03.2/492-25-Вих позивача було проінформовано, що відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2024 № 14/76728-24-Вих, з урахуванням вимог ст. ст. 1001-1004 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України - військові капелани не можуть виконувати і фактично не виконували бойових (спеціальних) завдань та/або не брали безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням наказу Міністерства внутрішніх справ України «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 01.09.2023 № 726. У зв'язку з чим, за таких обставин та з урахуванням зазначених особливостей, відповідач зауважив, що відсутні підстави для виплати Позивачу вказаної додаткової винагороди.
Вважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби..
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (Далі Порядок №260).
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 грошове забезпечення включає: грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України від 24.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова №168),
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.22 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (із змінами) (далі постанова №168), установлено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
Військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) т порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості № 726).
Вказані Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).
Відповідно до абзаців 2, 4 підпункту 1 пункту 2 Особливостей № 726, додаткова винагорода на період воєнного стану виплачуються:
у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;
у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
В свою чергу, до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії;
4) з вогневого ураження противника або вирішення інших бойових (спеціальних) завдань (цілевказання, ведення повітряної розвідки, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби) зовнішніми екіпажами безпілотних авіаційних комплексів у складі підрозділу (засобу) експлуатації безпілотних авіаційних комплексів у районах здійснення заходу, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
5) з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (в районах виконання ними завдань) у межах українсько-російської ділянки державного кордону поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
До бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:
1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
з організації та ведення військового спостереження за тимчасово окупованою територією України, територією держави-агресора, Республіки Білорусь, Придністровського регіону Республіки Молдова, акваторіями Чорного та Азовського морів прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (у районах виконання ними завдань);
з польотів, пов'язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;
з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов'язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;
з наземної охорони та оборони військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об'єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу) у складі добового наряду, що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також забезпечення їх проведення у складі підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, українсько-молдовської ділянки державного кордону, яка межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, та в межах Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області;
з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;
із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв'язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;
з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;
з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);
з лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та надання їм екстреної та (або) спеціалізованої медичної допомоги в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;
2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
3) без обов'язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з безпосереднього виявлення та фіксації повітряних цілей та інших об'єктів противника.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді офіцера (військового капелана) служби військового капеланства.
Відносини у сфері реалізації конституційного права на свободу світогляду та віросповідання військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної прикордонної служби України, а також визначає правові та організаційні засади і принципи діяльності Служби військового капеланства регулює Закон України №1915-ІХ від 30.11.2021 «Про Службу військового капеланства» (із змінами) (далі Закон України №1915-ІХ).
Відповідно до п. 1 статті 1 Закону України №1915-ІХ визначено, що військовий капелан - особа, яка в установленому цим Законом порядку отримала мандат на право здійснення військової капеланської діяльності, уклала контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу (виключно на посадах Служби військового капеланства) та здійснює військову капеланську діяльність у підрозділах Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України на підставах та в порядку, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1-4 вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут), цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 року, окремого батальйону) та її підрозділів, права внутрішнього порядку у військовій частині її підрозділах.
Законом України «Про службу військового капеланства» від 30.11.2021 № 1915-ІХ до Статуту внесено зміни та доповнено підрозділом «Військовий капелан бригади, батальйону».
Відповідно до статті 100-1 Статуту, військовий капелан у мирний і воєнний час відповідає за забезпечення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу.
За приписами статті 100-2 Статуту, військовий капелан зобов'язаний: здійснювати забезпечення організації та проведення молитов, богослужінь, благословень, урочистих і поминальних заходів та інших релігійних обрядів і культів, пов'язаних із задоволенням духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей; сприяти розвитку особистісних та колективних моральних якостей особового складу; популяризувати здоровий спосіб життя серед військовослужбовців, працівників та членів їх сімей; ознайомлювати військовослужбовців, працівників та членів їх сімей з основами релігійного вчення; виховувати у військовослужбовців, працівників та членів їх сімей толерантне ставлення до людей з іншим світоглядом та релігійними переконаннями.
Пунктом 100-3 Статуту передбачено, що видача зброї та боєприпасів військовим капеланам забороняється. Військові капелани не можуть бути залучені до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань та інших дій, несумісних з їхніми посадовими обов'язками та статусом священнослужителя.
Суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що з аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що військовий капелан наділений загальними правами та обов'язками військовослужбовця з відповідними застереженнями та заборонами щодо можливості виконання ним певних завдань.
Так, основним завданням позивача як військового капелана є задоволення духовно-релігійних потреб особового складу. В свою чергу, задоволення духовно-релігійних потреб - це система заходів, спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України і членів їх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом здійснення душпастирської опіки, релігійно-просвітницької роботи, соціально-доброчинної діяльності та консультування командування з релігійних питань.
На переконання суду, завдання «Задоволення духовно-релігійних потреб особового складу » на сьогодні відсутнє у переліку бойових (спеціальних) завдань, які перелічені в Особливостях № 726, за виконання яких здійснюється виплата додаткової щомісячної додаткової винагороди у сумі 30 тисяч гривень або 100 тисяч гривень у разі перебування військового у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави.
Сам по собі факт перебування впродовж певного часу у зоні бойових дій лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 з урахуванням вимог законодавства не означає, що останній, обов'язково виконував саме бойові (спеціальні) завдання, оскільки функціональні обов'язки військового капелана визначаються імперативно у межах надання морально-психологічної підтримки та забезпечення душпастирської опіки, тощо.
Крім того, військові капелани не можуть бути залучені до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань та інших дій, несумісних з їхніми посадовими обов'язками та статусом священнослужителя.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 168.
Відтак, відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
Суд також зауважує, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 168.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29)
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо допущення відповідачем протиправної невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин, беручи до увагу всі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 червня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Христофоров